Антипсихотичні, або нейролептичні, засоби становлять ве­лику групу психотропних препаратів і займають провідне міс­це в психофармакотерапії при гострих і хронічних психозах.
До цієї групи належать різні за хімічною структурою (похідні фенотіазину, токоаптену, бутирофенолу, дифенілбутилпіперидину, іптолу та ін.) і фармакодинамікою препарати, головні властивості яких описали ще в 1961 р. Ж. Делей і П. Денікер.Ознаки нейролепсії ("розслаблення нервової системи"): 1) психолептична дія без снодійного впливу; 2) інгібуюча дія віднос­но збудження, ажитації, агресивності, редукція маніакальнихстанів; 3) редукуюча дія стосовно деяких гострих, хронічних і експериментальних психозів; 4) характерні психомоторні, неврологічні й вегетативні розлади; 5) переважання впливу на
підкіркові структури.

  Унаслідок такої дії в хворого зменшуються емоційне напру­ження, психомоторне збудження і психотичні прояви (галюци­нації, маячні ідеї та ін.). Крім седативного і антипсихотичного
впливів, деякі нейролептичні засоби мають також психостимулювальну, антиаутистичну, таку, що коригує поведінку, та інші психотропні дії. На підставі своєрідних профілів психо­тропної дії ці препарати ділять на дві групи.

   Антипсихотичні (нейролептичні) засоби з переважно седа­тивною і помірною антипсихотичною дією.
   Аміназин (плегомазин, мегафен, ларгактил, хлорпромазин) є першим із психотропних засобів, саме з нього і почала розви­ватися психофармакологія. Показаннями до застосування амі­назину є різні види психомоторного збудження, особливо ті, що супроводжуються страхом, тривогою, розгубленням. На тлі вираженого седативного (заспокійливого) ефекту, зменшення емоційної напруги виявляється здатність аміназину ослаблю­вати галюцинаторно-маячні розлади. Однак тривале вживання аміназину може призвести до розвитку депресії, тромбоемболії, агранулоцитозу, жовтяниці. Після одноразового внутрішньо­венного (по 50—75 мг) і внутрішньом'язового (по 100—150 мг) введення препарату можуть знизитися артеріальний тиск на 20—ЗО мм рт. ст. і розвинутися колапс. Тому після ін'єкції хво­рий повинен полежати не менше ніж 1 год. Аміназин інколи спричинює алергічні реакції, причому не тільки у хворих, але й у персоналу, який робить його ін'єкції. Випускають препарат в ампулах (2,5 % по 2 мл), в драже (25, 50, 100 мг), а ларгантил — у свічках, краплях та у вигляді суспензії. Середня добова доза
становить 300—500 мг.
   Пропазин (промазин) має такі самі властивості, що й амі­назин, але діє м'якше (як седативно, так і антипсихотично). Завдяки низькій токсичності препарат призначають при сома­тогенних і екзогенно-органічних психозах, у дитячій і геронтологічній практиці.
   Тизерцин (левомепромазин, нозинан) має сильну протитривожну дію і володіє снодійним ефектом. На відміну від аміна­зину, не є депресогенним. Препарат може знижувати артері­альний тиск, спричинювати колаптоїдний стан. Призначають його per os і парентерально. Внутрішньом'язово вводять по 1—б мл 2,5 % розчину, внутрішньовенно — 1—3 мл 2,5 % роз­чину, розведеного в 10—20 мл 40 % глюкози. Лікування по­чинають з добової дози 25—50 мг, щоденно збільшуючи її на
25—50 мг до 100—300 мг на добу.
   Хлорпротиксен (труксал) також усуває тривогу, страх, не­спокій, але, на відміну від тизерцину, не спричинює помітної млявості й сонливості, тому його можна приймати вдень. По­ряд із цим хлорпротиксен справляє антипсихотичний і анти­депресивний вплив. Призначають препарат per os і внутріш­ньом'язово. Починають лікування з дози 25 мг на добу. У по­дальшому її поступово збільшують до терапевтичної, що в умо­вах стаціонару дорівнює 200—400 мг всередину або 150—300 мг
внутрішньом'язово. Незалежно від дози в перші дні лікування після прийому хлорпротиксену, як і аміназину та тизерцину, хворий має з годину полежати, аби запобігти ортостатичному колапсу. Для профілактики різкого зниження артеріального тиску соматично ослабленим хворим із судинними розладами призначають підшкірно кордіамін або кофеїн.
   Сонапакс (тіоридазин, мелерил) використовують, переваж­но, у разі психотичних розладів — підвищеної афективності, дратівливості, тривоги. Показаний також при нав'язливих ста­нах, фобіях, іпохондричних розладах. Пригнічує сексуальну активність, сповільнює настання оргазму. Застосовують у до­зах від 10—ЗО до 300 мг на добу, призначають усередину. На від­міну від бензодіазепінових похідних (седуксен), не зумовлює звикання і пристрасті. Мелерил-ретард — препарат пролонго­ваної дії. Випускають його в таблетках по 0,2 мг. Тривалість дії — одна доба.
   Неулептил — нейролептичний засіб із вираженим седатив­ним ефектом. Має репутацію "коректора поведінки". Його широко використовують при психопатичних розладах, у тому числі в дитячій та підлітковій психіатрії. Усуває злість, знімає напругу, збудливість, агресивність, розгальмованість, у тому числі й сексуальну, гасить афективні спалахи. Лікування по­чинають з уведення 5—10 мг на добу, поступово підбираючи індивідуальну терапевтичну дозу. Зазвичай вона становить 30—50 мг. Випускають препарат у капсулах по 10 мг і в розчи­ні (по 1 мг в краплі).

Читати далі >