Сечовий тракт людини складається з ряду послідовно розташованих відділів – ниркових чашечок і миски, сечовода, сечового міхура і сечовипускного каналу. Чашково мискова система і сечовід – парні органи й належать до верхніх сечових шляхів. Сечовий міхур і сечовипускний канал складають нижні сечові шляхи.

Анатомія нирок

Нирки розташовані між переднирковою і позанирковою фасціями, оточені навколонирковою клітковиною. Нормальна нирка чоловіка має довжину 10-12 см, ширину 5-6 см і товщину близько 4 см. Вага нирки сягає 120-140 г. У жінок нирки мають дещо менші вагу і розміри.

Скелетотопічно нирки знаходяться збоку від хребтового стовпа і залягають у проміжку між ХІ-ХІІ грудними і ІІ-ІІІ поперековими хребцями. Умовно XII ребро поділяє нирку на два відділи: грудний і черевний. Права нирка розташована нижче від лівої майже на один хребець. На оглядовій урограмі в нормі дванадцяте ребро ділить ліву нирку навпіл, а за відношенням до правої проходить на межі її верхньої та середньої третини. У жінок нирки розташовуються здебільшого нижче, ніж у чоловіків. При диханні нирки можуть рухатись в межах висоти одного хребця (фізіологічна рухомість).

Нирка розподіляється на п'ять сегментів: верхній полюсний, верхній передмисковий, нижній передмисковий, нижній полюсний і задній. Нирка є паренхіматозним органом і оточена фіброзною капсулою. Вона лежить на квадратному м'язі попереку і поперечному м'язі живота. Реброво-діафрагмальний синус плеври перекриває верхню половину нирки. Синтопічно до правої нирки спереду прилягають надниркова залоза, права частка печінки, низхідна частина дванадцятипалої кишки та правий вигин ободової кишки. Спереду до лівої нирки прилягають надниркова залоза, хвіст підшлункової залози, сальникова сумка, дно шлунка, селезінка, петлі тонкої кишки, лівий вигин і низхідна частина ободової кишки.

До фіксуючих елементів нирки відносять: фасції і жирову клітковину, які її оточують, міцну судинну ніжку, внутрішньочеревний тиск і м'язове ложе. Праву нирку додатково фіксують дві очеревинні зв'язки (дуоденально-ренальна та гепато-ренальна), а ліву – одна (діафрагмально-ободова).

Чашечки нирки поділяються на малі та великі. Мала чашечка охоплює сосочок на вершині ниркової піраміди і в ній розрізняють склепіння, порожнину чашечки і її шийку, дві-три малих чашечки звичайно впадають в одну велику. Великих чашечок у нирці людини, як правило, три (верхня, середня, нижня), зрідка дві. Наступним відділом сечового тракту є миска.

Ниркова миска – частина верхніх сечових шляхів, що збирає сечу, яка виділяється ниркою і надходить із чашечок для подальшого транспорту по сечоводу у сечовий міхур. Ниркова миска утворюється з'єднанням 3-4 великих чашечок, які формуються попередньо з 6-8 малих чашечок. За формою ниркові миски можуть бути різними. Для оцінки уродинаміки дуже важливо, яким чином ниркова миска розташована по відношенню до воріт нирки і ниркового синуса. Прийнято розрізняти внутрішньо- і позанирковий типи миски.

Внутрішньонирковий тип характеризується тим, що вся миска або, у крайньому разі, 2/3 її розташовані безпосередньо у нирковому синусі і практично з п'яти сторін оточені не лише примисковою клітковиною, але й нирковою тканиною, спереду і ззаду це ниркові губи. Позанирковий тип миски має інше розташування: на 2/3 і більше миска розміщена поза ниркою, у товщині жирової клітковини. Частіше спостерігається позаниркове розташування ниркової миски.

Нормальна ниркова миска має різні варіанти будови. Об'єм миски у нормальних умовах становить від 3 до 12 мл (у середньому – біля 6 мл.). У стінці миски як і чашечок, розрізняють три шари: зовнішній тонкий шар сполучної тканини – адвентиція, середній м'язовий, що складається із м'язових волокон, з різним напрямком і переплетених між собою, і внутрішній – слизова оболонка, вистелена перехідним епітелієм (уротелій). Цей епітелій, що складається з базальних, проміжних і поверхневих клітин, вистилає усі відділи сечового тракту. Досить виражений підслизовий шар миски створює умови для доброї рухомості слизової.

Середній шар стінки миски м'язовий. Він є безпосереднім органічним продовженням гладком'язових волокон мускулатури чашечок, яке у свою чергу переходить у сечовід. М'язовий шар стінки миски (так само як і інших відділів сечових шляхів) розміщений між двома великими судинними сплетіннями, розташованими субмукозно (субепітеліально) і субадвентиційно. Обидва ці сплетення пов'язані між собою системою артерій живлення, які мають своєрідну форму закручених спіралей.

Адвентиція ниркової миски. У навколомисковій клітковині проходять кровоносні судини і нерви. Вона є дистальним продовженням клітковини ниркового синуса, що переходить у паранефральну клітковину, яка оточує нирку і сечовід. Навколомискова клітковина – один із колекторів реабсорбції води при підвищенні гідростатичного тиску у верхніх сечових шляхах.

Кровопостачання та іннервація нирок. У межах воріт нирки формується ниркова ніжка. До її складу входять: артерія, вени, лімфатичні судини, нерви і ниркова миска. Спереду знаходиться ниркова вена, за нею залягає артерія, а позаду – ниркова миска.

На рівні І-ІІ поперекових хребців від черевної частини аорти відходить ниркова артерія, діаметр якої близько 6-8 мм. Права ниркова артерія дещо довша, ніж ліва. При вході у ворота нирки ниркова артерія розділяється на передню і задню гілки. Передня гілка кровопостачає передні 2/3 частини нирки, а задня гілка – задні частини. У 20% випадків від аорти до нирки можуть підходити додаткові артерії. Ці артерії підходять по всьому медіальному краю нирки (частіше до нижнього полюса нирки). Довжина правої ниркової артерії 5-6 см, лівої – 3-4 см.

Ниркові вени впадають у нижню порожнисту вену. Ліва ниркова вена довша від правої, вона проходить спереду аорти і приймає кров від семенної або яєчникової вени. Цим і пояснюється більш слабкий відтік крові від лівого яєчка. В 30-50 % випадків спостерігаються додаткові вени.

Лімфовідтік від нирок здійснюється в лімфатичні вузли воріт нирки, а звідти – у вузли, які розташовані навколо аорти та нижньої порожнистої вени (парааортальні та паракавальні).

Нирки іннервує ниркове сплетення. Воно розташовується навколо ниркової артерії, гілок аортального і черевного сплетінь, симпатичного стовбура.

Анатомія сечовода