АНАТОМІЯ НОСА

Розрізняють зовнішній ніс і носову порожнину. Зовнішній ніс (nasus externus) своєю формою нагадує тригранну піраміду. Верхній кінець носа, що міститься під лобною кісткою, називається коренем носа (гаdix nasі). Дві латеральні поверхні носа сходяться під кутом і утворюють спинку носа (dorsum nasi), яка переходить у кінчик носа (арех nasі).

Кістковий відділ носа складається з парних носових кісток, з’єднаних з носовими відростками лобної кістки, і двох лобних (носових) відростків верхньої щелепи.
Носові кістки (ossa nasi) являють собою чотирикутні пластинки, які по своєму верхньому краю з’єднуються швом з лобною кісткою, медіальні краї їх з’єднуються один з одним, а латеральні — з лобними відростками верхньої щелепи. Нижні краї носових кісток з’єднуються з латеральними хрящами носа.

Рис.1. Зовнішній ніс

Хрящовий відділ зовнішнього носа складається з кількох парних хрящів: трикутної форми латеральних хрящів носа (cartilagines nasi laterales), великих крильних хрящів (cartilagines alaris majores) у вигляді підкови з двома ніжками — crus laterale et crus крильними хрящами на місці переходу латеральної 7 і медіальної ніжок великого крильного хряща. Позаду латеральних і крильних хрящів розміщується кілька сесамовидних хрящів незначної величини. Хрящова частина носа рухлива.

Носова порожнина (cavum nasi) на дві половини — праву і ліву, які не сполучаються між собою. Порожнина носа спереду відкривається входами в ніс (ніздрями —nares ), а ззаду з’єднується хоанами з носоглоткою. Носова перегородка складається з кількох частин: сошника, вертикальної пластинки решітчастої кістки і хряща. Сошник (vomer) являє собою кісткову пластинку, яка з’єднується з хрящовою частиною носової перегородки і перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки.

Перпендикулярна пластинка решітчастої кістки (lamina perpendicularis ossis etmoidalis) утворює верхню частину носової перегородки. Її верхній край вдається в порожнину черепа, як гребінець (crista galli). До якого прикріплюється серповидний відросток твердої мозкової оболонки. Нижній край перпендикулярної пластинки прилягає до сошника і хряща носової перегородки.

Рис.2. Носові раковини: 1–нижняя,2–середня,3–верхня

Рис.3. Перегородка носа

Хрящова частина носової перегородки яка займає передній відділ порожнини носа, має особливе значення в клініці, бо вона найчастіше травмується і викривляється. В слизовій оболонці, що вкриває її, є судинне сплетення (locus Kiesselbachi), яке часто зумовлює носові кровотечі, через що й називається зоною кровотечі носової перегородки.

На зовнішній стінці носа розрізняють три носові ходи: нижній, середній і верхній. Нижній носовий хід міститься між дном носової порожнини і вільним краєм нижньої носової раковини, середній — між нижньою і середньою носовими рако­винами і верхній — над верхнім краєм середньої носової раковини до покрівлі носової порожнини. Крім того, е спільний носовий хід між носовою перегородкою і носовими раковинами

Порожнина носа сполучається з придатковими пазухами носа. В середньому носовому ході відкриваються вузькими отворами верхньощелепна (гайморова) пазуха, передні і середні клітини решітчастої кістки і лобна пазуха.

Рис. 4. Миготливий епітелій носової порожнини

Під нижньою носовою раковиною спереду на 1,5—2 см від її переднього кінця відкривається слізноносовий канал. Цей канал має сфінктер, який складається в гладком’язових волокон (Л. А. Зарицький) Слід вказати ще на підвищення, що міститься паралельно спинці носа на латеральній стінці його — ager nasi, яке є орієнтиром при внутрішньоносових операціях на слізних шляхах. Верхня стінка носової порожнини, або покрівля, утворена ситовидною пластинкою решітчастої кістки, через отвори якої проходять гілочки нюхового нерва, артерії і вени. Нижня стінка, або дно носової порожнини, утворена піднебінним відростком верхньої щелепи і горизонтальною пластинкою піднебінної кістки.

У носовій порожнині розрізняють дихальну і нюхову ділянки. Дихальна ділянка займає в основному нижній і почасти середній носові ходи, а нюхова — поверхню верхньої носової раковини, верхню частину середньої носової раковини і протилежну частину носової перегородки.

Слизова оболонка дихальної ділянки вкрита багатошаровим циліндричним миготливим епітелієм, війки якого рухаються в напрямі до хоан. У слизовій оболонці дихальної ділянки є багато залоз, які продукують секрет серозного і слизового характеру.

АНАТОМІЯ ПРИДАТКОВИХ ПАЗУХ НОСА

Верхньощелепна, або гайморова, пазуха є найбільшою серед придаткових пазух носа. Місткість гайморової пазухи в середньому дорівнює 8—10 см 3, а іноді досягає 20 см 3. Пазуха має 5 стінок: верхню, нижню, внутрішню, задню і передню.

Верхня стінка гайморової пазухи є нижньою стінкою орбіти. Нижня стінка, або дно пазухи,— це тверде піднебіння. На дні пазухи, особливо біля альвеолярного відростка верхньої щелепи і біля апертури носа, є заглибини, бухти. Альвеоли 5, 6 і 7-го зубів іноді виступають у пазуху і відокремлені від неї тільки тонкою кістковою пластинкою, що сприяє поширенню інфекції з кореня зуба в цю пазуху.

Рис.5. Біляносові пазухи:1– верхньощелепні,2– лобні,3– решітчасті,4-клиноподібна