Краснуха – гостре вірусне захворювання, яке характеризується помірною інтоксикацією, короткочасним підвищенням температури тіла, незначним катаральним запаленням слизових оболонок носа, очей, крапчастим або плямистим висипом, гіперплазією потиличних, задньошийних лімфатичних вузлів.

Етіологія. Вірус краснухи належить до роду Rubivirus, родини Togaviridae. Діаметр віріона 60-70 нм, він містить РНК, нейрамінідазу, гемаглютинувальний та комплементзв'язувальний антигени. У зовнішньому середовищі вірус нестійкий, термолабільний. Швидко гине під дією сонячного світла за висихання, а за заморожування зберігає свою інфекційність упродовж кількох років.

Епідеміологія. Джерелом збудника інфекції є хвора людина, яка є заразною наприкінці інкубаційного періоду й упродовж 2-5 днів після початку висипань (описані випадки виділення збудника через 10 днів і навіть 3 тижні після завершення інфекції). Хворі на вроджену краснуху заразні значно довше – від кількох місяців до 2-хроків. Механізм передачі інфекції – повітряно-крапельний, можливий також трансплацентарний. Сприйнятливість до краснухи висока, хворіють переважно діти віком від 1 до 7 років; діти до 4 місяців мають вроджений імунітет. Підйом захворюваності спостерігається в зимово-весняний період. Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет. Від 10-ти до 20% жінок репродуктивного віку не мають захисних антитіл до краснухи і входять у групу ризику інфікування під час вагітності.

Патогенез. Вхідні ворота – слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. Потім вірус проникає в лімфатичні вузли, репродукується, а через 6- 8 днів після зараження проникає в кров. Настає фаза вірусемії й поширення вірусу з фіксацією в клітинах системи макрофагів, в епітелії шкіри, де виникає вогнищева запальна реакція. В патогенезі останньої є й компоненти імунного запалення, що викликає появу висипу. Поступово формується стійкий імунітет.

Вірус краснухи має тропізм до ембріональної тканини, він легко долає плацентарний бар'єр. Тератогенний вплив його проявляється у вигляді локального пригнічення мітотичної активності клітин, що призводить до сповільненого їх поділу і порушення нормального розвитку організму.

У ранні строки вагітності вірус спричиняє різні вади розвитку ембріона, в залежності від розвитку певного органа в період зараження. Вроджена краснуха розглядається як повільна інфекція.

Патологічна анатомія. Із патологоанатомічних позицій практичний інтерес становить біопсія збільшених шийних лімфатичних вузлів, оскільки їх збільшення виникає ще до появи характерних висипань. Морфологія лімфаденіту за корової краснухи є неспецифічною. Загальні морфологічні зміни характеризуються картиною підгострого гіперпластичного лімфаденіту з вираженою лімфоцито-лімфобластною гіперплазією (з переважанням лімфобластів) і значною кількістю великих базофільних клітин із ознаками плазмобластної трансформації. Найбільш характерними ускладненнями з морфологічними проявами є артрити та енцефаліти.

Клініка. Інкубаційний період – 11-24 дні, найчастіше –16-18 днів. Початок хвороби поступовий. Продромальний період триває від кількох годин до 1-2-х діб: турбує загальна слабкість, помірний головний біль, незначні катаральні явища. Інколи продромальний період відсутній.

Висип з'являється на обличчі, шиї і через кілька годин впродовж одного дня розповсюджується по всьому тілі. Найбільш рясний висип на розгинальних поверхнях кінцівок, на спині і сідницях на незміненому фоні шкіри, з чіткими контурами, не має тенденції до злиття, величиною від головки шпильки до сочевиці, інколи супроводжується свербіжем. Висип зникає через 2-3 дні, незалишаючи при цьому пігментації.

За 1-3 дні до висипу збільшуються лімфовузли і зберігаються такими до двох тижнів. Збільшуються, як правило, потиличні, задньошийні лімфовузли, інколи й інші, досягаючи величини від горошини до боба, щільні, трохи болісні.

Температура тіла впродовж трьох днів помірно підвищена або нормальна. Загальний стан хворого не тяжкий.

Перебіг краснухи у дорослих також переважно типовий, але частіше більш виражена інтоксикація, гарячка, висип густіший, іноді зі схильністю до злиття, особливо на спиній сідницях, більш виражений лімфаденіт.

У вагітних перебіг краснухи може проходити тяжко, легко і безсимптомно. Співвідношення маніфестних і інапарантних форм становить 1:3. У жінок, які перенесли краснуху під час вагітності, можуть народитися діти з ембріопатією (вади розвитку мозку, органа зору, слуху, серця, скелета таінші). Синдром уродженої краснухи проявляється у вигляді тріади переважних аномалій – катаракти, вад серця й глухоти. Інфікування плоду в строки після завершення органогенезу зумовлює формування фетопатій (анемія, тромбоцитопенічна пурпура, гепатит, ураження кісток, легень тощо).

Ускладнення спостерігаються зрідка: артропатії, енцефаліт, менінгоенцефаліт, енцефаломієліт, неврити, пневмонія, отит, нефрит, тромбоцитопенічна пурпура.

Дані лабораторних методів дослідження. Загальний аналіз крові наприкінці інкубаційного періоду – лейкоцитоз, у періоді висипання – лейкопенія, лімфоцитоз, плазматичні клітини в значній кількості. Специфічна діагностика можлива за виділення вірусу з крові, носоглоткових змивів, сечі в перші 5-7 днів хвороби, але на практиці невикористовується, оскільки вірусологічні дослідження є складними. Застосовують серологічні методи – РЗК і РГГА (парні сироватки). Зростання титру антитіл у 4 рази і більше вважається достовірним. Діагноз вродженої краснухи підтверджується виявленням у крові антитіл класу IgM.