У людей, що проживають в ендемічних зонах, хвороба може мати стертий, часом абортивний перебіг, нерідко без геморагічого синдрому, іноді з висипом по типу розеол або еритеми. Діагностика таких форм часто стає можливою тільки за допомогою лабораторних методів дослідження.

Ускладнення. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, інфекційно-токсичного та геморагічного шоку, а також пневмонії, набряку легень, тромбофлебіту та ін.

Діагностика. У типових випадках ГККГ розпізнається на основі характерних рис хвороби: гострого початку, циклічності перебігу, наявності початкового періоду з вираженими явищами загальної інтоксикації, гарячки, гіперемії верхньої частини тіла, розвитком і швидким наростанням проявів геморагічного синдрому, судинної недостатності, гепатомегалії, нефропатії, змін з боку крові (лейкопенії, тромбоцитопенії, анеозинофілії, нейтрофільного зсуву вліво), урахування епідеміологічної ситуації, характеру роботи тощо. Специфічна діагностика включає вірусологічне дослідження – виділення збудника з крові хворих у період вірусемії на мишах-сисунах або культурі тканин і його ідентифікація (в лабораторіях для особливо небез-печних інфекцій), встанослення наявності і наростання титру специфічних антитіл в серологічних дослідженнях (РЗК, РНА, НРІФ, РГГА) з використанням методу парних сироваток (забір першої сироваитким крові в перші 5 днів хвороби, другої – після 14-го дня).

Диференціальний діагноз слід проводити з геморагічною гарячкою з нирковим синдромом та омською геморагічною гарячкою, грипом, лептоспірозом, висипним тифом хворобою Шенляйн-Геноха та ін.

Геморагічний васкуліт (хвороба Шенляйна-Геноха) відрізняється частим розвитком у осіб віком до 20 років, весною після перенесених ГРЗ і проявляється раптовою появою рясного геморагічного висипу діаметром 3-10 мм з переважною локалізацією на ступнях, гомілках та сідницях, який дещо виступає над рівнем шкіри, супроводжується слабим свербежем, нерізким набряком ступнів, гомілок, відсутністю висипу на обличчі, шиї, помірним підвищенням температури при кожній хвилі підсипання, моно- і поліартритами, нейтрофільним лейкоцитозом, відсутністю тромбоцитопенії.

Виписка хворих із стаціонару проводиться після зникнення клінічної симптоматики, нормалізації основних показників крові, сечі тощо (не раніше 4-6-го тижня хвороби). Реконвалесценти нерідко потребують досить тривалого (до місяця) звільнення від роботи.

Тривалість диспансерного нагляду та частота обстежень визначаються індивідуально (до 1-2-х років).

Лікування. Хворі підлягають обов'язковій госпіталізації з ізоляцією в окремий бокс з виділенням окремого медперсоналу та інструментарію.

Профілактика та протиепідемічні заходи. Профілактичні заходи передбачають боротьбу з кліщами, перш за все в природних осередках – використання інсектицидів, збір кліщів із свійських тварин з моменту початку випасу і до осені, заборону випасу тварин на територіях осередку, носіння в осередках (при виході в поле) працівниками сільського господарства, сфери тваринництва спеціальної захисної, імпрегнованої інсектицидами одежі, використання репелентів, захист місць відпочинку і сну людей від кліщів (очищення від кущів, трави, сміття, обкопування палатки неглибокою канавкою, обробка території інсектицидами тощо), проведення за показаннями планової імунізації працівників ферм, лабораторій, лісорубів, мисливців, інактивованою вакциною.

Протиепідемічні заходи включають:

• термінове повідомлення в СЕС про кожний випадок ГККГ;