Гострому гломерулонефриту (ГГН) властиві гострий, навіть бурхливий початок через 1-3 тижні після перенесеної стрептококової інфекції (ангіни, скарлатини, загострення хронічного тонзиліту тощо) з головного болю, загальної слабкості, зниження апетиту, задишки, серцебиття, болю в ділянці серця, попереку, іноді з болючим сечовиділенням, розвитком олігурії, набряків, зміни кольору сечі (до кольору м'ясних помиїв), при блідості і одутлості обличчя, артеріальній гіпертензії та брадикардії, які тривають до 2-3 тижнів. Олігурія (рідко анурія) триває, як правило, 1-3 доби, потім змінюється на поліурію. Незначна гіперазотемія, яка виникає при цьому, тримається недовго і з збільшенням діурезу зникає. Розвиток гострої ниркової недостатності відмічається при бурхливому тяжкому перебігу ГГНС.

Лікування. Обов'язкова госпіталізація хворих в інфекційний стаціонар за клінічними показниками з обережним транспортуванням їх на ношах. Дотримання суворого ліжкового режиму до початку реконвалесценції. У тяжких випадках (ІТШ, ниркова і наднирникова недостатність, кровотечі тощо) лікування проводиться у відділеннях інтенсивної терапії та реанімації. Дієта, що легко засвоюється, молочно-рослинна, щадна, без обмеження солі (№ 4).

Етіотропна терапія практично не розроблена. Є повідомлення про ефективність окремих противірусних препаратів (рибавірину або віразолу). Хворим проводиться патогенетична і симптоматична терапія з урахуваннням періоду хвороби і тяжкості перебігу. У гарячковому періоді призначаються протишокові та дезінтоксикаційні засоби з урахуванням діурезу, засоби боротьби з геморагічним синдромом: внутрішньовенне крапельне введення розчинів глюкози 5% до 1 л., хлориду натрію 0,9%, особливо при розвитку зневоднення внаслідок багаторазового блювання, гідрокарбонату натрію 5% 200 мл, перорально розчини регідрону, цитраглюкосолану; ангіопротектори (розчин аскорбінової кислоти 5% 10 мл внутрішньовенно, препарати кальцію, рутин), глюкокортикостероїди у великих дозах з одночасним призначенням не нефротоксичних антибіотиків, а також антигістамінні препарати, анальгетики, судинні аналептики тощо. Показано внутрішньовенне введення розчину альбуміну 10% 80-100 мл. При олігоанурії з вираженою азотемією лікування з обережністю доповнюється плазмоферезом, гемодіалізом. При кровотечах – кровозупинні засоби, гемотрансфузії. З розвитком поліурії – корекція водноелектролітного балансу.

Виписка із стаціонару проводиться за клінічними показаннями (зникнення клінічних проявів, відновлення функції нирок, нормалізація лабораторних показників), але не раніше 3-4 тижнів від початку хвороби.

Диспансерний нагляд за виписаними із стаціонару проводиться протягом року з щоквартальним клінічним обстеженням та визначенням АТ, оглядом невропатолога і окуліста, проведенням загальногоо аналізу сечі.

Профілактика та протиепідемічні заходи. Профілактичні заходи включають систематичне знищення джерел збудників – мишоподібних гризунів, запобігання інфікуванню питної води і харчових продуктів, дотримання відповідних санітарно-гігієнічних правил, особливо при перебуванні та роботі в можливих ендемічних осередках. Спеифічна профілактика не розроблена.

Протиепідемічні заходи включають термінове повідомлення в СЕС при виявленні хворих (підозрілих), винищувальні дератизаційні заходи в ендемічному осередку,населеному пункті.