У барабанній перетинці розрізняють три шари: зовнішній, що являє собою продовження шкірного покриву зовнішнього слухового проходу; с е р е д н і й, який складається з шару радіарних і циркулярних еластичних сполучнотканинних волокон; і внутрішній, утворений слизовою оболонкою, що вистилає барабанну порожнину. Верхньопередній відділ барабанної перетинки не містить фіброзних волокон і називається розслабленою частиною. На противагу натягнутій частині барабанної перетинки вона складається тільки з двох шарів — зовнішнього і внутрішнього. Барабанна перетинка міститься в циркулярному кістковому жолобі, якого немає тільки на ділянці, де знаходиться розслаблена частина барабанної перетинки. Під час отоскопії барабанна перетинка має блискучий перламутрово-сірий колір, в товщі її видно держальце молоточка з коротким відростком. Барабанна перетинка розміщена під кутом 45° до горизонтальної і сагітальної площин, тому задня і верхня частини перетинки лежать ближче до початку слухового проходу, ніж нижня і передня. Товщина барабанної перетинки — близько 0,1 мм у дорослих. У дітей шар епідермісу і слизової оболонки барабанної перетинки більш виражений, ніжу дорослих, тому вона товща (0,15—0,2 мм).

У зв’язку з тим, що у немовлят немає кісткової частини слухового проходу, барабанна перетинка у них е немовби продовженням верхньої стінки його і розміщена майже горизонтально.

Середнє вухо. Середнє вухо закладене в товщі піраміди вискової кістки. До нього належать: барабанна порожнина, слухова труба і сосковидний відросток.

Рис.6. Середнє вухо

Рис.7. Поверхи барабанної порожнини: верхній – аттик, середній – мезотимпанум, нижній – гіпотимпанум

Барабанна порожнина являє собою куб неправильної форми з округлими краями. Вона вистелена слизовою оболонкою і наповнена повітрям. У ній розрізняють три відділи: верхній, середній і нижній. Такий поділ барабанної порожнини виправданий у клініці вушних захворювань.

У барабанній порожнині розрізняють шість стінок: передню, задню, верхню, нижню, зовнішню і внутрішню. Передня стінка в нижній своїй частині межує з кістковим каналом внутрішньої сонної артерії і являє собою тонку кісткову пластинку. У верхній частині передньої стінки відкривається барабанний отвір слухової труби. Задня стінка має вгорі овальний отвір, що веде в печеру сосковидного відростка. Нижче є підвищення, поблизу якого через невеликий отвір проходить у барабанну порожнину смаковий нерв — барабанна струна.

Верхня стінка, або дах барабанної порожнини – це кісткова пластинка, яка відмежовує барабанну порожнину від середньої черепної ямки.

Нижня стінка складається з кісткової пластинки, під якою лежить луковиця яремної вени. Ця стінка нерідко має дегісценції, що відіграють значну роль у поширенні інфекції з середнього вуха в ранньому дитячому віці.

Зовнішня стінка являє собою барабанну перетинку і частину луски скроневої кістки.

Внутрішня стінка за своєю структурою найскладніша. На ній є підвищення, що виступає в барабанну порожнину і відповідає основній частині завитки. Вгорі і ззаду від підвищення є овальної форми отвір — овальне вікно, що сполучає барабанну порожнину з переддвер’ям вушного лабіринту. Величина цього отвору дорівнює 2,5х1 мм; закриває його основна пластинка стремена. Над овальним вікном проходить валик, що відповідає зовнішній стінці каналу лицевого нерва. Внизу і ззаду від овального вікна лежить кругле вікно, яке сполучає барабанну порожнину із завиткою. Цей отвір закритий так званою вторинною барабанною перетинкою. Розміри отвору—1,5х2 мм. У барабанній порожнині містяться три слухові кісточки: молоточок, ковадло і стремено. Молоточок складається з головки, яка міститься в надбарабанному просторі і суглобом сполучається з ковадлом, шийки, рукоятки, короткого бічного відростка, що виразно виступає як білувата плямка під час отоскопії, і довгого переднього відростка. Молоточок фіксують три зв’язки і один м’яз (m. tensor tympani), який починається і проходить у кістковому каналі над слуховою трубою. Ковадло складається з тіла, яке лежить у надбарабанному просторі і суглобом сполучається з молоточком, довгого відростка, що сполучається суглобовою поверхнею з головкою стремена, та короткого відростка. Фіксують ковадло, крім двох суглобів, дві зв’язки.

Рис.8. Слухові кісточки: 1 – молоточок, 2 – ковадло, 3 – стремінце, 4 – барабанна перетинка.

Стремено складається з головки, яка суглобом зв’язана з ковадлом, двох ніжок і підножної пластинки, прикріпленої до країв овального вікна кільцевидною зв’язкою. До головки стремена прикріпляється m. stapedius, який за своєю функцією є антагоністом m. tensor tympani. Барабанну порожнину і всі зазначені її елементи вистилає тонка слизова оболонка сіруватого кольору, що тісно зрощена з підлеглим окістям і вкрита плоским епітелієм. В ембріональному періоді розвитку плода і у новонароджених барабанна порожнина заповнена міксоїдною тканиною, яка на кінець першого року життя поступово розсмоктується.

Слухова труба сполучає барабанну порожнину з носоглоткою. Через трубу здійснюється вентиляція вуха і вирівнюється повітряний тиск з обох боків барабанної перетинки. Довжина труби — 3,0—3,5 см. Слухова труба складається з двох конусовидних трубок — кісткової (одна третина) і перетинчасто-хрящової (дві третини). Кісткова частина труби прилягає до барабанної порожнини, а хрящова — до глоткового устя. Слухова труба вкрита слизовою оболонкою, вистеленою миготливим циліндричним епітелієм, війки якого рухаються в бік носоглотки, виштовхуючи туди бактерії та інші сторонні речовини. Позаду носоглоткового отвору слухової труби є заглибина — розенмюллерова ямка. У нормальному стані стінки хрящового відділу труби завжди прилягають одна до одної і просвіт труби відкривається тільки підчас ковтання з участю м’язів — m.m. levator veli palatini et tensor veli palatini.

Рис.9. Слухова труба