19:42 Поняття про професійні захворювання. Медико-соціальна експертиза непрацездатності |
Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України, Академії медичних наук України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2000 р. №374/68/338 "Про затвердження інструкції про застосування переліку професійних захворювань" професійні захворювання – це захворювання, що виникли внаслідок професійної діяльності та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. З гігієнічних позицій терміном "шкідливий виробничий фактор" позначають фактор виробничого середовища, дія якого на організм працюючого може призвести до погіршення стану здоров'я, зниження його працездатності. Небезпечний виробничий фактор – це фактор виробничого середовища, вплив якого за певних умов може призвести до травми або до іншого раптового погіршення здоров'я працівника. Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на організм працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов'язків і призвели до погіршення стану здоров'я або смерті. За походженням шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища підрозділяють на: І. Фізичні: підвищена запиленість повітря робочої зони; мікроклімат виробничих приміщень (підвищена чи знижена температура, вологість повітря, швидкість його руху); підвищений рівень інфрачервоної радіації, ультрафіолетової радіації; вібрації, шуму, інфра- та ультразвуку на виробничому місці; підвищений та знижений барометричний тиск, підвищений рівень іонізуючого та електромагнітного випромінювання, електричного та магнітного полів, тощо. ІІ. Хімічні: органічні та неорганічні речовини у вигляді газу, пари, аерозолю та рідини. До хімічних факторів належать З позицій гігієни праці та виробничої санітарії серед хімічних виробничих факторів доцільно виділити: – речовини з гостроспрямованим механізмом дії, за концентрацією яких у повітрі робочої зони повинен бути забезпечений безперервний контроль і сигналізація на перевищення ГДК (оксиди азоту, ціанистий водень, бром, хлор) – (у списках ГДК поряд із величиною їх нормативу стоїть літера "О"); – речовини – алергени (акрилонітрил, берилій, нікель, хлорофос) – ("А"); – речовини – канцерогени (бензол, берилій, хлористий вініл, миш'як, нікель) – ("К"); – речовини в формі аерозолю (пилу) – переважно фіброгенної дії (вольфрам, залізо, вапняк, оксид кремнію (IV) – ("Ф"); – речовини, потенційно небезпечні для організму у разі надходження через шкіру (бром, бензол, акрилонітрил) – ("+"). Існує також внутрішня класифікація хімічних професійних факторів за призначенням їх у народному господарстві, згідно з якою розрізняють: · промислові отрути (органічні розчинники (діхлоретан), барвники (анілін), свинець, ртуть, марганець, тощо); · отрутохімікати (пестициди); · лікарські засоби; · побутові хімікати (харчові доповнення (оцтова кислота), засоби санітарії (хлорамін), особистої гігієни і косметики); · біологічні отрути (рослинні (гриби), тваринні (змії, комахи)); · бойові отруйні речовини (зарин, фосген, іприт). Загальновживаною є також класифікація промислових отрут, в основі якої лежить кількісна оцінка токсичної небезпеки хімічних сполук на основі встановленої експериментально ДЛ50. Згідно з цією класифікацією токсична речовина відповідає певному класу токсичності, що характеризує розряд її небезпечності. В клінічній токсикології поширена класифікація хімічних сполук за патогенетичними особливостями впливу на організм (токсикологічна класифікація), згідно з якою розрізняють отрути: – нервово-паралітичної дії (фосфорорганічні сполуки); – шкірно-резорбтивної дії (миш'як, ртуть, гексахлоран); – загальнотоксичної дії (чадний газ); – задушливої дії (оксид азоту, зарин); – сльозоточивої та подразливої дії (пари кислот, хлор). ІІІ. Біологічні: підгрупа мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності, які мають значні сенсибілізуючі властивості: бензилпеніцилін, леприн, паприн та бактерії, віруси, спірохети, рикетсії, гриби, найпростіші. ІV.Шкідливі виробничи фактори трудового процесу: фізичні перевантаження (статичні, динамічні), нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційне перевантаження). Згідно з діючим законодавством, в нашій країні встановлено гранично допустимі концентрації (ГДК) токсичних речовин та гранично допустимі рівні (ГДР) впливу професійних шкідливостей, які виключають можливість розвитку гострих та хронічних професійних захворювань. ГДК та ГДР – це концентрація чи рівень виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої тривалості протягом всього трудового етапу не призводить до травми, захворювання чи відхилення у стані здоров'я в процесі роботи або у віддалений термін життя теперішнього та наступного поколінь. Виділяють три ступені шкідливих та небезпечних умов праці на виробництві. |
|
close