АНАТОМІЯ ГОРТАНІ

Гортань (lагупх) є продовженням верхніх дихальних шляхів 1 являє собою порожнистий орган досить складної будови. Стінки гортані складаються з хрящової основи, з’єднаної зв’язками і м’язами. Всередині гортань вкрита слизовою оболонкою, спе­реду — м’язами, фасцією, підшкірножировою клітковиною та шкірою. Верхній край гортані з’єднаний з під’язиковою кісткою за допомогою зв’язки . З боків гортань межує з судинно-нервовими пучками шиї, ззаду — з гортанною частиною глотки і початком стравоходу.

У дорослих чоловіків вона має в довжину в середньому 44 мм, у жінок — 36мм. Розміщується на рівні від IV до VI шийного хребця. З віком положення і розміри гортані трохи змінюються в ‘ зв’язку з опусканням під’язикової кістки і грудної клітки. У молодому віці гортань розміщена високо. У новонароджених гортань має лійкувату форму. Середня довжина її становить 10,53 мм.

Після 3-річного віку чоловіча гортань починає відрізнятися від жіночої, жіноча стає відносно коротшою і меншою. Особливо це помітно у віці близько 1С років. У цьому віці у хлопчиків гортань помітно довшає, а виступ її наперед загострюється; у дівчаток того ж віку гортань теж стає більшою і довшою, але залишається ширшою і трохи закругленою.

Хрящовий остов гортані становлять непарні хрящі — щитовидний, персневидний, надгортанник і парні — черпакуваті, клиновидні та ріжкуваті.

Рис.1 Хрящі гортані:1– черпакуваті,2– ріжкоподібні,4– щитоподібний,5– персневидний,6-надгортанник

Щитовидний хрящ — найбільший з хрящів гортані. Він складається з правої і лівої симетричних пластинок гіалінового хряща, з’єднаних між собою спереду під гострим кутом. У жінок цей кут ширший, ніж у чоловіків, тому середина щитовидного хряща у них менше виступає наперед. На середині верхнього краю щитовидного хряща є глибока вирізка . Задній край обох пластинок щитовидного хряща продовжується вгору у верхній ріжок, а вниз —у нижній ріжок. Обидва нижні ріжки зчленовані з персневидним хрящем.

Персневидний хрящ являє собою спереду вузьку частину — дужку, а ззаду — широку пластинку, що надає йому схожості з перснем. Персневидний хрящ має дві пари суглобових поверхонь: верхню (для черпакуватих хрящів) і нижню (для нижніх ріжків щитовидного хряща). Нижній край дуги персневидного хряща з’єднаний з верхнім хрящовим кільцем трахеї вузькою перетинкою.

Черпакуваті хрящі парні. Кожен з них має два відростки — передній (голосовий) і зовнішній (м’язовий).

Надгортанник має форму пелюстки або язика і складається з еластичного хряща. Надгортанник прикріплений щито-надгортанною зв’язкою на середині задньої поверхні щитовидного хряща, біля місця, де сходяться його права і ліва пластинки. Цей відділ хряща називають стеблом Надгортанник, як і інші хрящі гортані, вкритий слизовою оболонкою. Під час ковтання він щільно замикається входом у гортань і захищає від потрапляння їжі в гортань. На відміну від інших хрящів гортані надгортанник з віком не костеніє.

Розрізняють ще непостійні клиновидні хрящі . Вони парні і мають вигляд маленьких кілець, розміщених у правій і лівій черпакувато-надгортанних складках слизової оболонки, між надгортанником і верхівкою черпакуватого хряща. До вершини черпакуватих хрящів прикріплені парні ріжкуваті, або санторініеві, хрящі. Хрящі гортані з’єднуються між собою зв’язками і м’язами. Під’язиково-щитовидна мембрана з’єднує верхній край щитовидного хряща з нижньою поверхнею тіла і великих ріжків під’язикової кістки. Під’язиково-надгортанна зв’язка з’єднує основу надгортанника з задньою поверхнею тіла під’язикової кістки і з верхнім краєм щитовидного хряща. Середня персне-щитовидна зв’язка з’єднує нижню вирізку щитовидного хряща з дугою персневидного -хряща.

Рис.2. Відділи гортані

Голосові складки — являють собою пучки поздовжніх еластичних волокон, які прикріплюються до середини внутрішньої поверхні щитовидного хряща і до голосових відростків черпакуватого хряща. Колір складок перламутрово-блискучий. Розміщені вони на рівні між IV і V шийними хребцями.

Довжина голосових складок становить у чоловіків в середньому 20— 24 мм, у жінок 15—18 мм (мал. 81). Над голосовими складками і паралельно їм розміщені присінкові складки —plicae vestibulares {несправжні голосові складки), що являють собою складки слизової оболонки гортані.

Між голосовими і присінковими складками розміщуються гортанні, або морганієві, шлуночки. Розрізняють вхід у гортань . Від кореня язика до середини верхньо-передньої поверхні надгортанника йде серединна язиково-надгортанна складка слизової оболонки . Такі самі складки тягнуться від обох боків кореня язика до країв основи надгортанника . Серединою і бічними язиково-надгортанними складками між коренем язика і надгортанником обмежовані права і ліва надгортанні вийми Біля основи надгортанника слизова оболонка продовжується на верхівки черпакуватих хрящів, утворюючи праву і ліву черпакувато-надгортанні складки . В цих складках помітні клино-і ріжкоподібні підвищення, які відповідають розміщеним у них однойменним хрящам. Черпакувато­надгортанна складка обмежує вхід у гортань і грушовидну ямку глотки (гесеавиз рігііогтіз). Стебло надгортанника з боку переддвер’я гортаніутворює поздовжнє підвищення.

Рис.3. Огляд гортані:1 – черпакуватий хрящ,2 – черпакувато-надгортанна складка,3 – грушоподібний закуток,4– шлуночок гортані,5– надгортанник,6– голосові складки

Кровопостачання гортані здійснюється з верхньої і нижньої щитовидних артерій. Від верхньої щитовидної артерії відразу ж після відгалуження її від зовнішньої сонної артрії, відходить верхня гортанна артерія. Разом з однойменною веною і верхнім гортанним нервом верхня гортанна артерія проходить через щито-під’язикову мембрану і забезпечує кров’ю верхній відділ гортані, анастомозуючи з нижньою гортанною артерією.