На даний час пройшли апробацію та використовується багато схем, які застосовують для лікування раку молочної залози: CMF, FAC, AC, CTF, AM, AP, AMC, CMFAV, VCAF та інші, назви яких формуються з перших латинських літер назви препарату (С-циклофосфан, М-метотрексат, А-адріобластін, F-фторурацил, Т-тіофосфамід, V-вінкрістін, вінбластін і т.д.).

Хіміотерапію першого ряду починають зі схеми CMF у дозах циклофосфан – 200мг/м поверхні тіла в/м щоденно 8 днів, метотрексат 50 мг/м в/в в 1 та 8 добу і фторурацил 500 мг/м в ті ж терміни. У хворих з підвищеним ризиком продовження хвороби застосовують більш "агресивні" схеми із обов'язковим включенням протипухлинних антибіотиків, препаратів платини, та цитостатиків рослинного походження. Лікуючи метастатичний рак молочної залози, необхідно пам'ятати про органотропність, тобто вибіркову чутливість препаратів до різних органів і тканин. Тому препарати платини призначають при метастазах у легені; при метастазах у кістки – адріабластин, парлодел, бонефос; метастазах у печінку – циклофосфан, фторурацил, таксотер, фарестон. Проведення хіміотерапії на сучасному етапі неможливе без терапії супроводу, яка зменшує негативні наслідки – кардіоксан, навобан, лейкомакс, граноцит, бластолен, Т–активін.

Променева терапія застосовується у передопераційному і післяопераційному періодах. У завдання передопераційної променевої терапії входить: зниження ступеня злоякісності пухлини шляхом девіталізації найбільш анаплазованних клітин, інактивації радіорезистентних пухлинних клітин. Для досягнення цих завдань достатніми є сумарні дози 40–45 Гр, проведені впродовж 4–5 тижнів. Передопераційну променеву терапію частіше проводять великими фракціями – щодня по 5 Гр на молочну залозу з двох полів, всього 5 фракцій – 25 Гр. Операція на молочній залозі при такому методі опромінювання може бути здійснена на 2–3 день після його закінчення. Надключичну і парастернальну зони опромінюють через 10-14 днів після операції у класичному режимі по 2 Гр щодня на кожну зону доводячи до сумарної дози 44 Гр. При набряково-інфільтративних формах раку застосовують класичний режим фракціонування дози на молочну залозу і всі зони регіонарного лімфовідтоку у передопераційному періоді.

Гормонотерапія – один з напрямків сучасної онкології, що найбільш динамічно розвивається. Основними критеріями для адекватного застосування гормонотерапії є гормональна чутливість пухлини, яка оцінюється підрахуванням процентного вмісту рецепторів естрогенів та прогестерону. Особливе значення для вибору адекватної гормонотерапії має визначення патогенетичної (гормональної) форми раку молочної залози, який вказує на переважання того чи іншого гормонального профілю в організмі, та дає певне уявлення про гормональну чутливість пухлини. Ясна річ, клінічне визначення вказаних форм не виключає більш точних методів дослідження, але значно зменшує кількість помилок при виборі методу лікування. Андрогенотерапія найбільш ефективна при яєчниковій формі раку молочної залози, яку проводять після оваріоектомії протягом 6 місяців. Під час променевої та хіміотерапії призначають преднізолон та тироксин. Препарати групи тамоксифену у менструюючих жінок не рекомендують, оскільки це може призвести до суттєвих порушень в гіпофізарно-оваріальній системі і поглибити гормональні порушення. Інволютивна форма із збереженням впливу естрогенів передбачає необхідність прийому антиестрогенів (наприклад тамоксіфену або фарестону

Імунотерапія. Показами для імунотерапії є порушення реактивності організму, обумовлена наявністю самої пухлини та використання хірургічного та хіміопроменевого лікування, що призводить до імунодепресії. До початку і у процесі лікування необхідне визначення іммунологічного статусу, зокрема, показників клітинного і гуморального імунітету. До імуномодуляторів відносять: цитокіни (інтерлейкіни, інтерферони), моноклональні антитіла.

Диспансерне спостереження та реабілітація. У перший рік щоквартально, другий рік – раз у півроку, а пізніше один раз на рік. Під час оглядів проводять пальпацію ділянки операції, мамографію здорової та збереженої після органозберігаючих операцій молочної залози, рентгенографію легень, ультразвукове дослідження печінки, огляд гінеколога, сканування кісток, аналіз онкомаркерів СА-15-3, РЕА.

Реабілітацію проводять у напрямку профілактики лімфостазів та контрактури плечевого суглобу. Хворих забезпечують зовнішніми протезами та проводять психо-соціальну реабілітацію. Як наслідок розвитку порушення лімфовідтоку від верхньої кінцівки після мастектомій та квадрантектомій з лімфаденектоміями виникають різного ступеня лімфостази. Для лікування лімфостазу І-ІІ ступеня застосовують консервативні заходи: пневмомасаж, гідромасаж, лікувальну фізкультуру, прийом антиагрегантів, антикоагулянтів, антиангінальних препаратів. Для профілактики розвитку та прогресування лімфостазу хворі дотримуються необхідних профілактичних правил: обмеження навантажень на хвору руку, оберігання від травматизації шкірних покровів та ін. У окремих випадках лімфостазів ІІІ ступеня можна рекомендувати оперативне лікування, яке полягає у призначенні дренуючих операцій та накладенні лімфовенозних анастомозів.

Прогноз. Наявність метастазів у більш ніж 3 регіонарні лімфовузли значною мірою погіршує прогноз. При місцево розповсюдженому РМЗ п'ятирічне виживання складає 30%, а наявність віддалених метастазів на час первинного звернення визначає п'ятирічне виживання не більше 14%.