запального процесу і попереджає можливість виникнення патологічного перелому, а також стимулює репаративний процес, як що він сповільнений. При не справжньому суглобі і дефектікістки, як правило, проводять вільну кісткову пластику (ауто-, алоспонгіозою, кірково-губчастим аутотрансплантатом тощо) або пластику кірково-губчастим трансплантатом на м'якотканинній . Заміщення де- ніжці. Якщо є дефекти кістки, за стосовують операцію за Єлізаровим.

Враховуючи травматичність операції, дехт з хірургів оперує хворого у два етапи — спочатку рос лять радикальну секвестрнекректомію, а після заживання рани відновлюють цілість кістки одним із указаних способів. Лише невеликі порожнини в кістці заповнюють трансплантатом одномоментно.

Операцію закінчують озвучуванням і дренуванням операційної рани, які сприяють кращому заживанню і ліквідації залишкового інфікування.

Третій етап — післяопераційне лікування хворого, яке включає загальні і місцеві засоби. Загальне лікування таке ж, як і в гострому періоді остеомієліту.

Місцеве лікування направлене на заживання рани. Для цього в іригатор вводять розчини остеотропних антибактеріальних засобів і стежать за активним відсмоктуванням вмісту рани. Кожні два-три дні досліджують вміст бактеріологічно, що є орієнтиром перебігу заживання і цілеспрямованого лікування. Через 7—10 днів іригатор видаляють. В разі потреби після операції налагоджують регіонарну внутрішньоартеріальну інфузію розчинів антибіотиків.

Повноцінне комплексне лікування дозволяє ліквідувати вогнище остеомієліту і досягнути відновлення цілості кістки. У випадку рецидиву гнійно-некротичного процесу хворого доводиться оперувати повторно.