Гострота зору – здатність ока бачити роздільно дві точки при максимальному їх зближенні. Величина зображення на сітківці залежить від кута зору.

Кут зору – це кут, який утворюється між двома крайніми точками розглядаємого предмета і вузловою точкою ока.

Гостроту зору забезпечують колбочки, які розміщені в центральній ямці жовтої плями сітківки.

Еталоном нормальної гостроти зору прийнятий кут зору в 1 хвилину (Неаполь, 1909 рік, Міжнародний конгрес офтальмологів). Кут в одну хвилину на очному дні відповідає величині рівній 0,004 мм, що дорівнює діаметру однієї колбочки. Для роздільного сприйняття двох точок необхідно, щоб на очному дні між двома колбочками, на які падають зображення, була хоча б одна проміжна, на яку не падає зображення,  вона і буде перешкоджати злиттю зображень.

Таким чином, за нормальну гостроту зору прийнято вважати здатність ока бачити роздільно дві точки під кутом зору в одну хвилину. Позначається так: VIS OU = 1,0

Гострота зору і величина кута перебувають у зворотній залежності: чим більший кут зору, тим нижча гострота зору і навпаки.

Високу гостроту зору обумовлюють ідеальна прозорість і оптична досконалість заломних середовищ, нормальний стан центральної ямки, розмірність клінічної рефракції ока, нормальний стан провідних зорових шляхів, підкіркових та кіркових зорових центрів.

Для дослідження гостроти зору застосовуються спеціальні таблиці, які складаються з окремих рядів букв або знаків різних за розмірами, побудовані на принципі, що ширину кожного штриха букви чи знака видно з певної відстані під кутом зору в 1 хв, а всю букву – під кутом зору в 5 хвилин. В таблицях праворуч напроти кожного ряду стоїть цифра, яка вказує гостроту зору читаючого даний ряд з відстані в 5 метрів, а зліва – цифра, яка вказує відстань, з якої даний ряд (окремі штрихи) видимий під кутом в 1 хвилину.

В таблицях Головіна-Сивцева, які найбільш широко застосовуються для дослідження гостроти зору у дорослих, є 12 рядів букв і розрізаних кілець Ландольта, кожний з яких відповідає певній гостроті зору.

Для дослідження гостроти зору у дітей дошкільного віку застосовуються таблиці Орлової , які складаються з рисунків знайомих дітям предметів.

До таблиць пред’являються певні вимоги, щоб дослідження гостроти зору було найбільш правильним. Знаки (оптотипи) в таблицях повинні бути чорного кольору і надруковані на чистому білому папері. Освітлення таблиць повинно бути постійним з яскравістю 700 люксів, що досягається лампочкою 40 вт, яка поміщається на відстані 25 см від таблиць і прикривається від хворого непрозорим щитком в освітлювальному апараті Рота. Таблиці повинні поміщатись на стіні напроти вікна на висоті 1,2 м від підлоги (для дорослих).

Дослідження гостроти зору проводиться з відстані 5 м. Хворий сідає напроти таблиць спиною до вікна. Кожне око досліджується окремо – спочатку досліджується праве око, потім – ліве. Недосліджуване око хворий прикриває непрозорим щитком. По черзі, починаючи з першого ряду, показують букви, пропонуючи хворому їх називати.

Якщо хворий правильно називає всі знаки 10 ряду, гострота зору нормальна, про що свідчить цифра справа напроти цього ряду. 10 ряд під кутом зору в 1 хв видно з відстані 5 м, що підтверджується цифрою напроти цього ряду зліва.

Гостроту зору записуємо так: VIS OU = I ,0.

Після цього хворий закриває непрозорим щитком праве око, проводим дослідження лівого ока. Якщо лівим оком хворий бачить букви тільки в першому ряді, його гострота записується так: VIS =0,1. Коли хворий не читає перший ряд з відстані 5 м, то в такому випадку необхідно зменшити відстань, показуючи знаки першого ряду.

Робимо відповідні розрахунки за формулою Г.Снеллена:

VISUS = d / D

d – відстань, з якої хворий бачить перший ряд;

D – відстань, з якої повинен бачити цей ряд при нормальній гостроті зору.

Замість букв першого ряду можна показувати на фоні чорного щитка широко розставлені пальці, пропонуючи хворому полічити їх (товщина пальців приблизно відповідає ширині штрихів букв першого ряду).

Якщо хворий бачить пальці ближче 0,5 м, то його гостроту зору записують так:

VISUS = ліченню пальців.

В таких випадках, коли хворий не бачить кількість пальців ближче 0,5 м, то ми проводимо рух руки перед оком в різних напрямках напроти джерела світла. Якщо хворий правильно називає напрямок руху руки, його записують так: VISUS = руху руки.