Головний біль (сеphalgia) – будь-яке хворобливе відчуття в ділянці голови.

Патофізіологія. Головний біль обумовлений подразненням больових рецепторів твердої мозкової оболонки, середньої менінгеальної артерії, венозних синусів, великих мозкових судин, а також різних экстракраніальних тканин. Основними шляхами передачі сенсорної інформації від структур голови є трійчастий, язикогорловий, блукаючий і верхньошийні спинальні (С₁ – С₃) нерви. Анастомози між черепними нервами і вегетативними гангліями служать субстратом для широкої іррадіації болю, додають їй неприємне суб’єктивно-емоційне забарвлення і вегетативні прояви (зміни потовиділення, вазомоторні реакції). Реалізація больового імпульсу здійснюється шляхом взаємодії ноцицептивної і антиноцицептивної систем. Інтенсивність головного болю залежить від функціонального стану кори головного мозку і лімбіко-ретикулярного комплексу, що визначають поріг больового сприйняття. Головний біль може бути пов’язаний з інтракраніальним і экстракраніальним патологічним процесом. Патогенез головного болю різноманітний і визначається характером і локалізацією процесу.

Класифікація. За нозологічною ознакою головний біль ділять на первинний і вторинний (симптоматичний). 

Первинним називають головний біль з невідомим етіологічним фактором і типовою тільки для даної форми клінічною картиною. Сучасна класифікація головних болей відносить до первинних форм – мігрень, кластерний головний біль, головний біль напруги, хронічну пароксизмальну гемікранію. 

До групи вторинних форм відносять головні болі, що супроводжують різні стани і хвороби, тобто вони є лише симптомом. Головний біль є обов’язковим проявом таких захворювань, як менінгіти, арахноідити, пухлини мозку, черепно-мозкові травми, субарахноідальні крововиливи, абсцеси, гіпертонічний криз і ін. Головний біль часто зустрічається при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі судин головного мозку, системних інфекціях, хворобах вуха, горла, носа, остеохондрозі шийного відділу хребта, артриті скронево-нижньощелепового суглобу, інтоксикаціях і багатьох інших патологічних станах. У окрему групу виділені вторинні головні болі, не зв’язані зі структурними пошкодженнями – холодові, кашльові, пов’язані із сильним фізичним напруженням, сексуальною активністю.

Пропонується також патогенетична класифікація, що виділяє 4 основних типи головних болей, які відрізняються одна від одної по механізму виникнення. 

Судинний тип – обумовлений порушенням тонусу мозкових артерій, вен і гемореологічними порушеннями.

Ліквородинамічний тип – обумовлений змінами внутрішньочерепного тиску і дислокацією інтракраніальних структур.

Невралгічний тип – обумовлений подразненням інтракраніальних і экстракраніальних нервів. 

Головний біль напруги – обумовлений напруженням экстракраніальних тканин черепа внаслідок психогенних і спондилогенних факторів. 

Виділяють головний біль змішаного типу, обумовлений комбінацією патогенетичних факторів.

1. Пучковий головний біль (кластерний ГБ, мігренозна невралгія Харріса, гістамінова мігрень Хортона) – відносно рідка форма, яка зустрічається у 0,1-0,4% населення, переважно у чоловіків. Його особливостю єінтенсивність боліі тенденція до серійного (кластерного, «пучкового») виникнення.

Рахується, що патогенез пов’язаний з розширенням очноямкової артерії і є наслідком активації тригеміно-вооскулярної системи. Вле зараз встановлено, що вазодилятація виникає на фоні болю і тому носить втринний характер. Вегетативні порушення при нападі у вигляді парціального симптома Горгена і других проявів парасимпатичної активації можуть бути пояснені втягненням кавернозного синуса, де проходять разом ноцицептивні волокна трійчастого нерва, симпатичні і парасимпатичні волокна.

Клініка. Захворювання звичайно виникає у віці 30-50 років. Напад пучкового ГБ характеризується швидким початком з досягненням максимальної інтенсивності вже через декілька хвилин (10 хв.) та відносно короткою (20-40 хв.) тривалістю. Біль носить сверлячий або пекучий характер, вона звсайно завжди однобічна, частіше в ділянці ока або за оком, але може локалізовуватися періорбітально, або у висковій білянці, розповсюджується на щоку, піднебіння, нижню щелепу, вухо або шию. В період нападу через сильний біль пацієнт не може лежати, він звичайно ходить або сидить, часто стискаючи око рукою або притуляється головою до стіни. На боці болю часто відмічаються вегетативні прояви: сльозотеча, почервоніння ока, заложенність носа, рінорея, птоз, звуження зрачка, пітливість чола або обличчя, набряк повік. Частота нападів в період загострення («пучка») коливається від 1 в два дні до 8 в день. На початку загострення напади звичайно більш рідки і меньш інтенсивні , в подальшому вони зростають за частотою, тяжкостю і тривалістю. Більше половини нападів виникає вночі або зранку, в один і той же час, тому іноді пучкову ГБ називають «будильниковою ГБ». Лікування. При пучковому ГБ ефективні тільки препарати, які міють швидку дію. Найбільш ефективні інгаляція кисню і чрезшкірне введення суматриптану – 6 мг або внутрішньо в дозі 100 мг.

2. Головний біль напруги (ГБН ) – найбліьш розповсюджений тип ГБ. Найбіль часто він зустрічається у жінок у віці 30-39 років. ГБН спостерігається як самостійна форма, так і в поєднанні з іншими первинними та вторинними ГБ (мігрень, гіпертонічна хвороба, висково-нижньощелепна дисфункція та ін.).

Причина ГБН не зовсім ясна, однак відомі фактори, які провокують її розвиток. Серед них можна виділити емоційні (тривожність депресію, стресові і конфліктні ситуації в родині і на роботі), порушення режиму праці та відпочинку, порушення сну, сексуальні проблеми, порушення рефракції, травми голови та ін.