За останні 10 років захворюваність на рак молочної залози збільшилась вдвічі і складає по Україні – 53,7 на 100 тисяч жіночого населення, а смертність залишається на рівні 15–20 випадків на 100 тисяч населення,. Чоловіки хворіють на рак грудної залози значно рідше: 0,1-0,2 на 100 тис. населення.

Рак молочної залози є найбільш поширеною онкологічною патологією жіночого населення країн Америки, Європи і займає перше місце протягом останніх років. В країнах Європи з кожним роком реєструються понад 180000 уперше захворілих на РМЗ.

Стосовно віку слід відмітити, що показник захворюваності починає зростати у жінок у віці після 40 років і потім поступово знижується після 70 років. У віці 20-30 років це захворювання зустрічається рідко, хоча кожного року відмічається тенденція до "помолодіння" раку, тобто збільшення кількості хворих жінок репродуктивного і працездатного віку, і як наслідок цього – збільшення інвалідизації в даній категорії населення.

Етіологія – це поліетіологічне захворювання, що виникає внаслідок комбінованої дії багатьох факторів – генетичних, конституціональних, пов'язаних з особливостями харчування, впливом факторів зовнішнього середовища (екології), соціально-економічних та ін. Всі вони формують гормональні порушення в організмі жінки, приводячи до дисгормональних змін. Яка комбінація гормональних порушень є пусковим механізмом раку молочної залози у кожному конкретному випадку виявити важко. Ризик виникнення раку молочної залози у конкретної жінки обумовлений дією різноманітних факторів: куріння, зловживання алкоголем і навіть помірне вживання пива, тривала дія радіації, неадекватний статевий потяг, незадоволеність статевим життям, статеві контакти з частими перервами більше 1 міс., відсутність статевого життя протягом 10 і більше років у 25-50 річних жінок, велика кількість абортів понад 7, пологи або аборт у віці понад 30 років, велика кількість молока при лактації, ранній (до 12 років) або пізній (після 16 років) початок менструації, тривалість менструації більше 5 діб, ранній (до 45 років), або пізній (після 53 років) клімакс, маткові кровотечі, гінекологічні хвороби, неврастенія, хвороби печінки, надлишкова вага більше 10 кг, порушення функції щитоподібної залози, гіпоталамічний синдром, травми, наявність раку молочної залози у найближчих родичів. Відмічено також підвищений ризик захворіти на рак молочної залози у жінок, які мають у близьких родичів такі онкологічні захворювання, як рак легенів, шлунка, товстої кишки, матки, яєчників.

Передракові стани: доброякісні дисплазії молочної залози: (кіста, аденоз молочних залоз, типова проліферація епітелію протоків, дольок фібросклероз, гінекомастія), доброякісні пухлини молочної залози (аденома молочної залози, соска, фіброаденома, мастопатія).

Мастопатії – це дисгормональні гіперплазії молочних залоз.

Етіологія. Гіперестрогенія внаслідок порушення регуляторного впливу кори головного мозку, гіпоталамуса, гіпофіза, щитоподібної залози, кори наднирників. Клінічна класифікація виділяє дві форми мастопатій: дифузну і вузлову.

Дифузна мастопатія – це болюче набухання молочних залоз, яке може посилюватись у другій фазі менструального циклу, та супроводжуватись виділенням (світлі, брудно-зелені, коричневі) з сосків. Свiтлi, водянистi або молокоподiбнi видiлення свiдчать, що процес тільки почався. Темнi, зеленуватi або коричневi – про значну тривалість захворювання. Пальпаторно виявляється груба долькова структура, ущільнені тяжі, дрібна зернистість молочних залоз. Процес може бути симетричним або одностороннім. Біль та ущільнення молочних залоз при дифузній мастопатії буває непостійним і може періодично посилюватись та зменшуватись, ірадіювати у лопатку, руку, особливо після початку місячних.

Лікування мікродозами йодистого калію, яке направлене на нормалізацію лютеїнової функції яєчників і ановуляторних циклів. Призначають 0,25% розчин йодистого калію по 1 десертній ложці 1 раз у день після їжі впродовж 4-6 місяців; препарати, які покращують функцію печінки (леволін, есенціале, карсил, гепабене); лікування вітамінами (А, В6, С, Е) проводиться з метою покращення функції печінки, яка приймає участь в інактивації естрогенів та в утворенні стероїдних гормонів; мастодінон – комбінований препарат рослинного походження, покращує функцію жовтого тіла яєчників і урівноважує баланс між естрадіолом і прогестероном, нормалізує другу фазу менструального циклу. Препарат призначають по 30 крапель двічі на добу (ранком та ввечері) не менше 3 місяців; кламін – виробляють з бурих морських водоростей, крім комплексу природних біологічно активних речовин містить велику групу мікроелементів (калій, кальцій, йод, срібло та ін). Можливе використання андрогенів, але воно доцільне для жінок у період клімаксу, коли мова йде не про нормалізацію функції яєчників, а про пригнічення її естрогенної активності. З цією метою можливе застосування метіландростендіола по 15 мл. в день впродовж 2 місяців; парлодел (бромкріптин) – препарат, який пригнічує секрецію пролактину, призначають при гіперпролактинемії у дозі 1/2 таблетки двічі на добу впродовж 4 місяців. При нормальному вмісті пролактину і вираженій мастодінії препарат призначають у другій фазі циклу з 10 по 25 день не менше ніж 4 місяці; даназол – інгібітор гіпофізарних гонадотропних гормонів, насамперед лютеінізуючого та фолікуло-стимулюючого. Призначають по 200 мг. у день впродовж 3 місяців. Седативні та заспокійливі засоби (корінь валеріани, шипшину, кукурудзяні рильця, безсмертник). Консервативна терапія доцільна лише при дифузних формах мастопатій.

Вузлова мастопатія – ця форма мастопатій характерна для молодих жінок із збереженою репродуктивною функцією. При пальпацiї видiляють дрiбнi еластичнi вузлики, округлої форми, величиною не бiльше пшеничного зерна, розсiянi по всiй молочнiй залозi. Чіткіше їх можна визначити, якщо при обстеженні хвора перебуває у вертикальному положенні. У лежачому положенні при натисканні залози долонею до грудної стінки ущільнення зникає (позитивний симптом Кеніга). Цi затвердiння зменшуються пiсля закiнчення менструацiї, вагiтностi та лактацiї.