ПІДКЛЮЧИЧНА ВЕНА, V. SUBCLAVIA
Топографія. Підключична вена
є безпосереднім продовженням
пахвової вени. Межею між ними
служить зовнішній край 1-го ребра.
Підключична вена це велика суди-
на, яка лежить на шиї спереду від
переднього драбинчастого м'яза і
позаду ключиці. Утворивши опук-
лу догори дугу, вона з'єднується
з внутрішньою яремною веною і формує плечоголовну вену. В під-
ключичну вену впадають грудні і
дорсальна лопаткова вени (vv. рес-
torales et v. scapularis dorsalis).
Практичні зауваження
Підключична вена зрощена з
окістям 1-го ребра, ключиці, сухо-
жилком переднього драбинчастого
м'яза і фасціями шиї, тому при по-
раненнях вона не спадається. При
цьому особливу небезпеку стано-
вить повітряна емболія — потрап-
ляння повітря у вену. Це пов'язано
з від'ємним тиском у грудній по-
рожнині і присмоктуючою дією
серця.
ПАХВОВА ВЕНА, V. AXILLARIS
Пахвова вена є безпосереднім
продовженням плечової вени. Вона
йде вгору, розташовуючись з перед-
ньо-медіального боку від а. axillaris,
і продовжується в підключичну
вену. Пахвова вена має притоки, які
відповідають гілкам пахвової ар-
терії (латеральна грудна і підлопат-
кова вени, передня і задня огиналь-
ні вени плеча). Крім того, в неї впа-
дають підшкірні грудо-надчеревні
вени (vv. thoracoepigastricae), які
збирають кров із стінок грудної і
черевної порожнин. В ділянці пуп-
ка вони з'єднуються анастомозом
з v. epigastrica superficialis, яка
несе кров у стегнову вену. Так фор-
мується кава-кавальний анастомоз.
ВЕНИ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ
Вени верхньої кінцівки поділя-
ють на поверхневі і глибокі. Повер-
хневі вени на більшому протязі роз-
ташовані ззовні від власної фасції
у підшкірній жировій клітковині.
Глибокі вени, як правило, подвійні
і супроводжують артеріальні суди-
ни (вени-супутниці).
Поверхневі вени починаються
на тилі кисті, де утворюється ши-
рокопетлиста венозна сітка, rete
venosum dorsale manus, яка при-
ймає кров із вен пальців. Із сітки
формуються дві головні поверхневі
вени верхньої кінцівки — головна
й основна вени (рис. 110):
v. cephalica, головна вена, по-
чинається в ділянці великого
пальця на тилі кисті. Вона йде по
променевому боці передпліччя
(v. cephalica antebrachii), потім
лягає в sulcus bicipitalis lateralis
плеча, переходить в sulcus deltoideopectoralis
і, пронизавши
фасцію, впадає в пахвову вену;
v. basilica, основна вена, почи-
нається на ліктьовому боці тилу
кисті, потім переходить на пе-
редню поверхню передпліччя
(v. basilica antebrachii), розта-
шовуючись на його медіальному
краї. Потім через ліктьову ямку вона продовжується на плече,
у sulcus bicipitalis medialis. Тут
вена пронизує фасцію і вище се-
редини плеча з'єднується з од-
нією з плечових вен. Нерідко ця
вена буває розвинута значно кра-
ще, ніж плечові, тому що фактич-
но вона продовжується у пахвову
вену;
• v. mediana cubiti, середня вена
ліктя, представляє собою корот-
кий, але значний анастомоз між
v. basilica і v. cephalica в ділянці
ліктьової ямки. Вона розташова-
на косо і з'єднується з глибоки-
ми венами ліктьової ямки. Фор-
ма анастомозу індивідуально
варіює. Ця вена має практичне
значення, тому що саме в неї роб-
лять внутрішньовенні ін'єкції.
Глибокі вени супроводжують
відповідні артерії. Таким чином, на
кисті є подвійні глибока і поверхне-
ва венозні дуги, на передпліччі дві
ліктьові (w.ulnares) і дві променеві
(w. radiales) вени і т.д.
У верхній третині плеча дві
плечові вени, w.brachiales, злива-
ються в одну плечову. Остання,
з'єднавшись із v. basilica, продов-
жується в одиночну пахвову вену.
Глибокі вени мають численні
анастомози між собою і з поверхне-
вими венами. Як у глибоких, так і
в поверхневих венах верхньої кін-
цівки є багато клапанів.
НЕПАРНА ВЕНА, V. AZYGOS
Топографія. Непарна вена по-
чинається в черевній порожнині
у вигляді поздовжнього анастомозу, який з'єднує праві поперекові
вени. Цей анастомоз називається
правою висхідною поперековою ве-
ною, v. lumbalis ascendens dextra.
