В діагностиці нориць ПЗ перш за все звертають увагу на анамнез, характер секрету. Панкреатичні свищі необхідно диференціювати з кишковими свищами, частіше всього з дуоденальними. Вміст з панкреатичного свища прозорий, з високими показниками амілази – до 20048 Од та вище. В деяких випадках вміст може бути серозно-гнійним і в значній кількості. При дуоденальних норицях – вміст мутний, забарвлений жовчю, іноді з домішками харчових мас; кількість досягає – 3-4 л. Заключний діагноз панкреатичного свища встановлюють шляхом фістулографії.

Лікування.

Консервативному лікуванню підлягають неповні та неускладнені нориці ПЗ, що виникли після травми або маніпуляцій (розрив, розріз, біопсія, тощо) та деякі види неповних свищів після запального процесу, що завершився, при деструктивному панкреатиті. Повні, а також ускладнені рецидивні фістули, особливо ті, що розвинулись з кіст, необхідно лікувати тільки хірургічним шляхом, оскільки консервативне лікування неефективне.

Для консервативного лікування запропоновано багато різноманітних медикаментозних, хімічних та біологічних засобів, методик дієтотерапії, лікарських засобів, що пригнічують панкреатичну секрецію. Для цього також застосовують атропін, ефедрін, вікалін, пентоксил, кортизон, АКТГ, тощо. Для захисту шкіри від мацерації зовнішній отвір свища обробляють йодною настоянкою, нітратом серебра, сульфатом цинка, сухою кров'ю. В останні роки для лікування свищів застосовують інактиватор трипсину – трасилол в дозі від 10000 до 5000 ОД внутрішньовенно; його ж можна вводити в в порожнину свища.

Сучасним методом лікування панкреатичних нориць є пломбування сіліконовим еластоміром або іншими речовинами, що швидко затвердевают. В свищовий хід під ретгенологічним контролем проводять ренгенконтрастний катетер, по якому за допомогою свища вводять 10 мл сіліконового композиційного матеріала, час загустіння якого 4-6 хв. Адекватність пломбування протоки та свища контролюють на телеекрані. Протягом 2-3 діб у хворого зберігаються больові відчуття в лівому підребер'єї і амілаземія; поступово біль вщухає, свищ закривається, після контрольного досліження хворий може бути виписаний. При цьому порушень зовнішньо- та внутрішньосекреторної функції ПЗ не спостерігається.

Лікування внутрішніх свищів ПЗ тільки хірургічне. Об'єм операції залежить від розмірів та локалізації кісти і панкреатичного свища та результатів ревізї патологічного вогнища.

При лікуванні комбінованих нориць об'єм операції встановлюють на операційному столі. Хірургічне лікування розглядає різноманітні варіанти трьох принципових методик ліквідації свища: а) повне видалення свища на всьому протязі від шкіри до ПЗ; б) резекцію ПЗ разом із свищом; в) анастомоз виділенного свища з худою кишкою; г) пломбування хода свища та сегмента панкреатичної протоки полімеризуючою речовиною.

При термінальному та Т-подібному видах свищів найбільш ефективне консервативне лікування. Після вщухання запального процеса відновлюється адекватна прохідність ДПК і свищ вже не функціонує. При порушенні прохідності панкреатичної протоки, що підтримує тривале існування свища, виконують операцію.

Повне видалення панкреатичного свища шляхом висічення необхідно проводити, попередньо вводячи еластичний буж або заповнюючи під тиском ход свища розчином метиленового синього.

Резекця ПЗ разом із норицею показана у випадку, коли в ПЗ виражені глибокі зміни та виділення свищового хода технічно ускладнюється.

Операція виправдана при зовнішніх панкреатичних норицях, що протягом тривалого часу не загоюються, в основі яких лежать неусунені патологічні процеси в ПЗ. Найбільш часто операція показана при комбінації кісти із свищом та при сполученні їх з крупними панкреатичними протоками, а також при підозрі на кістозне переродження ПЗ з малігнізацією.

Анастомоз свища з худою кишкою накладається при рясному витіканні панкреатичного соку, зростаючій втраті білків та електролітів, при неможливості видалити свищ до самого дна.

Вшивання панкреатичного свища в жовчний міхур небезпечно, оскільки суміш жовчі та панкреатичного соку біологічно дуже активна і може викликати розвиток панкреронекрозу. Внутрішньоочеревинна імплантація свища в інший порожнистий орган небезпечна внаслідок розходження швів анастомоза під впливом панкреатичних ферментів або перистальтики органа. Менш небезпечний перитонеальними ускладненнями анастомоз нориці з виключеною петлею кишки, виконаний підшкірно, позаочеревинно.