Внутрішнє вухо складається з кісткового і перетинчастого лабіринтів. Перетинчастий лабіринт повторює форму кісткового,який є для нього ніби футляром. 

У кістковому лабіринті розрізняють середню частину — присінок (vestibulum), завитку (соchlea) і систему півколових каналів(canalis semicircularis).

Розрізняють три півколові канали — верхній, або фронтальний, задній, або сагітальний, ізовнішній, або горизонтальний. Канали розміщені в трьох взаємноперпендикулярних площинах; верхній канал з фронтальною площиною становить кут в 45°, задній — з сагітальною площиною — кут теж у 45°, зовнішній — з горизонтальною площиною — кут у 30°. Кожний канал має два кінці — гладкий(простий) і ампулярний. Гладкі кінці заднього і верхнього півколових каналів зливаються в один спільний, тому розрізняють три ампулярних і два гладких, абопростих, кінці. Таким чином, канали відкриваються в присінок п’ятьма отворами.

Завитка— частина кісткового лабіринту, являє собою вигнутий спіраллю в 2,5 оберти канал.Оберти завитки розміщуються навколо її осі (modiolus), утворюючи кістковий канал. Від бічної поверхні осі на всьому його протязі відходить спіральна пластинка – lamina spiralis ossea, яка закручується навколо осі, як гвинтові сходи. Вона не доходить до протилежної стінки завитки. Решта простору заповнюється перетинчастою основною пластинкою.

Lamina spiralis ossea ділить кістковий канал завитки на два відділи: верхній — сходи присінку (scala vestibuli) і нижній — барабанні сходи(scala tympani).) Біля верхівки завитки ці відділи сполучаються між собою через особливий отвір (helicotrema). 

Простір між кістковим і перетинчастим лабіринтом наповнений рідиною — перилімфою, тому він називається перилімфатичним. У середині перетинчастого лабіринту є рідина,яка називається ендолімфою, вона міститься в ендолімфатичному просторі.

Форма кісткового лабіринтуповторює перетинчастий (labyrinthus membranaceus).Перетинчастий лабіринт складається з двох мішечків переддвер’я — еліптичного (utriculus) і сферичного (sacculus), перетинчастої завитки і трьох перетинчастих півколових каналів.

Перетинчаста завитка на розрізі має трикутну форму. Нижньою стінкою її єосновна пластинка — lamina basilaris, натягнута від краю спіральної пластинки до протилежної кісткової стінки завитки. Верхню стінку перетинчастої завитки утворює рейсснерова мембрана (membrana Reissneri), яка лежить під кутом 45° до основної пластинки і натягнута між цими самими пунктами.

Основна пластинка перетинчастої завитки складається з трьох ш а р і в: а) середнього,утвореного з найтонших еластичних волокон, які довшають у напрямі до верхівкизавитки і натягнуті між краєм спіральної пластинки і кістковою стінкою завитки;б нижнього шару, який має багато клітин, stratum tympanale tectorium) і в)верхнього, що складається з безструктурної речовини і на якому міститься кортіїв орган (organon Korti). Він утворений клітинами різноманітної форми— стовповими, волосковими, або слуховими, опорними клітинами Дейтерса та ін. Над кортієвим органом нависає особлива пластинка (membrana tectoria Korti), яка вкриває кортіїв орган як дашок.

В фізіологічному аспекті вухо поділяється на дві системи: звукопровідну та звукосприймальну. У людини з поганим слухом може бути вражена система звукопроведення (тоді говорять про кондуктивну приглухуватість), система звукосприйняття (перцептивна або нейросенсорна приглухуватість) або комбіноване враження.

Звук до звукосприймального апарату – органу Корті можна передати двома шляхами: повітряним і кістковим. Основним шляхом, який в фізіологічних умовах відіграє провідну роль є повітряний шлях. Прослідкуймо його: 

вушна раковина – зовнішній слуховий хід – барабанна перетинка з системою слухових кісточок – перилімфа – основна мембрана.

Розрізняють два механізми кісткового проведення: інерційний та компресійний. Перший здійснюється таким чином: під впливом коливання джерела звуку увесь череп коливається, як одне ціле. У зв’язку з інерцією ланцюжка слухових кісточок стремено зміщується відносно кісткового лабіринту (який коливається з усім черепом)і, як наслідок, виникають коливні переміщення перилімфи.

Щодо другого, компресійного механізму, то він здійснюється завдяки викликаним коливаннями джерела звукупослідовними стисненням і розширенням кісток черепа, в тому числі і кісткової капсули лабіринту. Необхідною умовою здійснення другого механізму є функціонування лабіринтних вікон. В цілому ж обидва механізми кісткової провідності діють рівночасно.

Вище основної мембрани лабіринту починається звукосприймаюча система.Основні теорії звукосприйняття:

Теорія Гельмгольца – ґрунтується на явищі механічного резонансу. Гельмгольц вважав, що основну мембрану складають”струни” різної довжини, які вибірково коливаються внаслідок резонансу, передаючи коливні рухи відповідним рецепторним клітинам.

Теорія Бекеші – під впливом звукових хвиль виникає коливаннятих ділянок основної мембрани, частота власних коливань яких відповідає частотіхвилі. Виникає т.зв. перебігаючи хвиля, причому на ділянці, що відповідає ційчастоті, виникає її найбільше зміщення.

При дослідженні слуху лікар повиненвідповісти на два питання:

1. Чи слух даної особи відповідає нормі?

2. Якщо констатованопорушення слуху, то де “розташована” причина цього порушення?