Імунітет держав від примусових заходів до винесення судового рішення

що Ніякі ухвалюються до винесення судового рішення примусові заходи, такі, як звернення стягнення або арешт, відносно власності держави не можуть бути прийняті в зв'язку з розглядом в суді іншої держави, за винятком випадків, коли і в тій мірі, в якій:

a) держава прямо погодилася на вживання таких заходів, які вказані:

i) в міжнародній угоді;

ii) в арбітражній угоді або в письмовому контракті; або

iii) в заяві перед судом або в письмовому повідомленні після виникнення суперечки між сторонами; або

b) держава зарезервувала або визначила власність для задоволення позову, що є об'єктом цього розгляду.

Стаття 19

Імунітет держав від примусових заходів після винесення судового рішення

що Ніякі ухвалюються після винесення судового рішення примусові заходи, такі, як звернення стягнення, арешт і виконання рішення, відносно власності держави не можуть бути прийняті в зв'язку з розглядом в суді іншої держави, за винятком випадків, коли і в тій мірі, в якій:

a) держава прямо погодилася на вживання таких заходів, які вказані:

i) в міжнародній угоді;

ii) в арбітражній угоді або в письмовому контракті; або

iii) в заяві перед судом або в письмовому повідомленні після виникнення суперечки між сторонами; або

b) держава зарезервувала або визначила власність для задоволення позову, що є об'єктом цього розгляду; або

c) було встановлено, що власність безпосередньо використовується або призначається для використання державою для інакших ціліше, ніж державні некомерційні цілі, і знаходиться на території держави суду при умові, що примусові заходи після винесення судового рішення можуть бути прийняті тільки відносно власності, яка має зв'язок з освітою, проти якої був направлений судовий розгляд.

Стаття 20

Вплив згоди на здійснення юрисдикції на вживання примусових заходів

В випадку, коли для вживання примусових заходів потрібно згода у відповідності зі статтями 18 і 19, згода на здійснення юрисдикції у відповідності зі статтею 7 не має на увазі згоди на вживання примусових заходів.

Стаття 21

Особливі категорії власності

1. Наступні категорії, зокрема, власність держави не розглядається як власність, що безпосередньо використовується або призначена для використання державою в інакших цілях, чим державні некомерційні цілі, у відповідності з пунктомсстатьи 19:

a) власність, включаючи будь-який банківський рахунок, що використовується або призначена для використання при виконанні функцій дипломатичного представництва держави або його консульських установ, спеціальних місій, представництв при міжнародних організаціях або делегацій в органах міжнародних організацій або на міжнародних конференціях;

b) власність військового характеру або що використовується або що призначається для використання при виконанні військових функцій;

c) власність центрального банку або інакшого фінансового органу держави;

d) власність, що становить частину культурної спадщини держави або частину його архівів і не виставлена або не призначена для виставляння на продаж;

e) власність, що становить частину експозиції об'єктів, які представляють науковий, культурний або історичний інтерес, і не виставлена або не призначена для виставляння на продаж.

2. Пункт 1 не наносить збитку положенням статті 18 і подпунктовaиbстатьи 19.