З 3-4-го дня на фоні високої температури стан хворого погіршується, виникає повторне, іноді часте блювання, біль у поперековій ділянці, у животі, зменшується виділення сечі до 300-500 мл. на добу, можлива і анурія. Наростає загальна слабкість, геморагічний синдром, гіпотонія, брадикардія, ціаноз, тахіпное, різка болючість у ділянці нирок. Із зниженням температури (5-6-й день хвороби) стан хворих не покращується, навпаки, навіть погіршується. Характерні блідість шкіри з ціанозом губ і кінцівок. Прогресує азотемія, можлива уремія з аретріальною гіпертензією, набряк легень, кома.

В крові лейкопенія змінюється на лейкоцитоз (до 15-30х10⁹), плазмоцитоз (10-20%), прогресують тромбоцитопенія, анемія, підвищується ШОЕ (до 40-60 мм рт.ст.), вміст креатиніну, сечовини, калію, наростає ацидоз.

В аналізі сечі – масивна протеїнурія (до 30-105 г/л!), гіпоізостенурія, гематурія, циліндрурія.

Тривалість олігоануричної стадії до 10-13-го дня хвороби. При сприятливому перебігу хвороби стан хворих покращується, зникають нудота, блювання, відновлюється апетит, добова кількість сечі збільшується до 5-8 літрів, нерідко має місце ніктурія. Але зберігаються загальна слабкість, спрага, серцебиття і задишка навіть при незначному фізичному навантаженні, тривала гіпоізостенурія. І все ж поступово нормалізуються біохімічні показники крові, починається стадія реконвалесценції, яка триває 1-3 місяці і супроводжується поступовим відновленням функції нирок.

Після перенесеної хвороби залишкових явищ не відмічається. Хронічний перебіг у людей не описаний.

Розрізняють легкі, середньої тяжкості і тяжкі форми ГГНС.

При легкому перебігу гарячка невисока, геморагічний синдром слабо виражений, олігурична стадія короткочасна, ускладнення не характерні.

Середньотяжким формам властива циклічність перебігу з наявністю всіх наведених стадій, однак без загрозливих для життя кровотеч, анурії, інших тяжких ускладнень, діурез – 300-800 мл на добу.

У тяжких випадках характерні висока гарячка, різко виражена інтоксикація, інфекційно-токсичний шок, виражений геморагічний синдром з масивними кровотечами і кровиливами у внутрішні органи, анурія, прогресуюча азотемія з розвитком азотемічної коми, розрив капсули нирок, синдром Уотерхауза-Фрідеріксена, еклампсія.

Прогноз при легких і середньої тяжкості формах сприятливий. У тяжких випадках летальність складає 3-10%.

Ускладнення. До специфічних ускладнень ГГНС слід віднести ІТШ, набряк легень, уремічну кому, еклампсію, розрив ниркової капсули, крововиливи в мозок, наднирники, масивні кровотечі. Серед неспецифічних ускладнень виділяють пневмонії, паротит, перитоніт, абсцеси, флегмони та інші бактеріальні процеси.

Діагностика ГГНС базується на характерних клініко-епідеміологічних даних: гострий початок хвороби, озноб, висока температура тривалістю 4-6 днів, виражені явища загальної інтоксикації, біль у суглобах, м'язах, порушення зору, перебування в природному осередку хвороби, можливий контакт з тваринами – резервуаром збудників, циклічність перебігу хвороби, гіперемія й одутлість обличчя, наявність геморагічного синдрому та ураження нирок з розвитком олігоанурії, масивної протеїнурії, гіпоізостенурії, лейкоцитоз, плазмоцитоз та підвищення ШОЕ.

Лабораторна діагностика. Вірусологічне підтвердження діагнозу ГГНС проводиться, при можливості, в перші 5 днів хвороби шляхом інтрацеребрального зараження кров'ю хворого мишей-сисунів з наступною ідентифікацією віруса в реакції нейтралізації або методом флуоресціюючих антитіл. Серологічна діагностика може бути проведена з допомогою реакції непрямої імунофлуоресценції, імуноферментного та радіоімунного аналізів методом парних сироваток (з забором сироваток в перші 3 дні хвороби і через 10-14 днів). Абсолютно достовірним підтвердженням діагнозу є виявлення противірусних антитіл класу IgM .

Диференціальний діагноз ГГНС проводиться з іншими геморагічними гарячками, лептоспірозом, висипним тифом, грипом, гострим гломерулонефритом та ін.

Грипу властиві відносно короткотривалий перебіг, катаральні зміни слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, особливо з 2-го дня хвороби, зернистість м'якого піднебіння, явища трахеїту з надсадним кашлем, відчуттям подряпування за грудиною, лабільність температури, пітливість. Геморагічні прояви при грипі відмічаються, як правило, тільки при тяжкому перебігу, значно менше виражені в порівнянні з ГГНС. Відсутні циклічність перебігу, виражені ознаки ураження нирок з олігоанурією, гіпоізостенурією, гепатоспленомегалія. Слід приймати до уваги і епідеміологічну ситуацію в регіоні.

При лептоспірозі, на відміну від ГГНС, відсутній різкий біль у поперековій ділянці при негативному симптомі Пастернацького, зберігається нормальною відносна щільність сечі, нерідко виникає жовтяниця. Відмічаються виражений нейтрофільний лейкоцитоз у крові, підвищення ШОЕ з перших днів хвороби, наявність лептоспір в крові (перший тиждень хвороби) і сечі (з 4-5-го дня хвороби), наростання в динаміці титру протимептоспірозних антитіл у реакції мікроаглютинації-лізису.

Висипному тифу притаманні наростаючий дифузного характеру біль голови з безсонням, дратівливість, нерідко збудження, марення з галюцинаціями, характерна гарячка з врізами температури на 3-4-й і 8-9-й день хвороби, розеольозо-петехіальний висип з 4-6-го дня, гепатолієнальний синдром, явища енцефаліту з загальним тремором, амімією, симптомом Говорова-Годел'є-Ремлінже, нейтрофільний лейкоцитоз і моноцитоз у крові з перших днів хвороби, незначні зміни з боку нирок (незначна апротеїнурія, поодинокі циліндри і еритроцити), наростання в динаміці титру антитіл проти рикетсій Провачека в РНГА, РЗК і РАР.