Загальні принципи лікування болю передбачають клінічну оцінку стану нейрофізіологічних і психологічних компонентів ноцицептивной і антиноцицептивної систем і вплив на всі рівні організації цієї системи.
1. Усунення джерела болю і відновлення пошкоджених тканин.
2. Вплив на периферичні компоненти болю соматичні (усунення запалення, набряку та ін.) і нейрохімічні стимулятори больових рецепторів; найбільш виразний ефект при цьому мають препарати, що впливають на синтез простагландинів (ненаркотичні анальгетики, парацетамол, нестероїдні протизапальні засоби) і забезпечують зниження концентрації речовини P в терминалях волокон, що проводять больову імпульсацію (препарати стручкового перцю для зовнішнього застосування).
3. Гальмування проведення больовий імпульсації по периферичних нервах і в УЗК (введення локальних анестетиків, алкогольна та Феноловий денервація, перерізання периферичних нервів, гангліектомія).
4. Вплив на процеси, що відбуваються в задніх рогах. Крім аплікацій препаратів стручкового перцю, що знижують концентрацію СP в задніх рогах, використовують ряд інших способів терапії:
а) введення опіатів системно або локально (епідурально або субдурально), що забезпечує посилення енкефалінергіческіх гальмування больовий імпульсації;
б) електростимуляція і інші методи фізичної стимуляції (фізіопроцедури, акупунктура, черезшкірна електронейростімуляція, масаж та ін.), що викликають гальмування ноцицептивних нейронів заднього рогу шляхом активації енкефалінергіческіх нейронів;
в) застосування препаратів, що впливають на ГАМКергіческіе структури;
г) застосування протисудомних препаратів (карбамазепін, ламотриджин, вальпроати і бензодіазепіни), що гальмують проведення нервових імпульсів по чутливих нервах і володіють агоністичною дією на ГАМКергіческіе рецептори нейронів задніх рогів і клітин ядра спинномозкового шляху трійчастого нерва.
Ці препарати особливо ефективні при невралгіях;
д) застосування препаратів агоністів a2 адренорецепторів клонідин та ін;
е) використання блокаторів зворотного захоплення серотоніну, що підвищують концентрацію цього нейротрансмітера в ядрах ретикулярної формації мозкового стовбура, від яких виходять спадні які гальмують шляху, що впливають на інтернейрони заднього рогу (флуоксетин, амітриптилін).
5. Вплив на психологічні (і одночасно на нейрохімічні) компоненти болю із застосуванням психотропних фармакологічних препаратів (антидепресанти, транквілізатори, нейролептики); використання психотерапевтичних методів.
6. Усунення симпатичної активації при відповідних хронічних больових синдромах (Симпатолітичні засоби, симпатектомія).
Лікування болів увазі застосування чотирьох основних класів препаратів: опіатів, нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), простих і комбінованих анальгетиків. Для купірування больового синдрому використовуються опіатні анальгетики: морфіну гідрохлорид, бупрінорфін, буторфанол, меперидин, налбуфін та ін Для консервативного лікування больових синдромів широко використовується трамадол (Трамал). При лікуванні хронічних больових синдромів препаратами першого ряду є трициклічні антидепресанти, серед яких найбільше поширення отримав неселективний інгібітор зворотного захоплення амітриптилін. Препаратами наступного ряду є антиконвульсанти ГАМКагоністи: похідні вальпроєвої кислоти, габапентин, ламотриджин та ін
Застосування ансксіолітіков похідних фенатіозіна потенціює дію опіатів; бензодіазепінів сприяє міорелаксації.
Зазначені препарати і методи можуть застосовуватися в залежності від конкретної клінічної ситуації окремо або, що буває частіше, при неврогенних болях, сумісно. Окремим аспектом проблеми болю є тактика ведення хворих. Наявний на сьогодні досвід довів необхідність обстеження та лікування хворих з гострими і особливо хронічними болями в спеціалізованих центрах стаціонарного або амбулаторного типу. У зв'язку з великою різноманітністю видів і механізмів болів навіть при аналогічному основному захворюванні реально існує необхідність участі в їх діагностиці та лікуванні різних фахівців неврологів, анестезіологів, психологів, клінічних електрофізіологів, фізіотерапевтів та ін Тільки комплексний міждисциплінарний підхід до вивчення теоретичних і клінічних проблем болю може вирішити назрілу завдання нашого часу позбавлення людей від страждань, пов'язаних з болем.
