Глаукома – одна з найголовніших причин розвитку цілковитої сліпоти. За даними різних авторів, у середньому 1 людина із 40 осіб, старших за 35 років, страждає на глаукому, а частка сліпих із таких хворих становить у країнах Європи та США до 15%.

До теперішнього часу не існує чіткого та загальноприйнятого визначення глаукоми. У більшості сучасних публікацій та керівництвах глаукому визначають як оптичну нейропатію, а погіршення відтоку водянистой вологи та підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ) – тільки як чинники ризику.

В деяких європейських країнах розповсюджене наступне визначення: «Глаукома – велика група захворювань очей, яка характеризується постійним або періодичним підвищенням ВОТ з наступним розвитком характерних порушень поля зору та атрофії зорового нерва з екскавацією». Ще одне розповсюджене визначення: «Глаукома – група поліетіологічних оптиконейропатій, які супроводжуються атрофією зорового нерва з екскавацією, характерною втратою поля зору, при яких підвищений внутрішньоочний тиск є основним чинником ризику».

Раннє визначення глаукоми та своєчасне лікування її значною мірою сприяє уникненню значного зниження зору.

Внутрішньоочний тиск:

Внутрішньоочний тиск – це тиск, який справляє вміст очного яблука на стінки ока. Величину тиску визначають такі чинники:

1) продукція та відтік водянистої вологи;

2) резистентність і ступінь кровонаповнення судин війкового тіла та власне судинної оболонки;

3) об’єми кришталика і склистого тіла;

4) ступінь ригідності зовнішніх оболонок ока (склери та рогівки).

Для інтегральної оцінки офтальмотонусу відокремлюють наступні показники:

– статистичну норму ВОТ;

– індивідуальний рівень ВОТ;

– толерантний ВОТ;

– цільовий ВОТ.

Толерантний ВОТ – термін, який введений О.М. Водовозовим в 1975 р., означає рівень офтальмотонусу, який не має пошкоджуючої дії на внутрішні структури очного яблука. Толерантний ВОТ визначають за допомогою спеціальних розвантажувальних функціональних проб. Цільовий тиск визначають емпірично з урахуванням всіх чинників ризику, які є в даного хворого. Цільовий тиск, як і толерантний, не повинен мати пошкоджуючої дії на очне яблуко.  

Офтальмотонус, як правило, найвищий вранці та вдень, знижується ввечері та мінімальний – вночі. Значно рідше спостерігається інвертований добовий ритм офтальмотонусу з максимальним його підвищенням увечері. Вважають, що добовий ритм офтальмотонусу спричинений коливаннями швидкості секреції водянистої вологи, котра, у свою чергу, залежить від гемодинаміки ока і функціональної активності гіпоталамуса та кори надниркових залоз. Є 2 основних методи вимірювання внутрішньоочного тиску – пальпаторний та тонометричний.

Найбільш часто використовуються наступні методики вимірювання офтальмотонусу:

– апланаціна тонометрія за Маклаковим;

– апланаційна тонометрія за Гольманом;

– пневмотонометрія;

– безконтактна транспальпебральна тонометрія;

– динамічна контурна тонометрія (тонометр Паскаля).