Особливiстю “травматичної” епiдемiї мирного часу є наростання частоти закритих пошкоджень живота. Серед рiзних видiв травм, пошкодження живота складають вiд 0,5 до 20%, а по вiдношенню до всiх ургентних хворих з травмами живота 1,4%. По нашим даним 70% потерпiлих були у вiцi вiд 20 до 40 рокiв.

Закритi травми живота подiляють на 3 групи:

1. Пошкодження черевної стінки.

2. Пошкодження органiв черевної порожнини:

а) порожнистих;

б) паренхiматозних.

3.Пошкодження заочеревинного простору.

Звертають увагу те, що iзольованi пошкодження черевної стiнки у хворих з закритою травмою живота складають 40,5%. Цим пояснюється обов”язкова госпiталiзацiя всiх потерпiлих з даною патологiєю. Ця тактика абсолютно виправдана, так як симптоматика пошкодження внутрiшнiх органiв варiабельна i клiнiчно на раннiх строках, особливо у першi 2 години, ненадiйна.

Розрізняють слідуючі пошкодження:

§ iзольованi,

§ множиннi,

§ комбiнованi пошкодженння.

До iзольованих вiдносяться пошкодженння одного якого-небуть органа, до множинних – пошкодження його у декiлькох мiсцях. До полiтравм вiдносять пошкодження механiчною силою двох або декiлькох органiв рiзних порожнин або одночасне пошкодження внутрiшнього органа i опорно-рухового апарата. Комбiнованими є пошкодження живота i iнших областей тiла, визванi дiєю двох або декiлькох пошкоджуючих факторiв (комбiнацiя механiчної травми з термiчною, хiмiчною, радiацiйною i т.д.). Розрив паренхiматозного ограна, наступаючий пiсля травми, називають одномоментним або однофазним. Розриви, якi наступали через декiлька годин пiсля травми – двомоментнi або двофазнi. Двофазнi розриви спостерiгаються при утвореннi гематоми при збереженiй в цiлостi капсули органа. Потiм через декiлька годин або днiв пiд впливом невеликого фiзичного напруження наступає розрив капсули, випорожнення гематоми i вiдновлюється кровотеча. Частота пошкодження того чи iншого органа очеревинної порожнини рiзна. Так на пошкодження тонкого кишківника приходиться 31,8%, шлунка i дванадцятипалої кишки 1,6, товстої кишки – 3,5%, печiнки-13,6%, селезiнки-16, пiдшлункової залози-0,4, брижі – 0,8, нирок – 20,1, внурiшньоочеревиннi розриви сечового мiхура – 5,1, заочеревиннi гематоми – 6,3%. Причому при таких травмах живота шок спостерiгається у 51,6% потерпiлих. В залежностi вiд об”єма пошкодження спостерiгається 4 ступенi важкостi закритої травми живота.

§ При 1 ступенi вiдсутнiй шоковий стан i не має ознак “гострого живота”.

§ При 2-iй ступенi є легкий шок, стан живота неясний.

§ 3-я ступiнь характеризується клiнiчною картиною шока i ознаками внутрiшньоочеревинної кровотечi.

§ 4-та ступiнь пошкодження супроводжується важким геморагiчним шоком i гострою гiповолемiєю.

Клiнiко-дiагностична програма

1.Опитування хворого або людей якi його доставили для вияснення обставин i механiзма травми (тупий удар, падiння з висоти, наїзд автомобiля, здавлення i т.д.)

2.Виявлення зовнiшнiх ознак пошкодження при оглядi у виглядi ран, ссадин, крововиливiв на очеревиннiй стiнцi i в поперековiй областi.

3.Оцiнка стану хворого i виявлення трьох основних травматичних синдромiв: шокового, геморагiчного i перитонеального.

Геморагiчний синдром виникає при розривi печiнки, селезiнки, пiдшлункової залози, брижі, кишечника i нирок. Клiнiчно вiн характеризується помiрними болями у животi, iррадіюючими в плече справа i злiва, блiдiсть, тахiкардiя, нерiдко з гiпотонiєю, яка повiльно розвивається. Остання залежить вiд вiку пацiєнта, об”єму i темпу крововтрати. Симптом Куленкампфа (пальпаторна болючысть при м’якому животi), симптом Хедрi (поява болей при надавлюваннi на грудину у лiвому пiдребер’ї при травмi селезiнки, а в правому – при травмi печiнки), симптом “ваньки-встаньки” при значнiй внутрiшньоочеревиннiй кровотечi зникають. При вираженiй кровотечi у хворих є зiвота, спрага. Дихання стає поверхневим i частим.

Перитонеальний синдром розвивається при розривi порожнистих огранiв. Вiн характеризується рiзними болями по всьому животу, якi не зникають овнiстю у спокої i при затримцi дихання, а також, якi посилюються при глибокому вдосi i кашлi. На протязi слiдуючих 3-4 годин бiль наростає, а потiм наступає перiод хибного покращення, яке проявляється зменшенням болей i напругою м’язiв живота. Вiн продовжується 5-6 годин i змiнюється клiнiчною картиною вираженого перитонiта. Спочатку болiснiсть вiдповiдає розташуванню пошкодженого органа, а пiзнiше стає розлитою. Болiснiсть визначається при пальпацiї, перкусiї живота, а також при пальцевому ректальному дослiдженнi. Напруга живота спочатку окалiзована, а потiм стає розповсюдженою. Дещо випереджують наростання перитонеальних симптомiв загальнi признаки iнтоксикацiї: ейфорiя, тахiкардiя, пiдвищення температури, блювота i т.д.

4. Пошкодження органiв очеревинної порожнини при закритiй травмi живота можуть стимулювати пошкодження очеревинної стiнки, заочеревинну гематому i травматичний шок. Загальним для них є клiнiчна картина i полiпшення стану хворого пiсля новокаїнової паранефральної i внутрiшньотазової блокади, введення знеболюючих речовин i декстранiв. Перкуторно при заочеревинних гематомах визначається тупiсть у бокових вiддiлах живота, яка не змiщується при повертаннi хворого (симптом Джойса), рiзке вздуття живота пiсля травми (симптом Гейтке-Алжара).