– цистоєюностомія з ентеро-ентероанастомозом за Брауном і заглушкою привідної петлі за Шалімовим;

– марсупіалізація (розкриття та пришивання кісти до парієтальної очеревини та шкіри) – при нагноєнні кісти у тяжкохворих із септичним станом.

На IV стадії – зовнішнє та внутрішнє дренування та радикальні операції:

а) енуклеація кісти (вдається рідко);

б) дистальна резекція ПЗ з кістою.

Рак ПЗ проявляється болем, жовтяницею, диспептичними розладами. Наростає білірубінемія за рахунок прямого білірубіну. Підвищення активності лужної фосфатази та рівня холестерину в крові. Ахолічний кал, стеаторея, креаторея.

Радіоімунологічний аналіз – в сироватці крові іноді вдається виявити підвищення рівня пухлинних маркерів: раково-ембріонального антигену, феритину.

Рентгенографія ШКТ

Сканування з використанням 75 Se -метіониіну виявляє вогнища зниженого накопичення ізотопа або відсутність його в тканині залози при ураженні пухлиною.

Лапароскопія – сам рак візуалізується нечасто. Діагностують дисемінацію очеревини та його метастатичні вогнища в печінці.

УЗД – місця підвищеної щільності тканини залози.

Комп'ютерна томографія – можна визначити як саму пухлину залози та її величину, так і метастатичні вузли.

Лікування.

Радикальні операції:

1. ПДР (панкреатодуоденальна резекція).

Симптоматичні операції:

1. Холецистоентероанастомоз.

2. Холедоходуоденоанастомоз.

Ці операції здатні ліквідувати жовтяницю та продовжити життя хворого на 5-9 міс.

3. Субтотальна резекція залози із шлунком ( у випадках ураження тіла та хвоста ПЗ.

4. Хіміотерапія може дати часткову ремісію (5-фторурацил, адріабластін, метотрексат).

Телегамматерапія – дає деякий паліативний ефект.

Принципи панкреатодуоденальної резекції (ПДР).

Операція передбачає виділення одним блоком головки ПЗ, дистального відділу шлунка, ДПК, дистальної частини загальної жовчної протоки.

При цьому накладають 4 анастомози:

– гастроентероанастомоз;

– холецистоентеро- або холедохоентероанастомоз;

– панкреатоентероанастомоз;

– ентеро-ентероанастомоз.

Інколи цю операцію виконують в два етапи:

І – утворення біліодігестивного анастомоза для відведення жовчі й покращання функції печінки.

ІІ – здійснюють через 3-4 тижня.

Ще одним ускладненням хронічного панкреатиту є нориці ПЗ.

Нориці підшлункової залози

Етіологія і патогенез.

Нориці підшлункової залози (ПЗ) як ускладнення будь-якого захворювання або травми ПЗ частіше всього виникають в результаті неправильного лікування або є наслідком недостатньо правильно виконаної операції. Тому питання причини виникнення свищів підшлункової залози викликає суперечки.

Кісти ПЗ, переважно великі, найбільш часто ускладнюються внутрішніми та зовнішніми свищами. Такі панкреатичні свищі, якщо вони не пов'язані з порожниною кісти, а з вивідними або частковими протоками ПЗ, слід відрізняти від зовнішніх, що виникли після травми або операції. В тих випадках, коли виділяється не вміст кісти, а активний панкреатичний сік, що збагачений ферментами, лікування ускладнюється.

Біопсія ПЗ, яку необхідно проводити з метою диференціальної діагностики, наприклад, між хронічним панкреатитом і раком ПЗ, може іноді ускладнитись норицею ПЗ, що протягом тривалого часу не загоюється.

Найбільш часто панкреатичні нориці виникають після різних операцій з приводу панкреатичних кіст. Частіше цим ускладненням завершується зовнішнє дренування і марсупіалізація кіст (до 30%).

Нориці панкреатичних кіст:

1) внутрішні:

а) поодинокі;

б) подвійні;

2) комбіновані (внутрішні – зовнішні);

3) зовнішні:

а) спонтанні;

б) післятравматичні;

в) післяопераційні.