Пухлини спинного мозку складають біля 10-12%усіх пухлин ЦНС. Вони діляться на інтрамедулярні (внутрішньомозкові) і екстрамедулярні (позамозкові) і зустрічаються в співвідношенні 1:4. Серед екстрамедулярних пухлин найбільш часто зустрічаються менінгіоми і невриноми, серед інтрамедулярних переважають епендімоми, рідше – астроцитоми й олігодендрогліоми. 

Екстрамедулярна пухлина спинного мозку

Внутрішньомозкові спинальні пухлини характеризуються більшою біологічною доброякісністю, ніж такі ж пухлини головного мозку. 

Позамозкові пухлини за своїми біологічними властивостями таких відмінностей не мають.

У цілому пухлини спинного мозку частіше зустрічаються в хворих зрілого віку. Крім того, є вікові особливості розподілу всередині різних груп пухлин: невриноми і менінгіоми переважають у дорослих, а епендімоми і дисгенетичні пухлини (тератома, епідермоїдні кісти) – у дітей.

Позамозкові пухлини спинного мозку ділять на екстрадуральні, інтрадуральні і екстра-інтрадуральні. Інтрадурально і екстра-інтрадурально розташовуються в основному невриноми і менінгіоми. Екстрадурально розташовуються первинні пухлини хребта, частіше злоякісні (саркоми, хондросаркоми, лімфосаркоми або метастази). 

У залежності від відношення пухлини до спинного мозку їх ділять на вентрально, дорсально і латерально розташовані новоутворення.

Клініка.

Клінічна картина пухлин спинного мозку складається з корінцево-оболонкових, сегментарних і провідникових симптомів.

Корінцево-оболонковий біль є одним із ранніх симптомів позамозкових пухлин, особливо якщо пухлина зв’язана з корінцем. У 50% випадків біль відзначається і при внутрішньомозкових пухлинах, але в останньому випадку характерним є «пекучий» відтінок болю.

Сегментарні порушення зв’язані з ураженням спинного мозку на рівні пухлини. При здавленні або інфільтрації пухлиною області задніх рогів вони мають переважно чутливий характер; при ураженні мотонейронів передніх рогів виникає периферичний парез у зоні, що відповідає ураженому сегменту. Диференціювати корінцеві від сегментарних порушень часом непросто: основною відмінністю сегментарних дефектів є дисоційоване порушення чутливості.

Провідникові порушення виникають при здавленні або руйнації пухлиною провідних шляхів спинного мозку і виявляються різними руховими і чутливими дефектами донизу від рівня ураження.

Характер чутливих провідникових порушень визначається головним чином поза- і внутрішньомозковою локалізацією пухлин. Так, для екстрамедулярної пухлини більш характерний “висхідний” тип, коли анестезія починається з пальців стопи і поступово розповсюджується уверх до рівня пухлини. При інтрамедулярних пухлинах порушення чутливості частіше розвиваються за “низхідним” типом: спочатку з’являється верхня границя, яка відповідає, як правило, локалізації пухлини, а потім анестезія опускається вниз.

Особливості корінцевих, сегментарних і провідникових порушень визначаються не тільки поза- або внутрішньомозковою локалізацією пухлин, але і відношенням її до різних поверхонь спинного мозку. Так, при латерально розташованій пухлині, особливо позамозковій, може розвинутись синдром половинного ураження спинного мозку (синдром Броун-Секара). 

При вентральних пухлинах характерно переважання порушення тонусу над парезом.

Визначення границь пухлини спинного мозку є відповідальним моментом топічної діагностики. При інтрамедулярних пухлинах верхня границя може бути визначена достатньо чітко навіть в ранній стадії захворювання по рівню чутливості.

При позамозковій локалізації твердження про верхню границю пухлини на підставі аналізу чутливих порушень може бути неточним.

Діагностика. Проводиться спондилографія на відповідному симптоматиці рівні. Можна виявити локальне розширення просвіту хребтового каналу, остеопороз, осередкову деструкцію тіл хребців, компресійні переломи.

Поперекова пункція при пухлинах спинного мозку є обов’язковим методом дослідження. Вона проводиться для лабораторного дослідження цереброспинальної рідини (білково-клітинна дисоціація), проведення ліквородинамічних проб (Квеккенштедта, Стуккея) для визначення можливого лікворного блоку і дослідження субарахноїдального простору спинного мозку за допомогою рентгенконтрастних речовин або радіофармпрепаратів.

Виключно високою інформативністю володіють КТ і МРТ. 

Лікування. 

Хірургічне лікування. Абсолютно показаними вважаються операції практично при любій пухлині спинного мозку або хребта, що проявляється симптомами компресії спинного мозку. Високий ступінь функціональної компенсації спинного мозку робить оправданою операцію навіть при параплегії, в тому числі у хворих похилого віку.

Променеве лікування. Радіохірургічні методи використовуються достатньо рідко. Дистанційна променева терапія, в основному гамма-терапія, в поєднанні з декомпресивною ламінектомією або в якості основного методу лікування використовується як при злоякісних, так і при деяких доброякісних новоутвореннях.