Перкусія — в травматології використовується порівняльна перкусія. За характером перкуторного звуку визначають наявність рідини в порожнинах.

Аускультація — використовується для діагностики перелому кісток. Метод грунтується на відсутності звукопровідності кістки при постукуванні по одному уламку та аускультації другого.

Вимірювання довжини кінцівки та її окремих сегментів

Часто при обстеженні хворих виникає потреба визначити загальну довжину кінцівок та їх окремих сегментів. Вимірювання проводять за допомогою сантиметрової стрічки, порівнюючи отримані дані із здоровою кінцівкою, що визначає ступінь вкорочення чи подовження кінцівки в сантиметрах. Для вимірювання довжини кінцівки необхідно застосовувати метод порівняння з використанням симетричних кісткових виступів. Вимірювати довжину кінцівки можна двома доповнюючими одне одного методами – співставленням та за допомогою вимірювальних пристроїв. Довжину ніг вимірюють у лежачому положенні хворого. Порівнюючи розташування верхніх полюсів наколінника та кісточок, а також верхніх остей і вертлюгів стегна, визначають відповідність цих точок на кінцівках. Якщо дані точки не відповідають одна одній, то визначають за рахунок якого сегменту виникла дана невідповідність.

При вимірюванні методом порівняння, можна користуватись методом, що дає змогу визначити невідповідність окремих сегментів кінцівки. У положенні хворого на спині ноги згинають у колінних та кульшових суглобах і по розташуванню рівня колін виявляють невідповідність стегон. Порівнювати довжину гомілок можна, посадивши хворого на край стола та опустивши гомілки вниз. Довжину верхніх кінцівок можна визначити при положенні рук хворого "по швах'. Для визначення довжини плеча руки згинають під прямим кутом у ліктьових суглобах – по положенню ліктів ззаду помітно їх невідповідність. Різницю в довжині передпліччя можна встановити, поставивши обидва ліктя на стіл і з'єднавши долоні. По розташуванню шилоподібних відростків і кінчиків пальців визначають невідповідність передпліччя.

Виміряти довжину кінцівок можна також за допомогою сантиметрової стрічки, але за умови вірного положення хворого, яке досягається на твердій кушетці лежачи (верхні ості таза повинні розташовуватися на лінії, перпендикулярній осі тіла). Вимірюють довжину як усієї кінцівки, так і окремих сегментів. Для визначення сумарної довжини ноги вимірюють відстань від верхньої клубової ості до внутрішньої або зовнішньої кісточки. Справжню довжину стегна вимірюють від верхівки великого вертлюга до суглобової щілини колінного суглоба, а справжню довжину гомілки – від суглобової щілини колінного суглоба до верхівки зовнішньої кісточки. Сумарну довжину верхньої кінцівки – від акроміона до шилоподібного відростка ліктьової кістки, або до кінчика 3-го пальця кисті, довжину плеча – від акроміона до верхівки ліктьового відростка, а довжину передплічя – від ліктьового відростка до шилоподібного відростка ліктьової кістки. За наявності привідної або відвідної контрактури суглоба на вкороченій кінцівці, перед вимірюванням надають аналогічного положення здоровій кінцівці.

Визначення вісі кінцівок та амплітуди рухів у суглобах

Розрізняють такі вкорочення або видовження кінцівок:

· справжнє, або анатомічне вкорочення (видовження) – визначають за абсолютною довжиною певного анатомічного кісткового сегмента кінцівки порівняно зі здоровим;

· проекційне, або уявне вкорочення (видовження) – розвивається внаслідок контрактури суглоба або анкілозу з незвичним встановленням прилеглого сегмента;

· відносне, або дислокаційне вкорочення (видовження) – виникає при верхньо-задньому вивиху кінцівки, зумовлено вивихом одного з її сегментів;

· сумарне, або клінічне (функціональне) вкорочення (видовження) – зумовлено сумою вказаних вище видів вкорочення або видовження.

Вимірювання окружності сегментів кінцівок — порівняльне, виявляє ступінь атрофії м'язів, наявність набряку тощо.

Визначення обсягу та амплітуди рухів у суглобах : розрізняють рухи — активні, які здійснює сам хворий, і пасивні, коли їх виконують стороннім зусиллям. У фронтальній площині здійснюється приведення ( a d d u c t i o ) , або відведення ( a b d u c t i o ) сегмента кінцівки; у сагітальній — згинання ( f l e x i o ) чи розгинання ( e x t e n s i o ).Рухи довкола осі кінцівки називають ротацією – зовнішньою ( s u p i n a t i o ) і внутрішньою ( p r o n a t i o ).

Об'єм рухів у суглобах: