2. Стеноз гортані виникає раптово, але на фоні наявних інших ознак ГРВІ (нездужання, нежить, кашель, підвищення температури)

3. Явища ГСЛТБ поступово наростають на фоні ГРВІ.

Лікування. Діти з ГСЛТБ повинні лікуватись в дитячому інфекційному відділенні або у відділенні реанімації при ІІІ- IV ступенях стенозу. При декомпенсованому стенозі гортані виділяють два типи інтенсивної терапії: подовжена інтубація і трахеотомія.

ДИФТЕРІЯ ГОРТАНІ

Збудником є паличка дифтерії. Зараження убільшості випадків відбувається повітряно-крапельним шляхом, при безпосередньому контакті з хворим, бацилоносієм, у рідких випадках можливе зараження через побутові речі або продукти харчування.

В патогенезі дифтерії гортані можна виділити фактори:

1. утворення фібринових плівок у порожнині гортані

2. набряк слизової оболонки

3. спазм внутрішніх м’язів гортані.

В захворюванні відрізняють 3 стадії:

1. дисфонічна або крупозного кашлю

2. стенотична

3. асфіктична.

Першій стадії , що відповідає катаральним змінам, притаманні прояви симптомів загальної інтоксикації, підвищення температури тіла. З’являється та поступово посилюється кашель, який стає “гавкаючим”. Змінюється голос: зявляється охриплість і навіть афонія. Ця стадія триває від кількох годин докількох діб. При ларингоскопії визначається гіперемія та набряк слизової оболонки гортані, нашарувань немає.

Друга стадія – на фоні афонії та мало звучного кашлю зявляється утруднення дихання. Ця стадія обумовлена зменшенням просвіту гортані внаслідок наявності плівок та рефлекторного спазму м’язів гортані, що спричинене подразненням нервових закінчень дифтерійним токсином, запальним набряком.З’являється інспіраторна задишка. При ларингоскопії – голосова щілина різкозвужена, на фоні набряку слизової оболонки суцільні сірі плівки

Третя стадія – відповідає переходу стенозу гортані у термінальну стадію.

Діагноз встановлюють на підставі поступового наростання стенозу гортані, поєднання ураження гортані із дифтерією глотки, ларингоскопічній картині. Діагноз підтверджується бактеріологічним дослідженням.

ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ

Причини:

1. Куріння, зловживання спиртними напоями.

2. Часті охолодження та перегрівання, особливо їхшвидкі зміни.

3. Вдихання пилу (борошняного, цементного,силікатного).

4. Перенапруга голосу.

5. Після скарлатини, кіру, коклюшу (у дитячомувіці).

6. При наявності гастроезофагального рефлексу.

У залежності від глибини цього процесу хронічні ларингіти поділяють на такі форми.

1. Хронічний катаральний ларингіт.

2. Хронічний гіперпластичний ларингіт.

3. Хронічний атрофічний ларингіт.

ХРОНІЧНИЙ КАТАРАЛЬНИЙ ЛАРИНГІТ

Основним симптомом, характерним для всіх ларингітів, є охриплість. Вираженість її різна – від незначної до афонії. При катаральному ларингіті визначається підвищена втомлюваність голосу, охриплість, покашлювання, значне виділення мокротиння. При загостренні процесу ці явища підсилюються. Ларингоскопія: змінюється колір слизової оболонки, що найбільш видно на голосових складках – вони стають рожевими. Звичайно зв’язки при цьому потовщені, вільний край їх заокруглений.

ХРОНІЧНИЙ ГІПЕРПЛАСТИЧНИЙ ЛАРИНГІТ

Поділяється на форми:

1. Хронічний дифузний

2. Хронічний обмежений.

При дифузній формі гіперплазії патологічних змін зазнає слизова оболонка майже всієї гортані. Симптомами його є: першіння, відчуття стороннього тіла у гортані, кашель, який особливо часто спостерігається при локалізації процесу в міжчерпакуватому просторі, зміни голосу від незначної захриплості до афонії, скупчення в’язкого слизово-гнійного мокротиння. При тривалій розмові голос втомлюється. Інколи з’являється біль у гортані.

При обмеженому – патологічний процес уражує ділянки деяких відділів слизової оболонки гортані – голосових та вестибулярних складок, гортанних шлуночків, міжчерпакуватого простору. Види: