Комерційні операції

1. Якщо держава укладає комерційну операцію з іноземною фізичною або юридичною особою і, внаслідок застосовних норм міжнародного приватного права, розбіжності відносно цієї комерційної операції підлягають юрисдикції суду іншої держави, ця держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи, виниклої з цієї комерційної операції.

2. Пункт 1 не застосовується:

a) у разі комерційної операції між державами; або

b) якщо сторони комерційної операції явно домовилися про інакше.

3. Якщо державне підприємство або інша освіта, встановлене державою, яка володіє незалежною правосуб'єктністю і здатна:

a) пред'являти позов або бути відповідачем по позову; і

b) придбавати майно, мати його в своїй власності або володіти і розпоряджатися їм, включаючи майно, яка ця держава передає в його користування або під його управління,

бере участь в розгляді, який пов'язаний з комерційною операцією, укладеною цією освітою, то імунітет від юрисдикції, яким користується ця держава, не зачіпається.

Стаття 11

Трудові договори

1. Якщо відповідні держави не домовилися про інакше, держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді в суді іншої держави, який звичайно володіє компетенцією розглядати справи, що стосуються трудового договору між цією державою і фізичною особою відносно роботи, яка була або повинна бути виконана повністю або частково на території цієї іншої держави.

2. Пункт 1 не застосовується, якщо:

a) працівник був найнятий для виконання конкретних обов'язків в порядку здійснення державної влади;

b) працівник є:

i) дипломатичним агентом, як це визначене в Венської конвенції про дипломатичні стосунки 1961 року;

ii) консульською посадовою особою, як це визначене в Венської конвенції про консульські стосунки 1963 року;

iii) дипломатичним співробітником постійних представництв при міжнародних організаціях, спеціальних місій, або найнятий для того, щоб представляти державу на міжнародних конференціях; або

iv) будь-якою іншою особою, що користується дипломатичним імунітетом;

с) предметом розгляду є наймання, поновлення найма або відновлення на роботі вказаної особи;

d) предмет розгляду полягає в звільненні або припиненні найма фізичної особи і, по визначенню глави держави, глави уряду або міністра закордонних справ держави-роботодавця, такий розгляд торкнеться інтереси безпеки цієї держави;

e) працівник є громадянином держави-роботодавця в момент збудження розгляду, за винятком випадку, коли це обличчя має постійне місце проживання в державі суду; або

f) держава-роботодавець і працівник погодилися в письмовій формі про інакше, з урахуванням будь-яких міркувань публічного порядку, що покладає на суди держави суду виняткову юрисдикцію внаслідок істоти розгляду.

Стаття 12

Збиток особистості і збиток власності

Якщо відповідні держави не домовилися про інакше, держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді в суді іншої держави, який звичайно володіє компетенцією розглядати справи, що стосуються грошового відшкодування у разі смерті або спричинення тілесного пошкодження якій-небудь особі або нанесення збитку майну або його втрати внаслідок дії або бездіяльності, яка приблизно може бути привласнене державі, якщо така дія або бездіяльність мала місце повністю або частково на території цієї іншої держави і якщо автор дії або бездіяльності знаходився на цій території в момент цієї дії або бездіяльності.

Стаття 13

Право власності, володіння і користування майном

Якщо відповідні держави не домовилися про інакше, держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді в суді іншої держави, який звичайно володіє компетенцією розглядати справи, що стосуються встановлення:

a) будь-яких прав або інтересів цієї держави відносно нерухомого майна, що знаходиться в державі суду, відносно володіння або користування ним або будь-якого зобов'язання цієї держави, виникаючого в зв'язку з його інтересами відносно цього майна, володінням або користуванням ним;

b) будь-яких прав або інтересів цієї держави відносно рухомого або нерухомого майна, які виникають внаслідок успадкування, дару і виникнення безгосподарного майна; або

c) будь-яких прав або інтересів цієї держави відносно управління майном, таким, як довірча власність, власність банкрота або власність компанії у разі її ліквідації.

Стаття 14

Інтелектуальна і промислова власність

Якщо відповідні держави не домовилися про інакше, держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді в суді іншої держави, який звичайно володіє компетенцією розглядати справи, що стосуються:

a) встановлення будь-якого права цієї держави відносно патенту, промислового зразка, торгового або фірмового найменування, товарного знака, авторського права або будь-якої іншої форми інтелектуальної або промислової власності, що користується правовим захистом, в тому числі на тимчасовій основі, в державі суду; або

b) передбачуваного порушення цією державою на території держави суду права такого характеру, як вказано в подпунктеа, належного третій особі і суду, що захищається в державі.

Стаття 15

Участь в компаніях і інших об'єднаннях

1. Держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді в суді іншої держави, який звичайно володіє компетенцією розглядати справи, що стосуються його участі в компанії або іншому об'єднанні, зареєстрованому або не зареєстрованому як юридична особа, якщо розгляд торкається взаємовідносин між державою і об'єднанням або іншими його учасниками, при умові, що це об'єднання:

а) має інакших учасників, крім держав або міжнародних організацій; і

b) зареєстровано або освічено відповідно до законодавства держави суду або має в цій державі свою головну контору або основне підприємство.

2. Однак держава може посилатися на імунітет від юрисдикції при такому розгляді, якщо відповідні держави про це домовилися або якщо це було узгоджено між сторонами в спорі в письмовій формі, або якщо положення про це містяться в документі, що засновує таке об'єднання або регулюючому його діяльність.

Стаття 16

Належні державі або визискувані ним судна

1. Якщо відповідні держави не домовилися про інакше, держава, яка є власником судна або експлуатує його, не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді в суді іншої держави, який звичайно володіє компетенцією розглядати справи, що стосуються експлуатації цього судна, якщо в момент виникнення факту, що послужило основою позову, це судно використовувалося в інакших цілях, чому державні некомерційні цілі.

2. Пункт 1 не застосовується відносно військових, допоміжних кораблів або інших судів, належних державі або визискуваних ним і що використовуються, на даному етапі, виключно на державній некомерційній службі.

3. Якщо відповідні держави не домовилися про інакше, держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді в суді іншої держави, який звичайно володіє компетенцією розглядати справи, що стосуються перевезення вантажу на борту судна, яке належить або експлуатується цією державою, якщо в момент виникнення факту, що послужило основою позову, це судно використовувалося в інакших цілях, чому державні некомерційні цілі.

4. Пункт 3 не застосовується до будь-якого вантажу, що перевозиться на борту судів, вказаних в пункті 2, а також до будь-якого вантажу, належного державі і що використовується або призначеного для використання виключно в державних некомерційних цілях.

5. Держава може використати всі заходи захисту, посилатися на термін позовної давності і обмеження відповідальності, які надаються приватним судам і вантажам і їх власникам.

6. Якщо в якому-небудь розгляді виникає питання про державний і некомерційний характер належного державі або визискуваного ним судна або належного державі вантажу, сертифікат, вихідний від дипломатичного представника або іншого уповноваженого органу цієї держави і супроводжений суду, є доказом такого характеру цього судна або вантажу.

Стаття 17

Наслідки арбітражної угоди

Якщо держава укладає з іноземною фізичною або юридичною особою письмову угоду про передачу на арбітражний розгляд суперечок, що стосуються комерційної операції, ця держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді в суді іншої держави, який звичайно володіє компетенцією розглядати справи, що стосуються:

a) дійсності, тлумачення або застосування арбітражної угоди;

b) арбітражної процедури; або

c) підтвердження або скасування арбітражного рішення, якщо в арбітражній угоді не передбачене інакше.