– запобігання виникненню застою молока.
Хронічний неспецифічний мастит.
Хронічний неспецифічний мастит – це хронічне запалення молочної залози, що виникає як наслідок невірно лікованого або нелікованого перенесеного гострого маститу. Причини переходу гострого маститу в хронічну стадію: 1. Самовільне розкриття гнійника; 2. Недостатній об'єм оперативного втручання: – Малі неадекватні розрізи; – Розрізи, проведені без врахування локалізації процесу в залозі, через які гнійник адекватно не дренується; – Застосування пасивних методів дренування, марлевих тампонів; – Нераціональне проведення антибактеріальної терапії без врахування чутливості мікроорганізмів до антибіотиків, застосування бактеріостатичних їх концентрацій; – Місцеве лікування рани без врахування стадії та фази перебігу раневого процесу. Клінічна картина. Основним проявом захворювання є нориця з незначними гнійними виділеннями. В молочній залозі пальпуються бугристі, тверді, злегка болючі пухлиноподібні утвори. Молочна залоза часто деформована, на шкірі її наявні шрами. Захворювання протікає в'яло, інколи дає загострення, які нагадують гострий мастит і закінчуються абсцедуванням. Лікування. Хронічні мастити погано піддаються консервативній терапії і завжди підозрілі на злоякісну пухлину. В зв'язку з цим фізіотерапевтичні процедури слід застосовувати обережно і після безуспішного лікування розсмоктуючими середниками необхідно ставити питання про оперативне лікування. Виконують секторальну резекцію молочної залози з негайним, а потім плановим гістологічним дослідженням видаленої тканини.
Хронічні специфічні мастити.
До хронічних специфічних запальних процесів молочної залози відносяться туберкульоз, сифіліс, актиномікоз, які по особливостям протікання можна віднести в розділ доброякісних запальних пухлин молочної залози.
Доброякісні пухлини молочної залози.
Основним їх клінічним проявом є пухлиноподібний утвір в молочній залозі, який потребує диференціальної діагностики із злоякісними пухлинами. Класифікація . Доброякісні пухлини доцільно розділити на 3 групи: 1. Епітеліальні (аденома, фіброаденома, аденофіброма, папіломи молочних протоків). 2. Неепітеліальні (фіброма, ліпома, хондрома, остеома, ангіома). 3. Кістозні (молочна кіста, мастопатії). Аденома – залозиста пухлина розмірами 1-3 см в діаметрі, дольчата, неболюча, рухома, має капсулу. Розташовується частіше по периферії залози, легко визначається при пальпації. Консистенція близька до консистенції молочної залози. Фіброаденома – пухлина, яка складається із залозистої і великої кількості сполучної тканини, має капсулу. Фіброаденоми складають основну масу доброякісних пухлин, з'являються в основному в дівчаток і молодих жінок. Консистенція щільніша ніж в аденоми. Пухлина чітко відмежована від навколишньої тканини, рухома, неболюча. Величина різна, частіше 1-2см в діаметрі. Фіброма– сполучнотканинна пухлина твердої консистенції, округлої форми. Локалізується, як правило, по периферії залози, має чіткі границі, рухома. Зустрічається дуже рідко. Скарги на наявність в молочній залозі пухлиноподібного утвору, який жінка виявляє випадково. Утвір округлої форми, часом дольчатої структури, не болючий, більш щільний ніж консистенція здорової молочної залози. Інколи пухлина виявляється під час онкопрофоглядів. Об'єктивно: загальний стан не страждає. При огляді можна виявити лише великі пухлини, розміщені більш поверхнево. Фіброаденоми частіше розташовані по периферії залози, але можуть бути і в її центрі. Пальпаторно виявляють пухлину з вищезгаданими ознаками. Лыкування оперативне – секторальна резекція молочної залози. Ліпома – пухлина з жирової тканини. Може локалізуватись біля молочної залози та в ретромаммарному просторі. Це м'який дольчатий утвір, що може досягати великих розмірів. Від інших доброякісних пухлин ліпома відрізняється м'якою консистенцією і менш чіткими границями. Хондроми і остеоми зустрічаються дуже рідко, однак такі випадки описані в літературі і про них необхідно пам'ятати. Вони характеризуються значною твердістю і особливою гістологічною будовою. Ангіоми.Практичне значення мають ангіоми, які локалізуються в товщі залози. Ростуть повільно. Відрзняються від інших пухлин тим, що зникають або різко зменшуються при здавлюванні. Папіломи молочних ходів (хвороба Мінца). Папіломи молочних ходів характеризують собою одинокі або множинні папілярні розростання епітелію, які локалізуються частіше в ділянці синуса протоку, мають м'яку консистенцію і малі розміри (0,5-0,6см). Ростуть повільно і довго нічим себе не проявляють. Наявність кров'янистих виділень із соска є часто єдиним симптомом, що приводить хвору до лікаря. При обстеженні зміни в соску і молочній залозі не спостерігаються. Інколи в ділянці ареоли пальпується кругле еластичне новоутворення, при надавлюванні на яке з'являється крапля крові. Велике значення в діагностиці має галактографія, при якій виявляють один або кілька дефектів наповнення. Молочна кіста (галактоцеле). Зустрічається рідко. Утворюється в молочній залозі в період лактації по типу ретенційної кісти в результаті обтурації молочного ходу після перенесеного маститу або непомітного запалення його стінки. Галактоцеле росте і збільшується повільно, має округлу або овальну форму, досягає невеликих розмірів (як куряче яйце). Молочна кіста чітко відмежована від оточуючих тканин, має тугоеластичну консистенцію. Вміст її – молокоподібна слизиста рідина. На внутрішній стінці її можуть бути папілярні розростання. Діагностика не важка. Галактоцеле може нагноюватись і перебігати по типу абсцедуючого маститу. Лікувальна тактика та вибір методу лікування. Всі доброякісні пухлини можуть дати початок раковому росту. Деякі з них важко або неможливо диференціювати від раку молочної залози, тому всі доброякісні пухлини молочної залози підлягають оперативному лікуванню, незалежно від їх характеру, локалізації, часу виникнення. Дана тактика розглядається як реальна міра профілактики раку молочної залози.
