Прийнята резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї від 2 грудня 2004 року

Держави-учасники справжньої Конвенції,

вважаючи, що юрисдикционние імунітет держав і їх власність отримали загальне визнання як одне з принципів звичайне міжнародне право,

приймаючи у вниманиепринципи міжнародного права, втілені в Статуті Організації Об'єднаних Націй,

вважаючи, що міжнародна конвенція про юрисдикционних імунітет держав і їх власність посилить верховенство права і підвищить міру правової визначеності, особливо у відносинах держав з фізичними і юридичними особами, і буде сприяти кодифікації і розвитку міжнародного права і узгодженню практики в цій області,

учитиваяизменения в практиці держав в тому, що стосується юрисдикционних імунітету держав і їх власності,

підтверджуючи, що норми звичайного міжнародного права будуть продовжувати регулювати питання, не передбачені положеннями справжньої Конвенції,

домовилися про нижченаведене:

Частина I. Введеніє

Стаття 1

Сфера застосування справжньої Конвенції

Справжня Конвенція застосовується до імунітету держави і його власності від юрисдикції судів іншої держави.

Стаття 2

Вживання термінів

1. Для цілей справжньої Конвенції:

a) «суд» означає будь-який орган держави, незалежно від назви, правомочний здійснювати функції правосуддя;

b) «держава» означає:

i) держава і його різні органи управління;

ii) складові частини федеративної держави або політичні підрозділи держави, які правомочні здійснювати дії в здійснення суверенної влади і діють в цій якості;

iii) установи або інституції держави або інші освіти в тій мірі, в якій вони правомочні здійснювати і фактично здійснюють дії в здійснення суверенної влади держави;

iv) представників держави, діючих в цій якості;

c) «комерційна операція» означає:

i) будь-який комерційний контракт або операцію про купівлю-продаж товарів або про надання послуг;

ii) будь-який контракт про позику або інакшу операцію фінансового характеру, включаючи будь-яке зобов'язання по гарантії або компенсації відносно будь-якої такої позики або операції;

iii) будь-який інакший контракт або операцію комерційного, промислового, торгового або професійного характеру, за винятком трудових договорів.

2. При визначенні того, чи є контракт або операція «комерційною операцією» відповідно до пункту 1c, потрібно передусім вийти з природи цього контракту або операції, однак потрібно також враховувати їх мету, якщо сторони контракту або операції домовилися про це, або якщо, згідно з практикою держави суду, ця мета стосується визначення некомерційного характеру цього контракту або операції.

3. Положення пунктів 1 і 2, що стосуються вживання термінів в справжній Конвенції, не наносять збитку вживанню цих термінів або значенням, які можуть бути ним додані в інших міжнародних документах або у внутрішньому праві будь-якої держави.

Стаття 3

Привілеї і імунітет, що не порушуються справжньою Конвенцією

1. Справжня Конвенція не наносить збитку привілеям і імунітету, яким відповідно до міжнародного права користується держава відносно здійснення функцій:

a) його дипломатичних представництв, консульських установ, спеціальних місій, представництв при міжнародних організаціях або делегацій в органах міжнародних організацій або на міжнародних конференціях; і

b) осіб, що відносяться до них.

2. Справжня Конвенція не наносить збитку привілеям і імунітету, що надаються відповідно до міжнародного права главам держави ratione personae.

3. Справжня Конвенція не наносить збитку імунітету, яким відповідно до міжнародного права користується держава відносно повітряних судів або космічних об'єктів, належних державі або визискуваним ім.

Стаття 4

Відсутність зворотної сили справжньої Конвенції

Без збитку для застосування будь-яких викладених в справжній Конвенції норм, під дію яких підпадають юрисдикционние імунітет держав і їх власність внаслідок міжнародного права незалежно від справжніх статей, справжня Конвенція не застосовується до будь-якого питання про юрисдикционних імунітет держав або їх власність, виниклого в ході розгляду проти якої-небудь держави в суді іншої держави до вступу внаслідок справжніх статей для відповідних держав.