При збереженні здатності людського організму до репаративного процесу в ділянці перелому з'являються компенсаторні зміни у вигляді крайових розростань, які в тій чи іншій мірі поступово зменшують патологічну рухомість відламків. Утворюється гіпертрофічний або гіперваскулярний мозоль, при яких переважають процеси кісткоутворення над процесами розсмоктування кістки. Незважаючи на утворення значного веретеноподібного погрубіння в ділянці перелому, клінічно визнача ють патологічну рухомість, болючість, рентгенологічно кісткового зрощення між ними не видно. Щілина між відламками заповнена грубоволокнистою сполучною тканиною.

Далі регенеративний процес при сповільненому зрощенні може йти в двох напрямках, що залежить від ряду факторів. Якщо відламки стискуються між собою, а при їх навантаженні (фізіологічне скорочення м'язів, дозоване навантаження у пов'язці) діюча сила співпадає з віссю пошкодженого сегмента і йде перпендикулярно до лінії перелому, то волокниста сполучна тканина перетворюється на хрящову, а потім — на кісткову, тобто настає вторинне зрощення кісток, хоч відбувається воно досить довго. Якщо сила буде діяти не по осі сегмента, співпадатиме або наближатиметься до лінії перело му, то кістки не зростуться і по ступово сформується гіпертро фічний несправжній суглоб. Ха рактерними клінічними ознаками несправжнього суглоба є патологічна рухомість і відсутність болю на місці перенесеного перелому, рентгенологічними — закрит тя кістково-мозкових порожнин (наявність замикаючих пластинок) і щілина між відламками (мал. 35).

У випадках значного пошко дження м'яких тканин, особливо кістки, при діафізарному переломі, оголення кісткових відламків на

протязі і діастазу між ними внаслідок порушення місцевого кровопостачання репаративні процеси знижені, а згодом згасають. Переважають процеси розсмоктування кісткової тканини над кісткоутворенням. Кінці відламків стають тоншими і загостреними, а щілина між ними ширшою. Параосальні кісткові нашарування зникають. Відламки між собою з'єднані сполучною тканиною, яка найменш диференційована і не вимагає доброго кровопостачання. При значній патологічній рухомості між відламками формуються щілина і типовий гіпо-васкулярний (атрофічний) псевдоартроз.

Найчастіше буває псевдоартроз великогомілкової кістки, рідше — кісток передпліччя, плеча і стегна.

При тривалому псевдоартрозі щілина з часом заповнюється слизоподібною рідиною, а кінці відламків від тертя покриваються грубоволокнистим хрящем, шліфуються, ділянка охоплюється фіброзною капсулою і таким чином виникає новий суглоб (неоартроз).

Лікування з приводу переломів кісток з порушенням репаративного остеогенезу включає загальні і місцеві засоби.

Загальні засоби лікування полягають у підвищенні імуннореактивних сил організму, тонусу м'язів, покра щенні гемодинаміки, обмінних процесів тощо. Для цього застосовують повноцінне, багате на білки і вітаміни, харчування, анаболічні стероїди, мумійо, екзогенну ДНК тощо. Призначають ЛФК, масаж, фізіотера певтичні процедури (за гальне кварцування, теплі закутування тощо).

Місцеве лікування полягає у створенні оптимальних умов для зро щення кістки шляхом репозиції і знерухомлення відламків, нормалізації місцевого крово- і лімфо обігу та трофіки тканин, у профілактиці і раціональному лікуванні гнійних ускладнень.

При сповільненій консолідації зрощення кіс ток досягають консервативними методами — надійною фіксацією і стимуляцією репаративних процесів.

Якщо перелом не зростається у нормальний для ньо го термін і супроводжується гіпертрофічним мозолем, то доцільно продовжити фіксацію сегмента гіпсовою пов'язкою, ортезом, а найкраще — апаратом Ілізарова чи іншим апаратом з функціональним навантаженням кінцівки. Одночасно слід застосовувати комплекс загальних і місцевих засобів лікування, які б стимулювали зрощення кістки.

У тих випадках, коли від дня травми минуло два середні строки, які потрібні для зрощення кістки конкретного сегмента (локалізації), а зрощення немає, то розраховувати на успіх консервативного лікування не можна.

Оперативне лікування хворих з несправжніми суглобами застосовують давно, і методи його вдосконалювались в міру розвитку науки. При псевдоартрозі, який утворився після закритого перелому, свого часу методом вибору був металоостеосинтез з кістковою пластикою. Після оголення ділянки псевдоартрозу звільняють від рубців і освіжають кісткові відламки, які після репозиції міцно фіксують металевим стержнем, вбитим інтрамедулярно. Потім ділянку псевдоартрозу перекривають кістковим аутотрансплантатом, який беруть з проксимального метаепіфізу великогомілкової кістки або крила клубової кістки, використовують ало трансплантати (консервовані трупні) або ксенотранс-плантати (бичу кістку). Трансплантат тісно припасовують губчастою поверхнею до оголеного шару ділянки псевдоартрозу і міцно фіксують дротом або гвинтами. Операцію закінчують накладенням гіпсової пов'язки, якою іммобілізують кінцівку до зрощення кістки.

При тугому псевдоартрозі без зміщення відламків добрих результатів досягають за допомогою менш трав матичної операції — кісткової пластики за Хахутовим. Після оголення ділянки псевдоартрозу з боку рани підокісно в обох відламках вирізають однакової ширини трансплантати. їхня довжина в одному з відламків повинна становити ²/з, а в другому — '/з загальної довжини трансплантата. Трансплантати перемі щують так, щоб довшою частиною перекрити щілину псевдоартрозу, а меншою заповнити дефект, що утворився після переміщення. Після операції кінцівку фіксують гіпсовою пов'язкою до зрощення кістки.

При гіповаскулярному псевдоартрозі виправдала себе операція декортикації, яка оновлює процеси регенерації. Після розтину всіх м'яких тканин в ділянці псевдоартрозу підокісно долотом збивають тонкі пластинки кіркової речовини так, щоб вони втри мувались на окісті з прилеглими до нього м'якими тканинами. Виконавши колову декортикацію, рану зашивають і накладають гіпсову пов'язку.

Застосування апаратного остеосинтезу дає можли вість усунути деформацію, створює стабільну фіксацію пошкодженого сегмента, забезпечує рухи у прилеглих суглобах, дозволяє навантажувати кінцівку. Однак при гіповаскулярному псевдоартрозі процес зрощення кістки навіть в апараті залишається сповільненим, і тому потрібно додатково застосовувати кісткову пластику.