Сальмонельоз – гостра інфекційна хвороба, зооантропоноз, яка спричиняється великою групою сальмонел, з переважним ураженням органів травлення, інколи тифоподібним або септикопіємічним перебігом.

Етіологія. Збудники сальмонельозу належать до роду Salmonella, родини Епterobactеrіасае. Морфологічно – це палички із заокругленими кінцями, рухливі, грамнегативні, не утворюють спор та капсул. Добре ростуть на звичайних живильних середовищах. За руйнування бактерій виділяються ендотоксин, ентеротоксин, цитотоксин. Сальмонели відносно стійкі до факторів зовнішнього середовища.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є домашні тварини (корови, вівці, свині, коні та ін.), дикі тварини та птахи, особливо водоплавні. Сальмонели знаходять не тільки в м’ясі й внутрішніх органах птахів, але й у яйцях. Відмічено виділення сальмонел у ящірок, черепах, крабів, риб. Джерелом збудників інфекції можуть бути також хворі люди або бактеріоносії. Механізм передачі інфекції – фекально-оральний. Основний шлях передачі – харчовий. Факторами передачі найчастіше є продукти харчування, насамперед м’ясо тварин і птиці. Рідко спостерігається контактно-побутовий та аерогенний шляхи інфікування. Сезонність – літньо-осіння. Імунітет – типоспецифічний, триває декілька місяців.

Клініка. Інкубаційний період за сальмонельозу триває від 2-6 годин до 2-3 днів (частіше 12-24 години). Найчастіше зустрічаються гастроінтестинальні форми: гастритична, гастроентеритична, гастроентероколітична, які супроводжуються синдромом інтоксикації та зневодненням. Навідні симптоми: короткий інкубаційний період, гострий початок хвороби, підвищення температури тіла, запаморочення, зв’язок хвороби з харчовим фактором. Опорні симптоми: підвищення температури тіла упродовж 2-3-х діб, нудота, багаторазове блювання, яке приносить полегшення, інтенсивний біль у животі переймоподібного характеру переважно в “сальмонельозному трикутнику” (епігастрій, навколо пупка, здухвинна ділянка справа), рідкі випорожнення до 10-15 разів на добу, рясні, пінисті, неприємного запаху, зеленого кольору. Шкірні покриви бліді, сухі. Тахікардія. У тяжких випадках знижується артеріальний тиск, відмічається глухість серцевих тонів. Язик обкладений білим нальотом.

Генералізовані форми: тифоподібна зустрічається рідко і нагадує клініку черевного тифу чи паратифів; септикопіємічна – може розпочинатися як гастроентерит, температурна реакція має гектичний характер, непокоїть озноб, пітливість, збільшуються печінка, селезінка, а в подальшому утворюються вторинні вогнища інфекції в різних органах і тканинах.

За сальмонельозу можливе бактеріоносійство (гостре, хронічне, транзиторне).

Діагностика. В розпізнаванні сальмонельозу враховують клініко-епідеміологічні дані: гострий початок хвороби, ознаки гострого гастроентериту, гастроентероколіту, загальної інтоксикації, зв’язок хвороби з уживанням недоброякісних харчових продуктів або страв, що були приготовлені з порушенням санітарно-гігієнічних норм і лабораторні методи дослідження. Загальний аналіз крові: лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, ШЗЕ нормальна, або дещо збільшена. Копрограма: при гастроентеритичній формі в межах норми, при гастроентероколітичній – слиз, лейкоцити, бувають еритроцити. Бактеріологічний метод (посів випорожнень, блювотних мас, промивних вод, сечі, жовчі, крові, гною з вогнищ запалення на середовища накопичення з наступним пересівом на середовища Ендо, Плоскірєва, Левіна). Серологічний метод (РА, РНГА з еритроцитарними діагностикумами, діагностичний титр 1:160). З метою експрес-діагностики застосовують імунофлюоресцентний метод.

Диференційний діагноз слід проводити з харчовими токсикоінфекціями. За харчових токсикоінфекцій стафілококової природи спостерігається більш короткий інкубаційний період (2-6 годин), бурхливий і короткочасний перебіг (1-2 доби). В клінічній картині харчової токсикоінфекції, спричиненої В. perfringens частіше спостерігається тяжкий перебіг, гемодинамічні розлади, зневоднення ІІ-ІІІ ступеня, переважають виражений головний біль, біль у животі, блювання, нерідко симптоми подразнення очеревини, поява крові у випорожненнях.

На відміну від сальмонельозу, холера починається з проносу, відсутній біль у животі. Випорожнення водянисті, рясні, потім приєднується блювання без нудоти. Температура тіла залишається нормальною або субфебрильною. Для сальмонельозу не характерні такі симптоми як афонія, анурія, порушення дихання, що спостерігаються у хворих на холеру за ІІ-ІІІ ступенів зневоднення.

Особливо важко диференціювати гастроентероколітичний варіант сальмонельозу з гастроентероколітичною формою шигельозу. За шигельозу менш виражені ознаки інтоксикації і наростають вони підгостро. Ураження з боку серцево-судинної системи з’являються пізніше. Гемодинамічні порушення менш значні. Судоми, як правило, відсутні. Біль у животі, переважно, локалізується в ділянці сигмоподібної кишки, яка спазмована. Нерідко турбують тенезми, несправжні позиви. Випорожнення з домішками слизу і крові у невеликій кількості, іноді у вигляді “ректального плювка”. Остаточна диференціація цих хвороб здійснюється за результатами бактеріологічних досліджень випорожнень.

Окрім інфекційних хвороб, необхідно виключити отруєння грибами, сполуками важких металів, арсену. Отруєння грибами характеризується коротким інкубаційним періодом, бурхливим початком без продрому, переймоподібним болем у животі, нудотою, блюванням. Випорожнення водянисті, можливий гемоколіт, виражений головний біль, запаморочення, колапс, пітливість, слинотеча, швидка поява нервовопсихічних розладів, ниркової недостатності, жовтяниці, гемолізу.

Отруєння арсеном супроводжується головним болем, міалгіями, судомами, блюванням, рідкими випорожненнями з домішками слизу, біль у животі. На відміну від сальмонельозу, відмічається сухість у роті, металевий присмак, блювання з запахом часнику, набряк обличчя, кон’юнктивіт, парези, паралічі.

Слід пам’ятати й абдомінальну форму інфаркту міокарда. В ранньому періоді його відмічається біль у епігастрії, нудота, блювання, рідкі випорожнення. Але для інфаркту міокарда не характерні озноб, гарячка. В таких випадках необхідно провести ЕКГ- обстеження.