Імунітет держав

Держава користується імунітетом, відносно себе і своїй власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень справжньої Конвенції.

Стаття 6

Способи забезпечення імунітету держав

1. Держава забезпечує імунітет держав, передбачений статтею 5, стримуючись від здійснення юрисдикції при розгляді в своїх судах справ, збуджених проти іншої держави, і з цією метою забезпечує, щоб його суди з своєї власної ініціативи виносили рішення про дотримання імунітету іншої держави у відповідності зі статтею 5.

2. Розгляд в суді держави розглядається як збуджений проти іншої держави, якщо ця інша держава:

a) вказано як сторона в такому розгляді;

b) не вказано як сторона в розгляді, однак цей розгляд фактично переслідує мету порушити власність, права, інтереси або діяльність такої іншої держави.

Стаття 7

Явно виражена згода на здійснення юрисдикції

1. Держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді в суді іншої держави відносно якого-небудь питання або справи, якщо воно явно виразило згоду на здійснення цим судом юрисдикції відносно такого питання або справи в силу:

a) міжнародної угоди;

b) письмового контракту; або

c) заяви в суді або письмового повідомлення в рамках конкретного розгляду.

2. Згода держави на застосування законодавства іншої держави не повинна розумітися як згода на здійснення юрисдикції судами цієї іншої держави.

Стаття 8

Наслідки участі в судовому розгляді

1. Держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді в суді іншої держави, якщо воно:

a) саме збудило розгляд; або

b) взяло участь в розгляді істоти справи або зробило яку-небудь інакшу дію по суті справи. Однак, якщо держава доведе в суді, що йому не могло бути відоме про факти, що можуть служити основою для заяви про імунітет, доти, поки воно не зробило такої дії, воно може посилатися на імунітет на основі цих фактів при умові, що воно зробить це в найближчий, по можливості, час.

2. Держава не розглядається як така, що погодилася на здійснення юрисдикції судом іншої держави, якщо воно вступає в розгляд або робить яку-небудь іншу дію з єдиною метою:

a) послатися на імунітет; або

b) привести докази свого права або інтересу відносно власності, якої торкається розгляд.

3. Явка представника держави в суд іншої держави для надання свідчий свідчень не повинна розумітися як згода першої держави на здійснення юрисдикції цим судом.

4. Неучасть держави в розгляді в суді іншої держави не повинна розумітися як згода першої держави на здійснення юрисдикції цим судом.

Стаття 9

Зустрічні позови

1. Держава, збудлива розгляд в суді іншої держави, не може посилатися на імунітет від юрисдикції цього суду відносно будь-якого зустрічного позову, що засновується на тому ж правовому відношенні або фактах, що і основний позов.

2. Держава, вступаюча в розгляд в суді іншої держави для пред'явлення позову, не може посилатися на імунітет від юрисдикції цього суду відносно будь-якого зустрічного позову, що засновується на тому правовому відношенні або фактах, що і позов цієї держави.

3. Держава, що пред'являє зустрічний позов при розгляді, збудженому проти нього в суді іншої держави, не може посилатися на імунітет від юрисдикції цього суду відносно основного позову.