Лікування. Оперативне – секторальна резекція молочної залози з обов'язковим терміновим морфологічним дослідженням препарату.

Фiброаденома виникає на фоні порушення гормональної дiяльностi органiзму жiнки. Тому у хворих фiброаденомою в анамнезi часто можна спостерігати рiзного роду порушення менструального циклу, а у сечi – збiльшену кiлькiсть гормонiв жовтого тiла. За даними рiзних авторiв фiброаденома переходить у рак в 18–51% випадкiв. По гістологічній структурі розрiзняють двi форми фiброаденоми: пухлина, в якiй переважає фiброзна тканина – фiброаденома, а пухлина, в якiй переважає залозиста тканина – аденофiброма. Цi пухлини рухомі, безболючі, еластичної консистенцiї, мають овальну форму з чіткими контурами. Виникають частiше у молодому вiцi (15-25 рокiв) у виглядi поодиноких вузлiв розмiром вiд 0,5 до 2 см, але у деяких випадках можуть досягати великих розмiрiв i займати майже всю молочну залозу. Iнколи виникають множиннi фiброаденоми в однiй або обох молочних залозах.

Лікування. Враховуючи можливiсть малiгнiзацiї фiброаденоми, методом вибору являється секторальна резекцiя молочної залози. Вилущування пухлини не допускається, так як воно небезпечне рецидивами пухлини та злоякісним переродженням.

Хвороба Мiнца (внутрiшньопротокова папiлома) зустрiчається у 35-45 рокiв, локалiзується частiше всього в однiй молочнiй залозi. При натисканi на цю дiлянку або певний сектор молочної залози видiляється кров із соска. Це свiдчить про наявнiсть кiсти з папiлярним розростанням у серединi протоки молочної залози. При тривалому iснуваннi призводить до виникнення раку. Найбiльш небезпечними у цьому вiдношенi є папiлярна кiста молочної залози та папiлярна аденома.

Лiкування. Оперативне – секторальна резекцiя залози з послідуючим експрес дослідженням. Термiнове гiстологiчне дослiдження видаленої частини молочної залози обов'язкове, так як при цьому захворюваннi можливi помилки у дiагностицi. При знаходженнi злоякiсного новоутвору необхiдна радикальна операцiя.

Кiста молочної залози – це не є справжня пухлина. Вона представляє собою рiзко розширену вивiдну протоку, заповнену прозорою свiтло-жовтою рiдиною. На розрiзi порожнина кiсти гладенька, блискуча, капсула тоненька, при тривалому iснуваннi кiсти капсула потовщується. Частiше всього буває однокамерною, але зустрiчається i багатокамерна, вона має овальну або округлу форму з чiткими рiвними контурами та гладенькою поверхнею. Шкiра над кiстою не змiнена.

Діагнстика. Використовують мамографiю, пункцiйну бiопсiю. При неускладненiй кiстi молочної залози лiмфатичнi вузли у пахвовiй областi не змiненi.

Лiкування. Секторальної резекцiї молочної залози з термiновим гiстологiчним дослiдженням.

Анатомія. Молочна залоза знаходиться на передній грудній стінці на рівні 3–6, рідше 7 ребер між передньою грудиною і передньою аксилярною лініями з кожного боку. Під шкірою розташований жировий шар, який окутує паренхіму і строму. Кровопостачання молочної залози здійснюється за рахунок внутрішньої грудної артерії, яка відгалужується від підключичної артерії і гілки її вступають через 4-6 міжребер'я до тканини залози. Задню і передню поверхню молочної залози кровопостачають гілки, які проходять через міжреберний простір: грудна гілка грудоакроміальної артерії, гілки латеральної і дорсальної грудних артерій, гілки міжреберних артерій. Відтік крові здійснюється через глибокі та поверхневі одноіменні вени. Лімфатичні судини утворюють густу мережу в шкірі над молочною залозою, особливо в ареолі. Лімфа відтікає у наступні регіонарні групи лімфовузлів: пахвові, підлопаточні і підключичні.

Патологічна анатомія. Молочна залоза вражається нерiвномiрно. Найбiльш часто 45–50% (верхньо-зовнiшний квадрант), 10–12% верхньо-внутрiшній), 8–10% (нижньо-зовнiшній), ділянка ареоли (7–8%). Розміри первинного вогнища дають чітку уяву про своєчасність діагностики раку молочної залози і є важливим прогностичним фактором, що дозволяє визначити план лікування. Але незавжди, наявність метастазів у периферичних лімфовузлах залежить від розмірів первинного вогнища. Можливі випадки, коли при "мінімальних" раках визначаються не тільки регіонарні, але і віддалені метастази. За ступенем диференціації розрізняють високодиференційовані аденокарциноми (протікають благоприємно), низько- і недиференційовані пухлини (агресивні форми з раннім гематогенним метастазуванням).

Регіонарні лімфатичні вузли: a) аксилярні і міжгрудні лімфовузли 3–х рівнів. Рівень І – лімфовузли, розташовані назовні від зовнішнього краю малого грудного м'язу; ІІ – між зовнішнім і внутрішнім краями малого грудного м'яза, а також міжгрудні лімфовузли; ІІІ – лімфовузли, розташовані досередини від внутрішнього краю малого грудного м'яза, включно з підключичними і верхівковими (апікальними) лімфовузлами; b) внутрішні лімфовузли молочної залози, розташовані у міжребeрних проміжках уздовж краю грудини у внутрішньо грудній фасції; с) надключичні лімфовузли у надключичній ямці.

Метастазування. Найчастіше метастазують пухлини, що виходять з центральних та медіальних квадрантів залози. Пухлини ретромамарної складки часто метастазують у печінку, позаочеревинні лімфовузли. Для високодиференційованих форм раку з низьким ступенем злоякісності більш характерне лімфогенне.

Гематогенне (легені, печінка, яєчники, кістки, рідше головний мозок, шкіра та інші органи).

Класифiкацiя раку молочної залози за системою TNM.

T – первинна пухлина

T_X,T₀ – стандартнi значення

Tis – преiнвазивна карцинома або хвороба Педжета соска без наявностi пухлинного вузла;

T₁ – пухлина до 2см у найбiльшому вимiрi;

T_1а – до 0,5см у найбiльшому вимiрi;

T_1в – до 1см у найбiльшому вимiрi;