2. В результаті непрямого пошкодження залози.

IV . Паразитарні кісти:

1. Ехінококоз залози.

2. Цистицеркоз ПЗ.

V . Неопластичні кісти:

1. Кістаденоми.

2. Кістаденокарциноми.

3. Кавернозні гемангіоми.

4. Кістозні епітеліоми.

За патоморфологією:

1. Справжні.

2. Псевдокісти.

За клінічним перебігом псевдокіст:

– гострі;

– підгострі;

– хронічні.

За тяжкістю перебігу:

– прості (неускладнені);

– ускладнені.

Клініка.

1. Больовий синдром.

2. Диспептичні порушення.

3. Синдром функціональної недостатності ПЗ.

4. Компресійний синдром.

Діагностика.

1. УЗД – ехонегативний утвір із чіткою капсулою, локалізація, розміри кісти.

2. Контрастне рентгендослідження шлунка та ДПК.

3. Релаксаційна дуоденографія.

4. Холецистохолангіографія – калькульозний холецистит, холелітіаз.

5. Ретроградна панкреатохолангіографія – змінена і деформована, нечасто розширена панкреатична протока, в окремих випадках – заповнення порожнини кісти контрастною речовиною.

6. Комп'ютерна томографія – скупчення рідини, обмеженої капсулою різною щільності і товщини.

7. Лабораторні дослідження – гіперамілаземія, амілазурія, стеато- та креаторея, інколи – гіперглікемія та глюкозурія.

Стадії формування псевдокісти (Карагулян Р., 1972).

І стадія (триває 1-1,5 міс.) – в центрі запального процесу – інфільтрату в чепцевій сумці утворюється порожнина розпаду, яка захоплює навколишні тканини.

ІІ стадія (2-3 міс.) – характеризується початком формування капсули псевдокісти. Кіста пухка, несформована, гострі запальні явища в ній вщухають.

ІІІ стадія (3-12 міс.) – завершення формування капсули псевдокісти. Остання зрощена з навколишніми органами.

IV стадія (починається через рік від виникнення кісти) – відмежування кісти. Кіста рухлива, легко виділяється зі злук із навколишніми органами.

Ускладнення кіст.

1. Перфорація у вільну черевну порожнину.

2. Прорив у шлунок, ДПК, тонку, рідше – в товсту кишку.

3. Нагноєння вмісту кісти.

4. Арозивні кровотечі.

5. Механічна жовтяниця.

6. Портальна гіпертензія.

7. Реактивний ексудативний плеврит.

8. Малігнізація.

Диференціальний діагноз.

1. Рак ПЗ.

2. Пухлини заочеревинного простору.

3. Аневризма черевної аорти.

4. Кіста брижі тонкої кишки.

5. Кіста печінки.

Лікування.

Консевативне – відповідно до принципів лікування гострого або хронічного панкреатиту. При несприятливій динаміці перебігу захворювання призначають голод із постійним відсмоктуванням шлункового вмісту, парентеральним харчуванням та в/в введенням рідин. Використовують пункцію кіст через черевну стінку під контролем сонографії з аспірацією вмісту.

Хірургічне лікування.

На І стадії – консервативне лікування.

На ІІ стадії – при нагноєнні псевдокісти – зовнішнє дренування кісти.

На ІІІ стадії – внутрішнє дренування:

– цистоєюностомія на виключеній петлі тонкої кишки за Ру;