Коло питань, спрямованих на виявлення контингентів ризику по МА:

1. Чи приймав раніше ЛЗ, проходив інвазивні обстеження.

2. Лікувався часто, тривало.

3. Які препарати отримував (особливу увагу звернути на антибіотики, анестетики, внутрішньовенні, інгаляційні, аплікаційні введення препаратів).

4. Чи були небажані явища при прийомі ЛЗ і в чому вони проявлялися: особливу увагу слід звернути на втрату свідомості, зниження артеріального тиску, свербіння і висипи на шкірі, її почервоніння, набряки; появу виділень з носа, почервоніння очей, їх свербіння; явище бронхоспазму.

5. Чи виникали такі явища при першому ж прийомі ЛЗ (при умові, що вони раніше не приймалися хворим) або це виникало через 5-7 і більше днів лікування.

6. Чи хворіє він алергічними захворюваннями, чи хворіли на них його батьки, кровні родичі.

7. Які є у нього інші хронічні захворювання (особливу увагу слід звернути на аутоімунні захворювання, хвороби нирок, печінки і жовчного міхура, шлунку і кишечника, підшлункової залози).

8. Чи маж хворий професійні шкідливості із сенсибілізуючими речовинами (особливу увагу слід звернути на роботу у аптечних, медичних закладах, біотехнологічних підприємствах).

9. Чи є харчові продукти, харчові домішки, які не переносить хворий (особливу увагу слід звернути на продукти тваринного походження, домішки невизначеного складу і походження).

Структура клінічних форм ЛА

Шкірні прояви-70,4%                                                                типова форма -55,4%

респіраторні-3,8%                                                                      асфіксійна -11,5%

лихоманка-6,7%                                                                          абдомінальна -5,0%   

                        Форми  анафілактичного шоку на ліки:

гематологічний-11,4%                                                                  гемодинамічний -20,0%

вісцеральний-4,8%                                                                      церебральний -8,1%

Основні відмінності медикаментозної алергії

від ускладнень неалергічного похо¬дження:

1) наявність алергологічного анамнезу;

2) відсутність проявів фармакологічної дії лікарського препарату (наприклад, підвищення кислотності шлункового соку при виникненні печії в осіб, які вживали ас¬пірин) і розвиток реакції за схемою АР не¬гайного або сповільненого типу;

3) виникнення АР при вживанні міні¬мальної дози лікарського засобу;

4) виникнення АР, як правило, при по¬вторному вживанні лікарського засобу;

5) наявність періоду сенсибілізації;

6) можливість виникнення АР й після вживання іншого лікарського засобу, який має схожість за хімічною будовою із препа¬ратом, який спричинив сенсибілізацію.

Класифікація АР медикаментозного походження

А. Алергічні ускладнення, пов'язані з циркулюючими гуморальними антитілами (реакції негайного типу).

Системні: анафілактичний шок, кропи¬в'янка, набряк Квінке, бронхіальна астма, алергічна риносинусопатія, сироваткова хвороба та сироваткоподібіні реакції; заго¬стрення основного алергічного захворюван¬ня; агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пур-пура, набута гемолітична анемія.

Місцеві: реакції типу феномену Артюса.

Б. Алергічні ускладнення, пов'язані з ре¬акціями алергену (у вигляді лікарського за¬собу) з сенсибілізованими Т-лімфоцитами (реакції сповільненого типу).

Системні: генералізовані, розповсю¬джені дерматити, грибковоподібні реакції (еритемно-везикулярний дерматр г); усклад¬нення гіперергічного типу (васкуліти, ерит¬родермія, бульозний, ексфоліативний, гемо¬рагічний дерматит, синдроми Лайелла, Стівенса — Джонсона, багатоформна ексу¬дативна еритема й ін.); загострення основ¬ного захворювання.

Місцеві: ускладнення контактного типу (дерматит, кон'юнктивіт, фарингіт, глосит тощо).

Механізм псевдоалергічних реакцій при медикаментозній терапії: лібералізація меді¬аторів АР, у першу чергу гістаміну, при вжи¬ванні лікарських засобів. До лібераторів гістаміну належать морфін, алкалоїди (ре¬зерпін), тубокурарин, поліміксин В, фенаци-тин, цепорин тощо. Факторами ризику роз¬витку медикаментозної алергії є ускладне¬ний алергологічний анемнез; наявність у па¬цієнта будь-якого алергічного захворюван¬ня; медикаментозна непереносимість; полі-прогмазія; тривале вживання ліків; захворю¬вання печінки; еозинофілія; професійна сен¬сибілізація; часте парентеральне введення ліків; вакцинація, сироваткова терапія в сен¬сибілізованих осіб. Слід пам'ятати, що меди¬каментозна алергія може виникнути при першій у житті ін'єкції пеніциліну при сен¬сибілізації пліснявими грибками або медика¬ментозна алергія на протиправцеву сироват¬ку при сенсибілізації до кінського м'яса.