Рак шкіри. Злоякісні пухлини шкіри переважають серед білого населення планети, особливо серед сірооких, блакитнооких блондинів, рудоволосих, які часто обпалюються на сонці і мають схильність до появи веснянок, і рідко зустрічаються у темношкірих людей, Хворiють однаково часто як жiнки, так i чоловiки, переважно у літньому вiцi. Висока захворюванiсть спостерігається у пiвденних районах України, низька – у пiвнiчних. У мешканцiв сiльської мiсцевостi рак шкiри трапляється частіше, нiж у мiського населення, що пояснюється бiльшим впливом сонячного опромiнення. Захворюваність в Україні становить – 40,9 випадків на 100 тис. населення за 2005 рік. Чернівецька область (22,0). Показник смертності є одним з найнижчих серед решти нозологічних форм 1,2-3,0 на 100 тис. населення.

Етіологія. Серед чинників, сприяючих виникненню раку шкіри, є тривала й інтенсивна дія на шкіру сонячного випромінювання. Цим можна пояснити той факт, що майже у 90 % випадків рак шкіри локалізується на відкритих ділянках шкіри голови і шиї, які найбільше піддаються інсоляції. Місцева дія різних груп хімічних сполук, що володіють канцерогенним впливом (миш'як, паливно-мастильні матеріали, дьоготь), іонізуюче випромінювання також відноситься до чинників, сприяючих виникненню ракові шкіри. Механічні і термічні травми шкіри, що призводять до утворення рубців, на тлі яких можливий розвиток злоякісного процесу, можна віднести до чинників, що підвищують ризик виникнення новоутворень шкіри.

Доброякісні пухлини шкіри. Виділяють дві групи передпухлинних станів:

Факультативні передраки – це шкiряний рiг, кератоз, кератоакантома, червоний плоский лишай, множинний папiломатоз. З них рiдко розвиваються злоякiснi пухлини, своєчасне лiкування надiйно запобігає розвиток раку шкiри.

Шкiряний рiг представляє собою новоутворення конусоподiбної форми, що виступає над рiвнем шкiри (вiд декiлькох мiлiметрiв до сантиметрiв) з щiльною коричневою роговою поверхнею i м'якою основою. Локалiзація – це шкiра обличчя, повiки, вушні раковини, волосяний покрив голови, рiдше шкiра тулуба, кiнцiвок. Переважно хворiють жiнки. У 10-12% хворих вiдмiчено злоякiсне переродження. Лiкування – хiрургiчне.

Кератоз характеризується дистрофiчними змiнами шкiри, які проявляються вогнищами зроговiлих шарів сiрувато-жовтого кольору рiзної товщини. При насильному вiдриваннi останнiх можуть з'являтися крапельки кровi. Локалiзація – шкiра обличчя, облисiвші ділянки шкіри голови. Хворiють люди старше 55 рокiв, але спостерiгається i у молодому вiцi. Лікування – хiрургiчне (висiчення або електрокоагуляцiя).

Кератоакантома – це доброякiсна пухлина епiдермiсу, яка вiдрiзняється вiд раку шкiри за клiнiчними ознаками, гiстологiчною будовою. Тому має безлiч синонiмiв (самовилiковна карцинома шкiри, сальний молюск тощо). Локалізація – шкіра обличчя, кiнцiвок. Хворіють люди літнього вiку. Клiнiка – пухлина має вигляд щільного вузла iз напiвсферичною поверхнею, та виразкою в центрi, заповненою сiрувато-чорнуватим детритом, або твердим роговим шипом жовтуватого кольору, який легко знiмається i залишає заглиблення, яке вислане нормальним на вигляд епiтелiєм. Поверхня пухлини нiколи не кровоточить. Має схильнiсть до самостiйної iнволюцiї. Лiкування – хiрургiчне (крiодеструкцiя, електрокоагуляцiя).

Окрiм факультативного передраку шкiри iснують захворювання, якi завжди переходять у злоякiснi пухлини. Це, так званi, облiгатнi пухлини. До них належать пiгментна ксеродерма, пухлина Боуена, хвороба Кейра.

Пiгментна ксеродерма, вперше описана М.Капошi у 1870 р. Захворювання спадкове, але рiдко виявляється в першому поколiннi, а як правило – у другому, третьому. При пiгментнiй ксеродермi чутливiсть шкiри до ультрафiолетового опромiнення збiльшується у 10-12 разiв. Трапляється пiгментна ксеродерма у ранньому дитячому вiцi при першому контактi з сонячним промiнням. Клініка – шкiра набрякає, набуває червоного кольору. Ерiтема змiнюється розсiяними на вiдкритих дiлянках тiла округлими пiгментованими плямами. Надалi з'являються бiлуватi дiлянки атрофiї шкiри, через них просвiчуються розширенi капiляри шкiри – телеангiоектази. Поступово на атрофованiй шкiрi з'являються виразки та бородавчастi розростання, якi перетворюються у ракову пухлину. Рак, що виникає на фонi пігментної ксеродерми розвивається повiльно i дуже чутливий до променевої терапiї. Для профiлактики малiгнiзацiї пiгментної ксеродерми застосовують фотозахиснi мазi, креми, які захищають вiдкритi дiлянки тiла.

Пухлина Боуена (дискератоз Боуена) проявляється у виглядi рiзноманiтних плям з характерними полiциклiчними контурами. Поверхня їх вкрита кiрками, що тяжко знiмаються. Пiсля їх зняття видно гладеньку поверхню, iнколи вологу сосочкову поверхню (екзематозний тип). Локалізація – шкiра тулуба. Захворювання завжди закiнчується злоякiсним переродженням. Лiкування – хiрургiчне (висiчення шкiри у межах здорової, а при малiгнiзацiї лiкувальна тактика аналогічна, як при ракові шкiри).

Анатомія. Шкіра (cutіs) – важливий орган, який підтримує безпосередній зв'язок організму з навколишнім середовищем, сприймаючи його різноманітні впливи. До похідних шкіри відносять волосся, нігті, залози шкіри та грудні залози. Шкіра виконує багато функцій, а саме: захищає організм від механічних, хімічних, термічних подразнень, регулює теплообмін та обмін води і вітамінів, виводить шкідливі продукти обміну речовин. Існує чотири види шкірної чутливості: відчуття дотику (тиску) тепла , холоду та болю. За реальністю показників у людини на першому місці стоїть тактильний аналізатор, рецептори якого сприймають механічні подразнення, такі, як дотик, вібрація, тиск. Для виконання таких складних функцій шкіра повинна володіти механічно–захисною властивістю ( міцність, еластичність, щільність) і мати високу чутливість до подразнень та здатність відповідно на них реагувати. Завдяки таким властивостям шкіру також відносять до органів чуття.