|
- ревматоїдний артрит. ХВОРОБА БЕХТЕРЕВА
Ревматологія як самостійна науково-практична дисципліна формувалася майже 80 років тому у зв'язку з необходімостио більш поглибленого вивчення хвороб цього профілю, викликаної їх широким розповсюдженням і стійкою непрацездатністю. У поняття "ревматичні хвороби" включають ревматизм, дифузні захворювання сполучної тканини, такі як системний червоний вовчак, системна
- ЛІКУВАННЯ
має бути спрямоване на усунення етіологічного фактора; нормалізацію функціонального стану кишечника (відновлення еубіоза і нормальної моторики); зменшення запального процесу в кишечнику; дезинтоксикацию і корекцію метаболічних порушень, вплив на алергічні реакції, психопатологічні і вегетативні прояви. Крім того, в лікувальну програму включаються
- хронічному бронхіті. Хронічним легеневим серцем.
За останні роки, у зв'язку з погіршення екологічної ситуацією, поширеністю куріння, зміною реактивності організму людини, відбулося значне збільшення захворюваності хронічними неспецифічними захворюваннями легень (ХНЗЛ). Термін ХНЗЛ був прийнятий в 1958 р. в Лондоні на симпозіумі, скликаному фармацевтичним концерном "Ciba". Він об'єднував такі дифузні захворювання
- хронічні гепатити
У всьому світі захворювання печінки займають істотне місце серед причин непрацездатності та смертності населення. З кожним роком спостерігається зростання захворюваності гострими і хронічними гепатитами, які все, частіше трансформуються в цирози печінки. Термін «хронічний гепатит» об'єднує, рбшірний коло захворювання печінки різної етіології, які відрізняються за клінічним перебігом
- хронічний ентерит
Хронічний ентерит (ХЕ) - захворювання тонкої кишки, що характеризується порушенням її функцій, насамперед перетравлення і всмоктування, внаслідок чого виникають кишкові розлади і зміни всіх видів обміну речовин. У зарубіжній літературі терміну ХЕ відповідає "синдром мальабсорбції внаслідок надлишкового росту бактерій в тонкому кишечнику". ЕТІОЛОГІЯ Хронічний ентерит є
- Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки
З тих пір, як близько 200 років тому Крювелье привернув увагу лікарів до виразки шлунка, інтерес до цього захворювання прогресивно зростає. Приблизно те ж відноситься до докладно описаної набагато пізніше (Moynihan, 1913) виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. Під виразковою хворобою в даний час розуміють загальне, хронічне, рецидивуюче, циклічно протікає захворювання, при якому
- 2.5. Неускладнена Q-ІНФАРКТ МІОКАРДА
Аспірин (табл. 0,5) розжувати% -1 таб (250-500 мг) препарату, що не покритого оболонкою. Підтримуюча доза для тривалого лікування 75-150 мг, 1 р / добу. При непереносимості аспірину - клопідогрель (табл. 75 мг) - 4 табл. (300 мг) навантажувальна доза, потім у наступні добу по 1 табл. (75 мг) 1 р / добу. В даний час показано переваги комбінованого прийому Аспірину і клопідогрелю, якщо не
- КРОВОТЕЧІ У ранньому післяпологовому періоді
Причини кровотеч, що розвиваються в ранньому післяпологовому періоді: 1. затримка частин плаценти 2. травми м'яких родових шляхів 3. порушення скорочувальної здатності матки: - гіпотонічна кровотеча - атонічні кровотеча 4. розвиток ДВС-синдрому. Затримка частин плаценти. - Відбувається при необгрунтовано активному веденні третього періоду пологів.
- АКУШЕРСЬКІ КРОВОТЕЧІ (ПРОДОВЖЕННЯ) коагулопатіческім КРОВОТЕЧА (ДВС-СИНДРОМ).
Процес згортання крові постійно відбувається в організмі, але він носить локальний, врівноважений характер. У нормі існує постійне динамічна рівновага з фібринолітичної системою. Надмірна фібриноген захоплюється клітинами ретикулоендотеліальної системи. ДВС-синдром (синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання) - це патологічний стан гемостазу,
- АКУШЕРСЬКІ КРОВОТЕЧІ (ПРОДОВЖЕННЯ) КРОВОТЕЧІ У ранньому післяпологовому періоді
Причини кровотеч, що розвиваються в ранньому післяпологовому періоді: 5. затримка частин плаценти 6. травми м'яких родових шляхів 7. порушення скорочувальної здатності матки: - гіпотонічна кровотеча - атонічні кровотеча 8. розвиток ДВС-синдрому. Затримка частин плаценти. - Відбувається при необгрунтовано активному веденні третього періоду пологів.
|
