Адекватна анестезiя лiд час операцiї забезпечуеться її компонентами. Залежно вiд характеру втручання i стану хворого вони можуть використовуватися окремо або разом.

1. Анестезiя досягаеться при застосуваннi iнгаляцiйних або неiнгаляцiйних анестетикiв. У дiтей виключення свiдомостi пiд час операцil або болiсної манiпуляцiї обов'язкове

2. Аналгезiя – усунення больової чутливостi. Центральна забезпечується при введеннi загальних анестетикiв i наркотичних анальгетикiв. Периферична – при застосуваннi місцевих анестетиків.

3. Нейровегетативна блокада забезпечується застосуванням ганглiоблокаторiв, нейроплегiкiв, центральних та периферичних холiно- i адренолiтикiв, peгioнapнoї мiсцевої анестезiї. Певною мiрою її викликають анестетики i анальгетики.

4. Мiорелаксацiя – використовують м'язовi релаксанти.

5. Пiдтримання адекватного газообмiну забезпечується за рахунок вiльної прохiдностi дихальних шляхiв, запобiгання збiльшенню "мертвого простору", розвитку гiпоксiї та гiперкапнiї, правильно вибраного методу анестезiї (спонтанне або кероване дихання).

6. Регуляцiя процесiв обмiну (водно-сольового, енергетичного, кислотно-основного та iн.).

ЕТАПИ АНЕСТЕЗIОЛОГIЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.

Зберегти хворого пiд час операцiї вдається адекватним анестезiологiчним забезпеченням, правильним рiшенням завдань на вcix його етапах лiкарем -анестезiологом.

1. Премедикацiя – комплекс пiдготовчих заходiв, направлених на забезпечення безпеки наркозу та операцiї.

а) лiкувальна – нормалiзацiя життєво важливих функцiй органiзму, яка провадиться лікуючим хірургом сумісно з анестезіологом;

б) профiлактична – її проводить анестезiолог, i вона складається з психологiчної, механiчної та медикаментозної пiдготовки.

Медикаментозна пiдготовка повинна забезпечити седативний ефект, зменшити вживання анестетикiв та посилити їx анальгетичну i анестетичну дiю, зменшити видiлення слини, попередити ваговагальнi рефлекси. Одночасно вона не повинна пригнiчувати дихання. Для цiєї мети використовують нейролептики, транквiлiзатори, снодiючi, центральнi анальгетики, антигiстамiннi та антихолiнергiчнi засоби. В екстрених випадках препарати для премедикацiї вводять в вену. Доставляти в операцiйну його слiд тiльки на возику!

2. Ввiдний наркоз – етап комбiнованого загального обезболювання, що забезпечує плавне введення в наркоз без cтaдiї збудження. Використовують як iнгаляцiйнi (фторотан, азоту закис), так i неiнгаляцiйнi анестетики (гексенал, тiопентал-натрiй, натрiю оксибутират, пропанiдид, кетамін), або їх комбiнацiї. Проведення ввiдного наркозу потребує особливої уваги анестезiолога. Aдeкватність його перевiряють, визначаючи пригнiчення больових рефлексiв з шкiри. Для цього здавлюють пальцями мочку вуха. Вiдсутнiсть розширення зiниць свiдчить про достатнiсть анестезiї.

3. Наркоз перiоду пiдтримання – наркоз, що проводять протягом всього оперативного втручання. Основне завдання – забезпечити оптимальнi умови для роботи xipypгa i ефективний захист хворого вiд операцiйного стресу.

4. Виведення з наркозу починається з моменту припинення подачi анестетика. Головна мета – вiдновити адекватне спонтанне дихання i захиснi рефлекси (глоточний, кашлевий). Клiнiчною ознакою aдeкватнocтi дихання є вiдсутнiсть цiанозу при диханнi повiтрям протягом 5-10 хв та правильний ритм дихання. До вiдновлення cвiдoмості i захисних рефлексiв не вiдходити вiд хворого!

IНГАЛЯЦIЙНI АНЕСТЕТИКИ

Для проведення iнгаляцiйного наркозу застосовують загальнi анестетики, якi вдихають у виглядi газу або пари. Насичення органiзму анестетиками, глибина наркозу, виведення їx iз органiзму залежать вiд концентрацiї анестетикiв у вдихуванiй cyмiшi, ступеня їx розчинностi у кpовi та тканинах, а також ступеня їx проникнення через клiтиннi мембрани, стану дихання та кровообiгу, маси жирової тканини. Iнгаляцiйний наркоз бiльш керований, нiж неiнгаляцiйний.

Жоден iз iнгаляцiйних анестетикiв, що нинi використовуються, не вiдповiдає вимогам, якi висовуються до iдеального анестетика. Iдеальним анестетиком вважають анестетик, що має приємний запах, не yшкоджує клiтиннi структури, не порушує гомеостаз, характеризується низькою розчиннiстю у крові й тканинах i тому забезпечу швидке входження хворого в наркоз i швидке пробудження.

НАРКОЗ ЕФIРОМ. Cтaдiї i клiнiка наркозу ефiром.

Застосовується класифiкацiя Гведела з поправками І.С. Жорова.

І стадiя – аналгезiя. Триває вiд початку введення в наркоз до моменту втрати свiдомостi, в середньому 3-8 хв.

Наприкiнцi І cтaдiї зникає больова чутливiсть на тлi збереження тактильної. На початку цiєї стадiї виявляпься роздратовуючий вплив ефiру: ядуха, затримка дихання, його нерегулярнiсть, кашель, посилене слиновидiлення, помiрне розширення зiниць, деяке почастiшання пульсу, пiдвищення АТ. Плавне пiдвищення концентрацiї анестетика значною мiрою нiвелюєподразливу дiю ефiру.

Розрiзняють три piвні аналгезiї (за Артузiо):

1 – вiдсутнiсть аналгезiї та амнезїI;

2 – часткова аналгезiя та амнезiя;

3 – повна аналгезiя та амнезiя.

Останнiй рiвень може бути використаний для виконання невеликих поверхневих операцiй (розкриття гнiйника).