Грип – гостре вірусне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передачі. Клінічно характеризується гострим початком, гарячкою, загальною інтоксикацією та ураженням слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Часто набуває епідемічного та пандемічного поширення.

Вчені вважають, що до 70-х років ХХ ст. людство перенесло 20 пандемій грипу, із них 10 – дуже тяжких. Під час пандемії 1918-1920 рр., відомої як пандемія іспанки, померло 20 млн. людей. Впродовж останніх десятиліть ми постійно зустрічаємося з пандеміями та епідеміями з різною інтенсивністю ураження. За даними ВООЗ, у 1990 р. на грип перехворіло 9,6 млн. людей.

На початку ХХ ст. збудник грипу поширювався морським та залізничним шляхами упродовж декількох років. Наприклад, найбільш вірулентний збудник (так званої "іспанки") було завезено у більшість країн світу впродовж 3 років. За нинішніх способів пересування населення збудник грипу завозять у більшість країн протягом кількох місяців.

Збудник грипу відноситься до родини ортоміксовірусів, до якої належать віруси грипу А, В, С (пандемічний, епідемічний, спорадичний). Всі вони відрізняються за антигенною будовою. Найбільш антигенно стабільними є віруси С і В.

Частинки вірусу грипу А поліморфні (округлі, ниткоподібні, грушоподібні, хробакоподібні), переважають округлі віріони діаметром 80-120 нм. Вірус містить РНК, білки, вуглеводи, ліпіди, гемаглютинін та нейрамінідазу, серотипи яких обов'язково вказуються припозначенні штамів вірусу А. Особливістю вірусу А є велика мінливість поверхневих антигенів гемаглютиніну (Н1-3) та нейрамінідази ( N 1-2). Зміниа нтигенної будови можуть відбуватися, за так званим, "дрейфом" (часткова зміна) або "шифтом" (повназміна).

Згідно з Міжнародноюно менклатурою, позначення штамів вірусу грипу роду А проводиться за стандартною схемою, що передбачає визначення: рід (місце ізоляції), власний номер ізолята (рік ізоляції), форму виду – серотипи гемаглютиніну та нейрамінідази. Рік ізоляціїпишеться двома останніми цифрами. Наприклад: А (Singapore) 1(57) H 2 N 2 – це штам №1 роду А, різновидність H2N2, виділений від людини у Сінгапурі в 1957 році. Подібні позначення прийняті зараз замість А, А1, А2.

До вірусів грипу типу А також належить вірус грипуптахів. Відомо 15 підтипів цього збудника залежно від особливостей антигенної структури гемаглютиніну та нейрамінідази. Серед найбільш патогенних для свійської птиці виділяють віруси з антигенною формулою Н7N7 (вірус "курячої чуми") та Н5N1, які здатні викликати масову загибель курей. За останні 7 років віруси грипу Н5N1 і Н7N7 внаслідок мутації різко змінилисвої біологічні властивості і набули здатності нетільки перебороти бар'єр хазяїна до безпосереднього інфікування людей, але й викликати тяжкі клінічні форми захворювання, значна частина яких закінчується летально.

Вірус грипу В характеризується меншим поліморфізмом. Віріони здебільшого круглі, діаметром 90-100 нм, містять також РНК, гемаглютинін, нейрамінідазу, як антигени – неоднорідні, гірше репродукуються накурячих ембріонах, важче адаптуються до лабораторних тварин. Вірус грипу В невикликає пандемій, однак локальні хвилі можуть розповсюджуватися на одну абодекілька країн. Часто захворюваність, зумовлена вірусом В, підвищується на спадіпандемії, викликаної вірусом А.

Вірус грипу С менш вивчений,викликає лише спорадичні захворювання або обмежені спалахи, перебіг якихвідбувається досить легко.

Вірус грипу добре розмножується у первинних культурах клітин нирок ембріона людини, нирок мавп, у фібробластах курячого ембріона. З лабораторних тварин до вірусугрипу найбільш сприйнятливі білі миші, хом'яки, менше – пацюки.

Властивості вірусу грипу:

• Рецепторозв'язуюча.
• Ензимна.
• Токсична.
• Інфекційна.
• Антигенна.

Рецепторозв'язуюча активність проявляється в здатності вірусу адсорбуватися на спеціальних рецепторах клітин, пов'язана з гемаглютиніном.

Адсорбція вірусу грипу на еритроцитах призводить до їх аглютинації.

Стійкість вірусу грипу:

• Стійкий до заморожування.
• Швидко гине принагріванні, висушуванні, під впливом дезінфікуючих засобів (формалін, спирт, луг, кислоти).
• В аерозолях інактивується під дією малих доз хлору, йоду, озону, ультрафіолетового випромінювання.

Епідеміологія. Провідну роль в епідпроцесі відіграє змінність антигенної структури вірусугрипу. Новий вірус після пандемії продовжує циркулювати в незміненому виглядіще 2-3-и роки, що зумовлює спорадичні випадки або локальні спалахи. Ці зміни проходять повільніше за грипу, викликаного вірусом типу В, ніж за грипу А. Розповсюдження грипу полегшують наступні фактори:

• Легкість повітряно – крапельно ї передачі інфекції.
• Змінність антигенної будови вірусів грипу, особливо типу А.
• Швидка репродукція вірусу в циліндричному епітелії дихальних шляхів.
• Короткий інкубаційний період.

Особливо небезпечні в епідеміологічному плані особи з легким перебігом хвороби, які зберігають своюс оціальну активність.

Захворюваність на грип спостерігається холодної пори року.