Лікування у переважної більшості хворих – консервативне. Дієта та режим – повинні бути спрямовані на нормалізацію маси тіла пацієнта. Акцент у лікуванні ставиться на фізикальних методах, котрі укріплюють мускулатуру спини та розвантажують хребет: лікувальна гімнастика на похилій площині по Євмінову, плавання, масаж спини та верхнього і нижнього плечового поясу. Періодично призначають електрофорез з новокаїном враженного відділу хребта, магнітотерапію, голко-рефлексотерапію – для зменшення проявів больових міотонічних синдромів. Медикаментозне лікування включає протизапальну терапію (діклоберл 3,0 в/м 1р.д), хондропротекторну (терафлекс 1т 3р.д., алфлутоп по схемі), судинну терапію (трентал, нікотинова кислота по схемі), лікувальні блокади (епідуральні, паравертебральні) із стероїдами (діпроспан 1,0, кеналог-40 1,0) та антигомотоксичними препаратами (травмель, цель-Т, дискус композитум), загальнозміцнюючу та імуномоделюючу терапію.

До абсолютних показів до оперативного втручання відносять: компресійну радикулопатію, компресійну мієлопатію, компресію хребтової артерії, синдром кінського хвоста, що тсупроводжуються парезами та паралічами.

До відносних показів відносять тривалий або часто рецидивуючий больовий синдром, наявність нестабільності хребта, неефективність консервативного лікування.

Оперативні втручання при остеоходрозі можна розділити на

Декомпресивні:

– лямінектомія;

– гемілямінектомія;

– інтерлямінектомія;

– флавектомія;

– фасетектомія (парціальна, тотальна);

– форамінотомія;

– дискектомія

– корпоректомія.

І стабілізуючі:

– задній спондилодез (міжостистий, міжпоперечний, міждужковий, артродез дуговідросчатих суглобів);

– передній спондилодез (корпородез).

В залежності від доступу передній спондилодез в поперековому відділі ділять на

– PLIF (передній спондилодез із заднього доступу);

– ALIF (передній спондилодез із переднього доступу);

– TLIF (передній спондилодез із трансфорамінального доступу).

Стабілізація хребта буває жорсткою:

– транспедикулярна фіксація;

– трансламінарна фіксація гвинтами по Магерлю;

– стабілізація передніми конструкціями типу Гобфа, пластини Кас пара та ін.

Та динамічною:

– Міжостисті системи «Кофлекс», «Діам», Х-стоп та ін.

– Транспедикулярні динамічні системи типу «Дайнезіс»;

– Артифіціальні міжхребцеві диски типу «Акрофлекс».

Показати студентам рентгенограми різних стадій розвитку остеоартрозу та остеохондрозу.

При дослідженні рентгенограм суглобів необхідно звернути увагу на субхондральний склероз, загостреність країв анатомічних утворів, оссифікації місць прикріпленнь капсульно – зв'язкового апарату до кістки, наявність дефектів хряща.

При дослідженні рентгенограм хребта звернути увагу на зменшення висоти міжхребцевих дисків, склероз гіалінових замикальних пластин, оссифікацію передньої та задньої поздовжніх зв'язок, наявність нестабільності, ознак спондилоартрозу.