Орган слуху в анатомічному відношенні поділяється на три відділи: зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо; в функціональному—на звукопровідний і звуко- сприймальний апарати.

До звукопровідного апарата належать вушна раковина і зовнішній слуховий прохід, що збирають звукові хвилі, барабанна перетинка, ланцюг слухових кісточок, перилімфа внутрішнього вуха, основна пластинка.

Рис.1. Будова вуха

Звукосприймальний апарат складається з кінцевих розгалужень слухового нерва в кортієвому органі завитки (периферичний відділ слухового аналізатора). Для дальшого проведення звукових подразнень існують шляхи, які складаються з слухового нерва, його ядер, закладених у довгастому мозку, і центрального відділу звукового аналізатора в першій і другій скроневих закрутках кори головного мозку, де відбувається аналіз і синтез звуків.

У внутрішньому вусі крім слухового відділу є орган, який служить для збереження рівноваги тіла в просторі. Він міститься в переддвер’ї лабіринту і в півколових каналах (периферичний рецептор вестибулярного аналізатора) і має окремі нервові шляхи.

Зовнішнє вухо. До зовнішнього вуха належать вушна раковина і слуховий прохід. Деякі автори відносять до зовнішнього вуха і зовнішній шар барабанної перетинки, бо він утворений з шкірного покриву, який продовжується з стінок слухового проходу. Але барабанна перетинка межею між зовнішнім слуховим проходом і барабанною порожниною, і тому її можна віднести і до середнього вуха, з внутрішнього боку вона вкрита слизовою оболонкою, якою вкрита вся барабанна порожнина та інші відділи середнього вуха.

Рис.2. Зовнішнє вухо.

Вушна раковина утворена еластичним хрящем, вкритим шкірою, і має форму неправильної лійки з багатьма заглибинами і підвищеннями. Нижній відділ вушної раковини (мочка) не має хряща і складається з шкіри з товстим шаром жирової тканини.

У вушній раковині розрізняють закруток, що являє собою вільний край вушної раковини, і протизакруток, який розміщений паралельно закруткові і відокремлений від нього заглибиною. Протизакруток у верхній своїй частині закінчується двома ніжками, які утворюють трикутну ямку.Біля нижнього кінця протизакруток переходить у невеликий горбик — протикозелок, який відокремлений вузькою вирізкою від хрящового виступу — козелка, що міститься з протилежної сторони на початку слухового проходу.

Козелок щитком прикриває початок зовнішнього слухового проходу і на своїй внутрішній поверхні, оберненїй до слухового проходу, вкритий волосками.

Вушна раковина прикріплена до луски вискової кістки зв’язками і м’язами приблизно під кутом 45° і безпосередньо переходить у зовнішній слуховий прохід. Слуховий прохід являє собою трубку, довжина якої разом з козелком становить 3,5 см, а ширина залежить від віку та індивідуальних особливостей. Він іде медіальне в глиб вискової кістки і закінчується біля барабанної перетинки.

Слуховий прохід складається з двох відділів — перетинчасто-хрящового і кісткового. Просвіт слухового проходу спочатку широкий, а на межі з кістковою частиною звужується і далі знову розширюється до барабанної перетинки. Перетинчасто-хрящовий відділ зовнішнього слухового проходу займає дві третини довжини всього слухового проходу, а кістковий — одну третину. У перетинчасто-хрящовому відділі на нижній стінці є дві поперечні щілини, закриті фіброзною тканиною. Через ці щілини інфекція з зовнішнього слухового проходу може потрапити в ділянку привушноїслинної залози, і навпаки —гнійник привушної залози може спорожнитися в слуховий прохід.

Слуховий прохід вистелений шкірою, яка в кістковому відділі дуже тонка і не містить підшкірної жирової клітковини. В перетинчастій частині слухового проходу є сальні і сіркові залози. За своєю будовою сіркові залози є видозміненими потовими залозами, що виділяють особливу речовину бурувато-коричневого кольору — вушну сірку.

У слуховому проході розрізняють чотири стінки: передню, задню, верхню і нижню. Передня стінка межує з суглобом нижньої щелепи. Дві третини суглобової западини відповідають кістковій частині слухового проходу, а одна третина — перетинчасто-хрящовій. При запальних змінах у слуховому проході може бути болючим жування у зв’язку з рухом суглобової головки нижньої щелепи. Задня стінка слухового проходу є передньою стінкою сосковидного відростка і при його запаленні може випинатися в просвіт проходу, що є однією з діагностичних ознак мастоїдиту. Верхня стінка в кістковому відділі утворена лускою вискової кістки і межує з середньою черепною ямкою. Нижня стінка межує з привушною залозою.

Кровопостачання зовнішнього вуха здійснюється гілками а. temporalis superficialis і а. auricularis posterior. Венозна кров тече у V. temporalis superficialis, V. jugularis ехtегnа, V. maxillaris іntегnа і почасти в рlexus pterygoideus.

Лімфатичні судини відводять лімфу в групу лімфовузлів, розміщених спереду і ззаду вушної раковини.

Іннервується зовнішнє вухо в основному чутливими гілочками трійчастого та блукаючого нервів і почасти руховими гілочками лицевого нерва.

Рис.3. Пізнавальні орієнтири барабанної перетинки:

1. Пупок

2. Руків’я молоточка

3. Задня складка

4. Короткий відросток молоточка

5. Передня складка

6. Світловий конус

Рис.4. Частини барабанної перетинки:

1 – натягнута частина

2 – ненатягнута (pars flaccida)

Рис.5. Квадранти барабанної перетинки