Рак щитоподібної залози у даний час зустрічається не настільки рідко, як вважалось у минулі роки. За останні 30 років захворюваність на рак щитоподібної залози потроїлась за рахунок осіб молодого і середнього віку.

У структурі онкологічної захворюваності рак щитоподібної залози входить у другу десятку і належить до групи пухлин ріст яких постійно збільшується. На його частку припадає 1% від усіх злоякісних пухлин. Зацікавленість до цієї нозологічної форми пов'язана з катастрофою, яка відбулась на Чорнобильській АЕС та її наслідками. Захворюваність на рак щитоподібної залози в Ураїні складає серед жіночого населення 5,5 випадків на 100 тис. населення. У чоловіків захворювання залози виникає у 5 разів рідше, ніж у жінок. Хворіють люди віком 40-75 років, але спостерігається тенденція до омоложення. У районах поширення ендемічного зобу рак щитоподібної залози зустрічається у 3–10 разів частіше, ніж у районах, де зоб зустрічається рідко. Смертність від раку щитоподібної залози у 2004 році на Україні складала 0,8 випадків на 100 тис. населення. Найвища смертність спостерігається у Житомирській області (1,3).

Етіологія, її причинами є зниження функції щитоподібної залози і підвищення тиреотропної функції гіпофіза, спадкова схильність, лікування тиреостатичними препаратами, недостача аліментарного йоду в ендемічних районах, тривалий дефіцит деяких мікроелементів (мідь, кобальт) у навколишньому середовищі, іонізуюче опромінення.

Передракові захворювання. Вузловий зоб, дифузна гіперплазія, вузлова гіперплазія, аденома щитовидної залози.

Анатомія. Щитоподібна залоза є найбільшим органом внутрішньої секреції людини. Складається вона з двох часток і перешийку. У ряді випадків перешийок може бути відсутнім. Основний структурний елемент залози – фолікул, заповнений колоїдом. Частки щитовидної залози розташовуються з обох боків перших п'яти кілець трахеї. Права частка залози більша за ліву. Залоза має зовнішню і внутрішню капсули між якими існує щілинний простір, в якому проходять численні кровоносні судини.

Патологічна анатомія. Серед пухлин щитовидної залози зустрічаються: епiтелiальнi пухлини (фолiкулярний рак, папiлярний рак, плоскоклiтинний рак, недиференцiйований рак, медулярний рак); неепiтелiальнi (фібросаркома); змiшанi (карциносаркома, злоякiсна гемангiоендотелiома, лiмфома, тератома); вториннi пухлини. Частота високодиференційованих аденокарцином (фолікулярна, папілярная) складає 80 %.

Папілярна аденокарцинома зустрічається найчастіше (30–75%). Пухлина росте повільно. Характерна висока частота регіонарного метастазування, віддалені метастази зустрічаються рідше. Інвазивний ріст і метастазування папілярної аденокарциноми більш виражений у тих випадках, коли пухлина містить солідний компонент. Хворі на папілярний рак після радикального видалення пухлини можуть жити довго, зберігаючи працездатність.

Фолікулярна аденокарцинома зустрічається рідше (20%). Пухлина розвивається повільно і тривалий час залишається локалізованою. Регіонарні метастази при фолікулярній аденокарциномі виникають рідше, а віддалені – частіше. Агресивність пухлини збільшується при трансформації диференційованих форм у низько– і недиференційовані.

Медулярний рак відноситься до числа рідкісних морфологічних форм. Він займає проміжне положення між диференційованими та недиференційованими новоутворами щитоподібної залози. Однією із характерних ознак медулярного раку є діарея, зумовлена впливом гуморальних чинників, що секретує пухлина. Пухлина має тенденцію до прогресуючого росту. Часто спостерігаються регіонарні метастази, віддалені – рідше.

Недиференційований рак характеризується надзвичайно швидким і важким клінічним перебігом, бурхливим розвитком первинної пухлини і генералізованим метастазуванням. Дуже швидко вражаються гортань і трахея. Хворі гинуть від розладів дихання. Ці властивості характерні також плоскоклітинному раку щитоподібної залози. У хворих похилого і старечого віку, особливо у чоловіків, переважають низько- і недиференційовані пухлини з високим ступенем злоякісності.

Метастазування. Лімфогенне (реґіонарні лімфатичні вузли шиї, верхнього середостіння, над- і підключичні. Іноді метастази раку щитоподібної залози виявляються у лімфатичних вузлах пахвинної ділянки. Гематогенне (легені, печінка, кістки, проте можуть бути й в інших органах (нирка, серце, шкіра і т.д.). Метастази у легенях і кістках можуть з'являтися через декілька років після видалення основного пухлинного осередку.

Класифiкацiя раку щитоподібної залози за системою TNM.

Т – первинна пухлина.

T_X,T₀ – стандартнi значення

T₁ – пухлина до 1см у найбiльшому вимiрi, обмежена тканиною щитоподібної залози;

T₂ – пухлина до 4см у найбiльшому вимiрi, обмежена тканиною залози;

T₃ – пухлина бiльше 4см у найбiльшому вимiрi, обмежена тканиною залози;

T₄ – пухлина будь-якого розмiру, яка поширюється за межi залози і проростає у м'які тканини, гортань, трахею, стравохід, поворотний нерв гортані.

N – регiонарнi лiмфатичнi вузли

N_X,N₀ – стандартнi значення;

N₁ – є ураження регiонарних лiмфовузлiв метастазами;

N_1a – ураженi лiмфовузли шиї на сторонi захворювання;