Захворювання на рак сечового міхура продовжує невпинно зростати. В Україні на сьогоднішній день на обліку перебуває 24 тис. хворих і прогнозується збільшення захворюваності у 1,4 рази, а смертності – у 2,8 рази. РСМ у структурі онкологічних захворювань займає 6 місце. Для раку сечового міхура характерне наростання захворюваності з віком: пухлини майже не виявляються у людей до 35 років, однак після 65 років імовірність їх появи різко збільшується. Чоловіки хворіють у 3-4 рази частiше, нiж у жiнки. Летальнiсть вiд раку сечового міхура збільшується вiдповiдно до зростання захворюванностi. Сiльськi мешканцi хворiють рiдше, нiж мiськi, що пов’язано з умовами життя, працi i навколишнього середовища.

Етiологiя. Професійний фактор (працівники гумового, фарбувального виробництва внаслiдок тривалого контакту з канцерогенними речовинами. Шкідливі звички (паління збільшує ризик захворіти у 2-3 рази). Застосування лікарських речовин (циклофосфаміду, фенацетину). Хронiчнi запальнi захворювання з тривалим перебiгом (iнтерстицiальний, кiстозний, залозистий, паразитарний цистити; виразка сечового мiхура, лейкоплакiя). Радіактивне опромінення може бути однією з причин появи пухлини сечового міхура у залежності від отриманої дози опромінення, тривалості контакту з радіоактивними речовинами. Спадковий фактор. Питна вода – ризик захворіти раком сечового міхура при вживанні хлорованої води зростає у 1,8 рази. Вивчається роль вірусів папіломи людини у розвитку раку сечового міхура.

Анатомія. Сечовий міхур (cystis, назва його запалення – цистіт) виконує функцію резервуара для сечі. Ємність – 250-500 мл. Розміщений позаду лобкового симфізу. При наповненні сечовий міхур виступає над симфізом і стикається з передньою черевною стінкою і тут його можна проколоти голкою з метою випорожнення від сечі. Сечовий міхур у чоловіків прилягає до прямої кишки, а у жінок – до стінки матки.У сечовий міхур відкривається три отвори, а саме: два вічка сечоводів і один отвір від сечівника. Процес випорожнення сечового міхура здійснюється під впливом нервової системи. Так, збудження парасимпатичної нервової системи сприяє скороченню стінок сечового міхура з одночасним розкриттям сфінктера сечівника. Наповнення сечового міхура здійснюється під контролем симпатичної нервової системи, подразнення якої сприяють скороченню сфінктера сечівника і розслабленню м’язів стінки сечового міхура.

Патоморфологiя. Виділяють новоутворення сечового мiхура епiтелiального i неепiтелiального походження. Епiтелiальнi пухлини зустрiчаються у 98% випадкiв, неепiтелiальнi у 2%.

Серед пухлин епiтелiального походження розрiзняють доброякiснi i злоякiснi пухлини. До доброякiсних новоутворень вiдносять (аденому, папiлому, ендометріоз, феохромоцитому).

Аденома макроскопiчно нагадує папiлому, та на вiдмiну вiд неї при мiкроскопiчному дослiдженнi сполучна тканина розмiщена у нiй мiж клiтинними стовпчиками.

Папiлома – це доброякiсна ворсинчата пухлина, що розвивається з плоского чи перехiдного епiтелiю. Папілома складається з тонких нiжних ворсинок, що сидять на тонких нiжках при цьому слизова оболонка навколо папiломи не змiнена. Розрізняють поодинокі та множинні папіломи. Множинні частіше це ті, які розкидані по всiй слизовiй оболонцi сечового мiхура. При папiломатозі сечового мiхура, вся слизова оболонка уражена численними дрiбними низьковорсинчатими пухлинами. Розрізняють двi форми папiломи: а) типову папiлярну фiброепітелiому; b) атипову папiлярну фiброепiтелiому. Бiльшiсть авторiв атипову фiброепiтелiому квалiфiкують як високодиференцiйований рак. Незважаючи на морфологiчну доброякiснiсть будови, папiлому слiд вважати передраковою пухлиною. Папiлома пiсля видалення може рецидивувати i приймати характер типової злоякiсної пухлини.

Ендометрiоз – це пухлиноподiбне утворення, морфологiчно подiбне до ендометрiю, складається з кiст рiзних розмiрiв, що випинаються у прозiр сечового мiхура.

Феохромоцитома – це пухлина з хромафiнної тканини мозкової речовини наднирника, розташовується у товщi стiнки сечового мiхура i покрита нормальною слизовою оболонкою.

До злоякісних пухлин відносять папілярний і солідний рак.

Папiлярний рак
– це екзофiтна пухлина залозистої форми, яка має ворсинчату будову i макроскопiчно нагадує кольорову капусту (становить 54% всіх пухлин. Ворсини цiєї пухлини сидять на широкiй щiльнiй нiжцi та схильнi до виразковостi i розпаду.

Локалiзація: дiлянка дна, шийки, отворiв сечоводiв, проте може розмiщуватися в будь якому мiсцi мiхура.

Солiдний рак зустрічається у 40% хворих і може мати перебiг по типу екзофiтної або ендофiтно-iнфiльтруючої пухлини. Екзофiтна пухлина являє собою горбистi утворення з потовщеною, набряклою, тусклою, ширшавою слизовою оболонкою, подекуди покритою гнiйними плiвками. При ендофiтнiй формi пухлина не виступає у просвіт мiхура. Слизова оболонка над нею набрякла, покрита виразками, гiперемована, з вогнищами крововиливiв.

Слiд пам’ятати про можливiсть розвитку у сечовому мiхурi у 5–8% залозистого раку – аденокарциноми, або ембрiонального (з сечової протоки) походження.

Неепiтелiальнi пухлини розвиваються iз сполучної, м’язевої тканини та iнших елементiв i за своїм характером бувають доброякiсними i злоякiсними. До доброякiсних новоутворень вiдносять (фiброму, фiбромiому, рабдомiому, гемангiому, неврiному). До злоякісних
– фiбросаркома, мiосаркома, ретикулосаркома.

Метастазування. Лімфогенне
(обтураторні, зовнішні клубові, паравезикальні
лімфовузли). Гематогенне (печінка, легені, наднирники).
За місцевим поширенням
рак сечового міхура рідко проростає у сусідні структури.

Класифiкацiя раку сечового міхура за системою TNM (стосується тiльки епiтелiальних пухлин).

Т – первинна пухлина