В умовах медичного районування, притаманного великим містам, сучасні поліклініки надають багатопрофільну спеціалізовану медичну допомогу, обсяг якої залежить від їх потужності, розподілу спеціалізованих відділень і спеціалістів.

До спеціалізованої амбулаторно-поліклінічної допомоги відноситься кардіологічна, вагомість якої визначається винятковим впливом хвороб системи кровообігу на формування показників здоров’я.

Рівень захворюваності на хвороби системи кровообігу в Україні високий, в структурі смертності вони посідають перше місце (більше 50 %).

Надання високоякісної кваліфікованої допомоги таким хворим забезпечують: науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії АМН України, Український науково-дослідний інститут кардіології ім. М.Д. Стражеско, кардіологічні центри, диспансери,спеціалізовані відділення, кабінети в поліклініках, бригади станцій швидкої медичної допомоги.

Первинною ланкою надання допомоги є кардіологічний кабінет поліклініки, в якому працюють лікар-кардіолог, що пройшов підготовку з функціональної діагностики, в т.ч. з електрокардіографії, та медична сестра, яка володіє методикою реєстрації ЕКГ.

Його функції, види таобсяг діяльності регламентуються спеціальними наказами МОЗ України.

Основними завданнями кабінету є:

• надання на поліклінічному етапі спеціалізованої діагностичної та лікувальної допомоги хворим із захворюваннями системи кровообігу;

• направлення їх у разі необхідності докардіологічних відділень, центрів;

• проведення організаційно-методичних заходів.

На консультацію долікаря-кардіолога хворих направляють завідувач поліклініки, дільничні терапевти (сімейні лікарі) та інші спеціалісти.

Практику самозапису хворих на консультацію до кардіолога слід вважати необгрунтованою та недоцільною.

До лікаря-кардіолога направляють хворих із невстановленим або сумнівним діагнозом для вирішення питань щодо госпіталізації, направлення на медико-соціальну експертну комісію,після виписки із стаціонару, після лікування з приводу інфаркту міокарда та інших гострих і підгострих форм ішемічної хвороби серця, резистентних до проведеного лікування тощо.

Після консультації,уточнення діагнозу та призначення необхідного лікування хворі повертаються до лікаря, який при потребі знову направляє їх до кардіолога для подальшого лікування і диспансерного нагляду.

Лікар кардіологічного кабінету разом із терапевтами дільниць (сімейними лікарями) відбирає хворих для лікування в спеціалізованих кардіологічних відділеннях стаціонарів.

Він також направляє деяких хворих на доліковування в місцеві санаторії (після гострого інфаркту міокарда, хірургічних втручань з приводу аневризми серця, аортокоронарного шунтування, з нестабільною стенокардією).

Після повернення зі стаціонару чи з реабілітаційного відділення санаторію кардіолог забезпечує їх подальше лікування та диспансерний нагляд.

Він координує та контролює діяльність ряду підрозділів поліклініки щодо виявлення та якісного обліку хворих із захворюваннями системи кровообігу, а також осіб з відповідними факторами ризику.

Слід зазначити, що в структурі захворюваності перше місце посідають хвороби органів дихання, а серед них ті, що мають хронічний перебіг, який впливає на погіршення стану здоров’я,знижує працездатність, збільшує навантаження на лікувально-профілактичні заклади, зумовлює нагальну потребу в удосконаленні медичної допомоги хворим пульмонологічного профілю.

До закладів з надання спеціалізованої пульмонологічної допомоги відносяться: державний пульмонологічний центр, пульмонологічні відділення обласних та міських лікарень, пульмонологічні кабінети міських і районних лікарень.

Пульмонологічний кабінет у поліклініці забезпечує спеціалізовану лікувально-діагностичну допомогу при неспецифічних захворюваннях легень (НЗЛ).

Згідно з тимчасовою робочою клінічною класифікацією до НЗЛ відносяться: гострі та хронічні бронхіти та пневмонії, бронхіальна астма, інфекційна деструкція легень (абсцесі гангрена), бронхоектатична хвороба та плеврити.

Лікар пульмонологічного кабінету надає консультативну та методичну допомогу з питань попередження, своєчасного виявлення, лікування та диспансерного спостереження хворих на НЗЛ.

Він також проводить консультації, здійснює диспансерне спостереження та лікування хворих працездатного віку при хронічному бронхіті, хронічній пневмонії, бронхіальній астмі інфекційно-алергічного генезу, бронхоектатичній хворобі, впроваджує в практику найновіші методи профілактики, діагностики, лікування та підвищує кваліфікацію лікарів і середнього медичного персоналу.

Разом з лікарями дільниць направляє хворих на госпіталізацію в пульмонологічні відділення в таких випадках:

• у разі необхідності проведення спеціальних досліджень з метою диференційної діагностики бронхолегеневих захворювань;

• при важкому перебігу пневмонії, бронхіальної астми;

• при хронічному обструктивному бронхіті з легеневою недостатністю у фазі загострення;

• при ексудативному плевриті неспецифічної етіології та інших захворюваннях.

У деяких випадках виникає потреба в направленні хворих до державного пульмонологічного центру при необхідності хірургічного лікування, при бронхолегеневих захворюваннях різної етіології (включаючи вроджену патологію) з важким перебігом, з гострими та хронічними абсцесами легень тощо.