Клініка характеризується швидким початком при задовільному загальному стані. Температура звичайно залишається нормальною. З’являється відчуття сухості, печії, дряпання, лоскотання, стороннього тіла. Іноді – напади судомного кашлю. Голос спочатку швидко втомлюється, потім стає хрипким, інодівиникає афонія. Приларингоскопії слизова оболонка гортані гіперемована,набрякла, голосові складки рожеві або яскраво-червоні, потовщені, в просвіті гортані густий секрет. Нерідко при фонації голосові складки неповністю змикаються. Це пов’язано із міозитом вокального м’язу (щиточерпакуватого) або міжчерпакуватого поперечного м’яза. Набряк слизової оболонки не виражений, тому утруднення дихання при цьому захворюванні зустрічається рідко.

Лікування – хворим забороняється прийом гострої та гарячої їжі,спритних напоїв та куріння. Протикашлеві засоби. Зменшення в’язкості слизу та ліквідація сухості досягається прийомом лужних мінеральних вод в підігрітому вигляді. При надмірній кількості густих в’язких виділень показані відхаркуючи засоби та муколітики. Протизапальну дію мають місцеве застосування тепла у вигляді парових інгаляцій, зігріваючих компресів, УВЧ та мікрохвильової терапіїна гортань. Використовують відволікаючі та потогінні засоби: гарячі ванни для ніг, гірчичники на гортань, грудну клітку та литкові м’язи. У тому випадку,коли захворювання затягується, а тільки місцеве лікування не ефективне, використовують протизапальні засоби загальної дії: антибіотики, сульфаніламіди, антигістамінні препарати, препарати кальцію, аскорбінову кислоту.

ГОРТАННА АНГІНА

Гостре неспецифічне запалення лімфаденоїдної тканини гортані, яка розташована в гортанних шлуночках, міжчерпакуватому просторі, черпаконадгортанних складках, грушовидних синусах. Найбільше скупчення лімфаденоїдної тканини знаходиться у гортанних шлуночках. Це скупчення маєназву “гортанного мигдалика”. Збудниками захворювання частіше всього є умовнопатогенні коки. Сприятливими факторами, які призводять до реалізації інфекції у вигляді описуваного захворювання, є місцеве й загальне охолодження, травма.Хворий скаржиться на сильні болі у горлі при ковтанні, хриплість, нерідко на утруднення дихання. Захворювання характеризується важким станом, підвищенням температури тіла до 38-39 ° С. Болі при пальпації ділянки гортані, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Основним клінічним проявом є задишка. При ларингоскопії визначається гіперемія та інфільтрація слизової оболонкинадгортанника, черпаконадгортанних, вестибулярних та голосових складок, грушовидних синусів. Хворі на гортанну ангіну повинні обов’язково лікуватися в стаціонарі, оскільки в будь-яку хвилину може виникнути потреба у трахеотомії. Хворим призначають потужну антибактеріальну та дегідратаційну терапію.

ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ

Гостре запальне захворювання гортані, коли гнійний процес розповсюджується не тільки в підслизовому шарі, але і в м’язах гортані, можуть утворюватись абсцеси в ділянцінадгортанника,черпаконадгортанних складок, черпаковидних хрящів. Частим проявом флегмонозного ларингіту є гнійне запалення надгортанника (епіглотит) та його абсцедування. В іноземній літературі абсцес надгортанника інколи називають злоякісним епіглотитом – цим підкреслюється небезпека захворювання для життя танеобхідність проведення енергійних терапевтичних заходів.

Причиною розвитку захворювання може бути гортанна ангіна, поверхневі травми гортані та пошкодження її слизової оболонки.Як вторинне захворювання процес може розвиватися при паратонзиліті, абсцесі кореня язика, бешисі, тифу, дифтерії гортані, хворобах крові, сепсисі.

Безпосередньою причиною є бактеріальна флора. Захворювання починається гостро. Хворі скаржаться на біль у горлі, нездужання, високу температуру тіла. Якщо запальний процес локалізується в порожнині гортані, то з’являється захриплість, утруднення дихання. Може розвинутись гострий стеноз гортані, що потребує негайної трахеотомії.

Лікування включає застосування протимікробної терапії, дегідратаційних засобів. При абсцесі надгортанника – його розтин гортанним ножем.

ГОСТРИЙ СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕОБРОНХІТ У ДІТЕЙ

Є поширеним захворюванням у дітей, що розвивається як прояв гострих респіраторних вірусних інфекцій, супроводжується обструкцією гортані, трахеї та бронхів, у зв’язку з чим є небезпечним для життя дитини. 99% спостережень гострого стенозу гортані у дітей молодшого віку припадає на гострий стенозуючий ларинготрахеїт.

Етіологія. ГСЛТБ має подвійну природу: як клінічний прояв безпосередньо вірусної інфекції; як ускладнення ГРВІ, що викликане вторинною бактеріальною мікрофлорою.

“Фактори ризику” – 1) вік від 6 місяців до 2 років; 2) чоловіча стать;3) ексудативно-катаральний або тимико-лімфатичний діатез; 4) попередня алергізація; 5) обтяжений акушерський анамнез та несприятливий перебіг періоду новонародженості; 6) профілактичні щеплення, що співпали із захворюваннями ГРВІ.

Патогенез ГСЛТБ – виникає запалення слизової оболонки гортані,трахеї та бронхів, найбільш яскравим проявом якого у гортані є набрякпідскладкового простору, а у трахеї та бронхах – гіперсекреція. Звуження підскладкового простору викликає порушення дренажної функції дихальних шляхів,що призводить у свою чергу до накопичення трахеобронхіального вмісту. В таких умовах посилюється кашель та наростає спазм м’язів гортані, внаслідок чого стеноз гортані стає більш важким.

Клініка – Три ведучих симптоми: 1) зміна голосу; 2) грубий”гавкаючий” кашель; 3) стенотичне дихання. Зміна голосу залежить від того, наскільки залучені у запальний процес голосові складки, однак афонія нехарактерна для цього захворювання. Грубий “гавкаючий” кашель пов’язаний із тим,що повітря під час кашлю проходить крізь звужену, за рахунок інфільтрації голосових складок, щілину. Стенотичне дихання обумовлене: а) набряком та інфільтрацією слизової оболонки гортані та трахеї, б) спазмом м’язів гортані,трахеї та бронхів, в) гіперсекрецією залоз слизової оболонки трахеї, утворенням слизово-гнійних кірок.

Розрізняють три клінічні варіантиГСЛТБ:

1. Захворювання починається раптово, частіше завсе вночі, під час сну, інші ознаки ГРВІ відсутні