Поліомієліт. Поліомієліт (син. епідемічний дитячий параліч, хвороба Гейне-Медіна) – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, збудник котрого, попадаючи в нервову систему, селективно уражає передні роги спинного мозку і рухові ядра стовбура мозку, внаслідок чого виникають мляві паралічі і м’язові атрофії.

Епідеміологія і етіологія. Вірус поліомієліту відноситься до пікорнавірусів (група е нтеровірусів ). Вірус резистентний до низького рН , тому легко поширюється водним шляхом (у тому числі через ріки і каналізацію). За антигенними характеристиками виділяють три типи вірусу (типи 1, 2, 3 – Брунгільд , Лансинг , Леон). З трьох штамів найбільше вірулентним є тип 1.

Вірус поширений повсюдно. У останні 30 років у зв’язку із широким впровадженням профілактичних щеплень число випадків захворювання різко знизилося. Варто мати на увазі існування інших е нтеровірусів, що здатні викликати поліомієлітоподібні синдроми у щепленого населення.

Патофізіологія і патоморфологія. У типових випадках зараження відбувається аліментарним шляхом. Спочатку у неімунізованих осіб розвивається ураження шлунково-кишкового тракту. Більш ніж у 95% захворювання припиняється на цьому етапі. Однак зрідка збудник унаслідок віремії потрапляє в ЦНС. Вірус має особливу тропність до рухових нейронів.

Клініка. Інкубаційний період складає в середньому 17 днів, після чого може розвиватися препаралітична стадія і стадія паралічів.

У препаралітичній стадії можна виділити дві фази. Початковими симптомами є лихоманка, нездужання, потім симптоматика нагадує вірусний менінгіт. При непаралітичних формах хворий видужує, перенісши в тій або іншій формі одну або обидві фази препаралітичної стадії.

Паралітична стадія. Спинальна форма. Розвиток паралічу часто починається м’язовими фасцикуляціями, спостерігається звичайно відразу після препаралітичної стадії і супроводжується вираженим болем у кінцівках. Параліч може бути поширеним або локалізованим і досягає свого максимуму через 24 г. При меншому об’ємі ураження на перший план виступає асиметричний “плямистий” характер паралічів. У вражених кінцівках сповільнюється ріст кісток; при рентгенографії визначаються ознаки остеопороза.

Стовбурова форма (поліоенцефаліт). Спостерігаються лицьові паралічі, паралічі язика, глотки, гортані. Велика небезпека існує при ураженні життєво важливих центрів.

Діагностика. Діагноз рідко вдається встановити при абортивному перебігу або в препаралітичній стадії, крім випадків епідемії. Поліомієліт повинен бути запідозрений, якщо млявий асиметричний парез поєднується з плеоцитозом у цереброспинальній рідині.

Лікування. При підозрі на поліомієліт, навіть при незначних проявах, необхідно забезпечити повний спокій, тому що фізична активність у препаралітичній стадії збільшує ризик розвитку важкого паралічу.

В підході до лікування паралітичної форми поліомієліту варто розрізняти три категорії хворих: 

1) хворі без дихальних розладів і бульбарних порушень; 

2) хворі з респіраторними порушеннями у сполученні з бульбарними або без них; 

3) хворі з бульбарним паралічем.

В гострій стадії використовують анальгетики, седативні препарати, проводять профілактику контрактур.

Прогноз. Смертність при різних епідемічних спалахах варіює від 5% до 25%. Безпосередньою причиною смерті є дихальний параліч унаслідок прямого ураження дихального центру при бульбарній формі або залучення в процес міжреберних м’язів і діафрагми при висхідному паралічі; смертність значно знизилася з початком застосування Ш ВЛ .

Профілактика. Для профілактики поліомієліту застосовують живу вакцину, що містить аттенуірований штам вірусу (пероральна вакцина Себіна). Ефективний імунітет проти всіх трьох типів вірусу зберігається протягом усього життя.

Поліомієлітоподібні захворювання. На фоні практичної ліквідації поліомієліту зросла питома вага гострих інфекційних захворювань, що мають клінічну подібність до різних форм поліомієліту. У якості агентів, що можуть викликати поліомієлітоподібні синдроми, виступають віруси Коксаки, ECHO, ентеровіруси, вірус епідемічного паротиту.

Клінічна картина інфекції нагадує непаралітичну форму поліомієліту. Діти уражаються частіше, ніж дорослі. Основними симптомами є лихоманка, гострий риніт, фарингіт, блювання і діарея. Часто є краснухоподібне висипання. Залучення нервової системи характеризується виникненням головного болю, ригідності потиличних м’язів, розвитком сонливості, м’язової слабості. Захворювання протікає доброякісно, видужання наступає через 1-2 тиж.