Патологія судинного тракту в структурі захворювань очей зустрічається досить часто: це запальні процеси, дистрофічні зміни, новоутворення та ушкодження, а також природжені аномалії. До 10% всіх хворих з увеїтами стають інвалідами, а в загальній дитячій очній захворюваності ця патологія становить біля 5%.

 Пояснення цьому знаходимо в особливостях судинного тракту:

1. Наявність великої кількості капілярів судинного тракту, які анастомозують між собою і утворюють густу судинну сітку, створює умови для різкого зниження швидкості та напруження кровотоку. Це, в свою чергу, сприяє осіданню та фіксації бактеріальних та токсичних чинників у судинній оболонці.

2. Судинний тракт складається з двох відділів – переднього (райдужка та війкове тіло), який живиться кров’ю за рахунок задніх довгих та передніх війкових артерій, і заднього (власне судинна оболонка, або хоріоїдея) з кровопостачанням за рахунок задніх коротких війкових артерій.

3. Остання особливість пов’язана з різною іннервацією: райдужка і війкове тіло отримують масивну іннервацію від 1-ї гілки трійчастого нерва через циліарні гілки. Власне судинна оболонка (хоріоїдея) чутливої іннервації не має, тільки трофічну вегетативну.

За патологічних станів того чи іншого відділу чітко проявляються анатомічні особливості судинного тракту. Запалення судинної оболонки поділяються на З види: передній увеїт (іридоцикліт), задній увеїт (хоріоїдит) і панувеїт (уражені всі З відділи судинного тракту). Такий поділ пояснюється особливістю кровопостачання. Наявність зворотних гілочок є патогенетичною причиною виникнення панувеїту. Запалення плоскої частини війкового тіла та крайньої периферії власне судинної оболонки носить назву периферичного увеїту, який діагностується методом циклоскопії. Співвідношення частоти цих чотирьох форм увеїтів визначається як 5:2:0,5:1.

У цілому класифікація захворювань судинного тракту така:

I. Аномалії розвитку;

II. Патологічні стани:

а) первинні (в умовах загальних захворювань організму);

б) вторинні (при захворюваннях оболонок ока);

в) за походженням – екзогенні (проникаючі поранення, перфоративні виразки рогівки, після операцій) та ендогенні (інфекційні, метастатичні, токсикоалергічні, обмінні, паразитарні);

г) за локалізацією – ірити, цикліти, хоріоїдити, увеїти;

д) за клінічним перебігом – гострі (ексудативно-інфільтративні) та хронічні (інфільтративно-продуктивні) або хронічно рецидивуючі;

ж) за клінічними проявами – дифузні та вогнищеві;

з) за характером ексудації – серозні, фібринозно-пластичні, гнійні,

геморагічні.

III. Увеопатії.

IV. Новоутворення судинного тракту:

а) доброякісні;

б) злоякісні.

Згідно класифікації Вудса (1956), за морфологічною картиною запалення (увеїти) поділяють на дві групи:

1) гранулематозні (метастатичні) процеси – туберкульоз, сифіліс, бруцельоз, токсоплазмоз, вірусні та ін.;

2) негранулематозні (токсичні або токсико-алергічні) процеси – ендокринні, ектодермальні, паразитарні, колагенози. Багато авторів визнає існування перехідних та змішаних форм увеїтів. Крім того, за локалізацією задні увеїти (хоріоїдити) поділяють на центральні, парацентральні, екваторіальні, периферичні, а також обмежені та дисеміновані.

Запалення судинної оболонки:

Клінічно прийнято розрізняти ірити, цикліти та іридоцикліти. Проте морфологічні дослідження свідчать, що процес у райдужці та війковому тілі єдиний. Райдужка доступна огляду, тому клінічні ознаки захворювання виявляються рано, а ознаки цикліту – набагато пізніше. Все це швидше говорить на користь ступеня важкості процесу. Тому поділ його не завжди доцільний та обґрунтований. У разі гострого перебігу захворювання ірит починається раптово, без продромальних ознак: нестерпний біль в оці, світлобоязнь, сльозотеча, блефароспазм. Під час огляду повіки набряклі, гіперемовані (особливо верхня), око червоне (виражена перикорнеальна або змішана ін’єкція). Гострота зору знижена. Кардинальними симптомами запалення райдужки є нечіткість малюнка, зміна її кольору, звуження зіниці та сповільнення реакції на світло. На міоз, крім набряку, впливають і рефлекторні реакції, що виникають під час запалення. Тканина райдужки набрякла, на її поверхні та в криптах відкладається ексудат. Колір райдужки з голубого або сіро-голубого стає брудно-зеленим, коричневий набуває іржавого відтінку. Причиною цього є різке кровонаповнення судин, поява ексудату з елементами крові: еритроцити руйнуються, гемоглобін перетворюється в гемосидерин зеленого відтінку (все це впливає на тональність райдужки).