Кір – гостре вірусне захворювання, джерелом якого є хвора людина. Передається повітряно-крапельним шляхом, характеризується ураженням слизових оболонок дихальних шляхів, рота, очей, ротоглотки. Має чітку циклічність перебігу, супроводжується інтоксикацією, гарячкою, плямисто-папульозним висипом на шкірі, а також специфічною енантемою у вигляді плям Бельського-Філатова-Копліка.

Етіологія. Збудник кору Morbillivirus родини параміксовірусів, виділений в 1954 році Дж.Ендерсом і Т. Піблом. Овальної форми, діаметром 120-250 нм. Має поверхневу війчасту оболонку, спіральний нуклеокапсид і гемаглютинін. Вірус містить РНК. Має гемаглютинуючу, гемолізуючу, комплементзв'язуючу активність. Спричиняє утворення в організмі вірусонейтралізуючих антитіл. Репродукується в культурах ниркових клітин людини, мавпи, морських свинок, мишей, собак. Збудник нестійкий у зовнішньому середовищі, швидко гине під впливом фізичних та хімічних факторів. За 56ºС інактивується впродовж 2-3 хв., за кімнатної температури зберігається кілька годин. Із швидким рухом повітря в краплинках слизу може переноситися на значну відстань. Чутливий до сонячного випромінювання, УФО, дезінфікуючих засобів.

Епідеміологія. Джерелом збудника інфекції є тільки хвора людина, яка виділяє вірус у зовнішнє середовище в останні 2 дні інкубаційного періоду і до 4-го дня після появи висипки. Однак, за ускладнення пневмонією хворі заразні до 10-го дня від початку висипань. Контагіозність найбільша в катаральному періоді і в 1-й день висипки, з 3-го дня починає зменшуватися, а з 4-го дня висипу хворий не заразний. Механізм передачіі нфекції – повітряно-крапельний. Вірус потрапляє в зовнішнє середовище з краплинками слизу під час кашлю, чхання, розмови, плачу. Сприйнятливість неімунізованих людей дуже висока. Індекс контагіозності при кору становить 95-96% незалежно від віку. Немовлята не хворіють перші 3-4 місяці життя, оскільки отримують пасивний імунітет від матері, яка перехворіла на кір або вакцинована. До застосування протикорової вакцини спалахи спостерігалися кожні 2-4 роки. Зараз захворюваність знизилась і якщо зустрічається, то частіше удітей старшого віку і дорослих. Сезонність – осінньо-зимово-весняна.

Після перенесеного захворювання формується стійкий імунітет.

Патогенез. Вірус кору проникає в слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, глотки, кон'юнктиви, уражає при цьому лімфоїдні, ретикулярні клітини, макрофаги слизових оболонок, репродукується в них, утворює вогнищеві інфільтрати. Через регіонарні лімфатичні вузли потрапляє в кров, де його можна виявити в інкубаційному періоді. Вірусемія сягає свого максимуму наприкінці продромального періоду та перші дні висипу. В цей період дуже велика кількість збудника знаходиться у виділеннях слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. З 3-го дня висипу вірусемія різко зменшується, а з 5-го дня неспостерігається. У цей час у крові з'являються вірусонейтралізуючі антитіла. Вірус кору має тропізм до епітелію дихальних шляхів і це проявляється вже з перших днів хвороби у вигляді катарального запалення слизових оболонок носа, гортані, трахеї. Тому окремі автори вважають, що корова пневмонія не є ускладненням, а проявом хвороби. Вірус дієна ЦНС, тому можливий розвиток корового енцефаліту (переважно в дітей раннього віку). З боку травної системи можуть бути виразковий стоматит, коліт.

Появу висипки при кору більшість розглядають як алергічну реакцію внаслідок взаємодії вірусів і антитіл, які з'являються в цей момент. У верхніх шарах шкіри з'являються вогнища переваскулярного запалення з ексудацією, що зумовлює папульозний характервисипу. В клітинах епідермісу відбуваються дистрофічні зміни, некротизація. Вслизовій оболонці порожнини рота відбуваються подібні зміни, некротизований епітелій мутніє, судинна сітка перестає просвічуватися, утворюються дрібні білі вогнища поверхневого некрозу (плями Бельського-Філатова-Копліка, які є патогномонічним симптомом кору).

Патологічна анатомія. Морфологічно процес розпочинається в слизовій оболонці носа, кон'юнктиві, слизових оболонках гортані, трахеї, де має місце різке повнокров'я, підвищена секреція слизу, в більш тяжких випадках – некроз поверхневих шарів слизової оболонки. Некроз може розповсюджуватися на слизову оболонку трахеї та стовбурових бронхів. Слизова оболонка втрачає блиск, немов посипана порошком сірувато-жовтуватого кольору. Втягнення в процес гортані може супроводжуватися розвитком картини крупа зі звуженням голосової щілини.

Типовим для кору є швидке розповсюдження процесу бронхіальним деревом. Мікроскопічно спостерігаються дистрофія або некроз епітелію, повнокров'я, розширення проток слизистих залоз та помірна лімфогістіоцитарна інфільтрація підслизової основи. З боку епітелію, окрімтого, спостерігаються виражені явища плоскоклітинної метаплазії, що вважаються патогномонічними для дії вірусу кору. В шкірі мікроскопічно діагностуються вогнища набряку, крововиливів із периваскулярною лімфогістіоцитарною інфільтрацією в сосковому шарі дерми. Епідерміс вакуолізований, набряклий, можливий розвиток некрозу або явищ паракератозу (незавершене зроговіння). В лімфоїдних органах характерна плазматизація В-залежних зон із збільшенням світлих центрів фолікулів. Каріорексис не спостерігається. В альвеолярних стінках знаходять міліарні та субміліарні вогнища проліферації лімфоїдних, плазматичних клітин і гістіоцитів. Інколи розвивається гігантоклітинна корова інтерстиційна пневмонія. Для корових бронхітів типовим є продуктивний компонент запалення з ураженням усіх шарів стінки бронха (панбронхіт). Смертельними ускладненнями можуть бути гострий енцефаліт, волога гангрена м'яких тканин обличчя (нома).

Клініка. Інкубаційний період від 9-10-и днів, іноді до 17-и днів. У клінічному перебігу хвороби розрізняють такі періоди: катаральний, висипу, згасання висипу і реконвалесценції. Початок хвороби гострий. Температура тіла підвищується до 38-39ºС, непокоїть головний біль, нежить, сухий грубий кашель, загальна слабкість, млявість, розбитість, плаксивість, порушення сну. На 2-3 день температура трохи знижується, посилюються нежить, явища кон'юнктивіту, сльозотеча, світлобоязнь, одутлість обличчя. На слизовій оболонці щік навпроти малих корінних зубів – плями Бельського-Філатова-Копліка. На м'якому і, частково, твердому піднебінні з'являється енантема – дрібні рожево-червоні плями розміром від головки шпильки до сочевиці.