На 4-5-й день наступає вдаване благополуччя тривалістю від кількох годин до 2 діб: самопочуття хворого покращується, температура тіла знижується до субфебрильної, зникають головний біль і міалгії, покращуються сон і апетит. При легкому перебігу ця стадія ремісії може переходити в період реконвалесценції, однак часто після неї наступає стадія венозного стазу: знову підвищується температура, прогресивно погіршується загальний стан, наростають загальна слабкість, прояви геморагічного синдрому (багаторазове блювання кривавими масами, дьогтьоподібні випорожнення, носові, маткові кровотечі, численні, різні за розмірами геморагії на шкірі і слизових оболонках). Гіперемія обличчя змінюється його блідістю з ціанозом, виникає або посилюється жовтяничність склер та шкіри. Тахікардія, як правило, змінюється на брадикардію (симптом Фаже), характерна різка гіпотонія (колапс, інфекційно-токсичний шок). Значно збільшується в розмірах і стає болючою печінка, збільшується і селезінка. Виділення сечі різко зменшується, виникають олігурія або анурія, протеїнурія, гематурія, циліндрурія.

В тяжких випадках виникають прояви токсичного енцефаліту: психомоторне збудження, марення, порушення свідомості, нерідко з підвищенням внутрішньочерепного тиску, білково-клітинною дисоціацією, позитивними глобуліновими реакціями в лікворі.

В крові – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, відносний лімфоцитоз, підвищення ШОЕ, гіпербілірубінемія, гіперазотемія, підвищення активності АлАТ.

Смерть настає найчастіше в цій стадії на 6-9-й день хвороби внаслідок розвитку інфекційно-токсичного шоку, гострої ниркової або нирково-печінкової недостатності. Летальність коливається від 5до 25%, але може досягати навіть 60% при тяжких епідеміях.

У випадках сприятливого перебігу з 7-9-го дня хвороби стан хворого поступово покращується, знижується температура, повільно зникають усі прояви хвороби, нормалізуються лабораторні показники.

Ускладнення. Можливі масивні кровотечі, уремія, пневмонія, міокардит, тромбофлебіти, гангрена кінцівок, гнійний паротит та ін.

Діагностика. Діагноз ставиться з врахуванням характерних клінічних і епідеміологічних даних: гострого початку хвороби, двохвильової гарячки, характерного вигляду хворого ("амарильної маски"), своєрідного запаху з рота, поєднання жовтяниці і вираженого геморагічного синдрому, тахікардії з наступним виникненням різкої брадикардії і гіпотонії, збільшення і болючості печінки, збільшення селезінки, ознак ураження нирок, змін з боку крові і сечі, перебування в ендемічних зонах за останні 10 днів до захворювання при відсутності вакцинації.

Специфічна діагностика ґрунтується на виділенні вірусів з крові хворого в перші 3-4 дні хвороби на білих мишах або мавпах (інтрацеребральне зараження) з наступною ідентифікацією збудника в реакції нейтралізації, виявленні наростання титру специфічних антитіл у крові з використанням реакцій гальмування непрямої гемаглютинації (РТНГА), зв'язування комплементу (РЗК), нейтралізації (РН) та інших (методом парних сироваток), однак останні мають переважно ретроспективне значення у зв'язку з пізньою появою антитіл (після 12-14-го дня хвороби).

Диференціальний діагноз проводиться з вірусними гепатитами, лептоспірозом, іншими геморагічними гарячками, тропічною малярією.

Вірусному гепатиту А властиві відносно поступовий початок хвороби, чітка циклічність перебігу з наявністю дожовтяничного періоду за диспепсичним або грипоподібним варіантами, однак підвищення температури при останньому носить короткочасний характер без повторної хвилі, відсутні гіперемія обличчя, шиї, склер. Не властиві вірусному гепатиту А і ураження нирок, геморагічний синдром. У крові хворих рано виявляють антитіла до вірусу гепатиту А – імуноглобуліни класу М (анти ВГА IgM).

При тропічній малярії гарячка спочатку носить постійний характер, але вже через кілька днів набуває характерного типу з пароксизмами, властивими цій хворобі або неправильного типу з подовженими пароксизмами, швидко наростає анемія гемолітичного характеру при відсутності геморагічного синдрому, виражена спленомегалія. В крові відмічається гіпербілірубінемія за рахунок непрямої фракції. Вирішальним є знаходження малярійного плазмодію при мікроскопії забарвлених за методом Романовського-Гімза товстої краплі і мазків крові.

При лептоспірозі характерний біль у м'язах, особливо литкових, одна хвиля гарячки (а при наявності двох-трьох хвиль перша хвиля більш тривала – до 10 днів), розвиток жовтяниці уже на 3-4-й день хвороби, нерідко на фоні ураження нирок, з перших днів виражений нейтрофільний лейкоцитоз і зсув лейкоформули вліво, висока ШОЕ, можливе виявлення лептоспір у крові (перші 3-6 днів хвороби) і сечі (з 6-го дня) при мікроскопії в темному полі зору.

Геморагічній гарячці з нирковим синдромом властиві такі риси як початок хвороби з провісників і однохвильовий характер підвищення температури, відсутність жовтяниці, наростання ниркової недостатності і після нормалізації температури, відсутність вказівки на перебування в тропічних зонах тощо.

При геморагічній Кримській-Конго гарячці геморагічний висип не рясний, рідко розвиваються явища гострої печінкової та ниркової недостатності, в крові часто переважає непрямий білірубін, у анамнезі – наявність укусів кліщами або контакту з хворими на ГККГ.

Лікування. Обов'язкова госпіталізація хворих в ізольовані палати (бокси), захищені від проникнення комарів, з виділенням окремого інструментарію.