Огляд обов'язково проводиться при хорошому освітленні на деякій відстані від оголеної по пояс обстежуваної спочатку з опущеними, а потім з піднятими на голову руками. При огляді звертаємо увагу на асиметрію положення молочних залоз, легке западання шкіри, іноді утворення «площадки» над пухлиною та більше втягування зморщеної шкіри у вигляді пупка. Частіше молочна залоза піднята й зміщена убік пухлини. При наявності набряку молочна залоза виявляється збільшеною і опущеною. Обмежений застій лімфи на проекції пухлини проявляється у своєрідному набряку шкіри у вигляді «лимонної кірки». Огляд дозволяє виявити більш розвинуту підшкірну судинну сітку ураженої залози або почервоніння й набряк шкіри при дифузійних формах пухлини. Можуть бути виявлені деякі ознаки пухлин молочної залози: a) зміна положення соска, він у більшій або меншій мірі відхиляється у бік пухлини; може бути потовщений або втягнутий; іноді (при пухлині типу Педжета) сосок й ареола виразкуються або покриваються сухими кірочками, під якими виявляється ерозія або виразка з валикоподібними краями; b) деформація ареоли за рахунок укорочення одного з її радіусів; c) втягнення шкіри різного ступеня; d) підшкірна судинна сітка більш розвинена.

Пальпація проводиться у вертикальному й горизонтальному положеннях обстежуваної, у середині місячного циклу. Пальпація дозволяє визначити точне розташування пухлини, розміри, границю, форму росту, консистенцію, характер поверхні, взаємовідношення з оточуючими тканинами й зміщення стосовно них. Проводять її спочатку легкими дотиками подушечок II, III й IV пальців, покладених долонною поверхнею на молочну залозу, що пальпується. Потім переходять до більш глибокої пальпації. Вона повинна бути безболісною. Невеликі потовщення й втягнення шкіри над пухлиною, невидимі при огляді, стають більше помітними при легенькому здавлюванні шкіри по сторонам пухлини і її зближенні до центру пухлини (симптом «морщинистості»). Ця ознака зустрічається й при інфікованих кістах. Пальпація молочної залози у горизонтальному положенні може значно полегшити діагностику пухлин, а також встановити відмінність їх від дисгормональної гіперплазії. У цьому положенні вся молочна залоза, стає більше м'якою, що дозволяє виявити невеликі ділянки ущільнення у них. Крім того, при горизонтальному положенні обстежуваної ділянки дисгормональні гіперплазії стають більш м'якими на дотик, або взагалі не визначаються, у той час як пухлинний вузол не міняє своєї консистенції у порівнянні з дослідженням стоячи. Обов'язковим компонентом огляду є ретельне обстеження пахвових, підключичних, надключичних ділянок і шийних лімфатичних вузлів. У певної категорії хворих схована (непальпуєма) форма захворювання молочної залози може бути виявлена по збільшених лімфатичних вузлах. Останнім часом велику увагу приділяють програмі самообстеження молочних залоз.

Самообстеження – доцільно проводити у два прийоми. Спершу перед дзеркалом оглянути молочні залози у прямій і боковій проекціях, з піднятими вгору і опущеними вниз руками. Огляд молочних залоз дозволить виявити зміни форми залози, кольору шкіри, деформацію, стан соска і ареоли. Другий прийом – пальпація молочних залоз під час купання. Намилена шкіра молочних залоз дає можливість виявити найменші патологічні зміни у товщі залози. Лежачи у ванні жінка пальпує ліву молочну залозу правою рукою, праву молочну залозу лівою рукою. При цьому необхідно пропальпувати за ходом годинникової стрілки всі сегменти молочної залози. При виявленні вузла, пацієнтці необхідно терміново звернутись до лікаря для виконання прицільної біопсії. Анкетування хворих на рак молочної залози, що проводилось у багатьох європейських країнах, показало, що абсолютна більшість пухлин молочної залози були виявлені саме пацієнтками, у зв'язку з цим, необхідно звернути особливу увагу на проведення заходів що до підвищення санітарно-гігієнічної культури жінок.

Клінічне виявлення ранніх форм раку молочної залози являє собою важке, але у багатьох випадках розв'язане завдання. Труднощі діагностичного завдання обумовлені не тільки стертістю клінічної картини, але й тим фактом, що при раку молочної залози (особливо у ранніх стадіях) немає якого-небудь постійного, обов'язкового симптому, так само як і відсутність будь-якої специфічної ознаки злоякісної пухлини не переконує у її відсутності. Тому нерідко лікарям доводиться прибігати до ряду додаткових (інструментальних) діагностичних методик: мамографія, дуктографія, сонографія молочної залози, регіонарних лімфатичних вузлів, органів найбільш частого метастазування пухлини (печінки, малого таза); морфологічних методів: пункційна аспіраційна біопсія із цитологічним дослідженням, трепанобіопсія із гістологічним дослідженням, ексцизійна біопсія, ексфоліативна цитологія; лабораторна діагностка: біохімічні показники крові, онкомаркери. Для оцінки поширеності пухлини необхідно виконання рентгенографії легенів, сканування кісток.

Рентгенологічні обстеження. Для діагностики ранніх стадій у розвинутих країнах світу застосовують мамографічний скрінінг. Методика передбачає обстеження всіх здорових жінок у віці понад 50 років (у країнах Європи з 40 років). В Україні сьогодні створюють умови, які дозволять широко впровадити у масштабах країни скрінінгові заходи. Досвід економічно розвинутих країн доказує, що рання діагностика раку молочної залози під час мамографічного скринінгу дозволяє знизити смертність на 30%.

Мамографія дозволяє діагностувати пухлини розміром до 1 см Виконується обов'язково у двох проекціях – прямій і боковій, для виявлення або виключення мультицентричного росту пухлини. Виконують мамограми на спеціальному рентгенологічному апараті – мамографі. Застосовують, як правило плівкові мамографи, проте широко впроваджують комп'ютерну, магнітнорезонансну та цифрову мамографію. Основними рентгенологічними ознаками раку молочної залози є: тінь з нерівними, променистими (зіркоподібними) контурами та вапняні включення у пухлині. Описують мамограми фахівці, що пройшли відповідні курси і мають досвід цієї роботи.

Дуктографія – це контрастування молочних протоків водорозчинно забарвленими контрастними препаратами. За допомогою цього методу можна не тільки виявити внутрішньопротокову патологію, але і уточнити локалізацію останньої та визначити границі сектору, який підлягає резекції.