Остання йде вгору, проходить
через щілину в діафрагмі в груд-
ну порожнину, де розташовується
справа на бічній поверхні тіл хреб-
ців, позаду стравоходу, справа від
грудної протоки і аорти (рис. 111).
На рівні IV грудного хребця непар-
на вена дугоподібно перегинаєть-
ся через правий головний бронх і
впадає у верхню порожнисту вену
перед її входом в осердя. Вона має
парієтальні та вісцеральні притоки.
Парієтальні притоки. До них
належать такі вени:
• vv. intercostales posteriores,
задні міжреброві вени (9 нижніх
правих), йдуть у міжребрових
проміжках поряд з відповідни-
ми артеріями. Вони збирають
кров з хребтових сплетень і сті нок тулуба. Задні міжреброві
вени анастомозують з передніми,
які впадають у внутрішні грудні
вени;
• v. intercostalis superior dextra,
права верхня міжреброва вена —
спільний стовбур, який утво-
рюється при злитті верхніх трьох
правих задніх міжребрових вен;
• vv. phrenicae superiores, верхні
діафрагмові вени, збирають кров
з діафрагми.
Вісцеральні притоки. До них
належать стравохідні (vv. oesophageales),
бронхові (w. bronchiales),
осердні (w. pericardiacae)
і середостінні (w. mediastinales)
вени. Стравохідні вени анастомо-
зують з венами шлунка, які несуть
кров у ворітну вену печінки.
ПІВНЕПАРНА ВЕНА,
V. HEMIAZYGOS
Півнепарна вена починається,
подібно до непарної, з лівої висхід-
ної поперекової вени, v. lumbalis ascendens
sinistra.
В грудній порожнині вона ле-
жить зліва від бічної поверхні тіл
хребців, позаду аорти. В неї впада-
ють 4-5 нижніх лівих w. intercostales
posteriores. На рівні VII або
VIII грудних хребців півнепарна
вена повертає вправо, перетинає
спереду хребет і впадає в непарну
вену. Внаслідок злиття 6-7 верхніх
w. intercostales posteriores фор-
мується додаткова півнепарна вена,
v. hemiazygos accessoria, яка йде
вниз і впадає в півнепарну вену.
Анастомози. Непарна і півне-
парна вени, починаючись із висхід-
них поперекових вен, які є притока-
ми нижньої порожнистої вени, ут-
ворюють значний кава-кавальний
анастомоз.
Хребтові венозні сплетення.
Хребтові сплетення розташовують-
ся уздовж хребтового стовпа. В за-
лежності від розміщення розріз-
няють внутрішнє і зовнішнє спле-
тення:
• plexus venosus vertebralis internus
(anterior et posterior), внут-
рішнє хребтове сплетення, роз-
ташоване в епідуральному про-
сторі хребтового каналу. Воно
утворюється із вен хребта, спин-
ного мозку (w. spinales) і його
оболон, сплетення поділяється
на переднє і заднє;
• plexus venosus vertebralis ех-
ternus (anterior et posterior),
переднє і заднє зовнішні венозні
хребтові сплетення, розташо-
вані ззовні від хребта. Зовнішнє
і внутрішнє хребтові сплетення
з'єднанні між собою за допомо-
гою основно-хребцевих вен, W.
basivertebrales, які проходять
через губчасту речовину хребців.
Відтік крові з хребтових ве-
нозних сплетень відбувається по
міжхребцевих венах, vv. intervertebrales
в vv. vertebrales (ший-
ний відділ), в vv. intercostales
posteriores (грудний відділ), в
vv.lumbales (поперековий відділ) і
vv. sacrales (крижовий відділ). Ці
сплетення з'єднують системи вер-
хньої і нижньої порожнистих вен,
утворюючи значний кава-каваль-
ний анастомоз. НИЖНЯ ПОРОЖНИСТА ВЕНА, V. CAVAINFERIOR
Топографія. Нижня порожнис-
та вена є найбільшою венозною
судиною тіла (діаметр 2,5-3,0 см).
Вона утворюється між IV і V по-
перековими хребцями при злитті
двох спільних клубових вен (рис.
112). Місце їх з'єднання лежить
справа і нижче від біфуркації аор-
ти, позаду правої спільної клубової
артерії. Звідси нижня порожниста
вена піднімається вгору, розташо-
вуючись справа від черевної аорти.
Вгорі вона лежить позаду печін-
ки, в її sulcus venae cavae. Потім
нижня порожниста вена проходить
через отвір у сухожилковому цен-
трі діафрагми (foramen v. cavae) і
потрапляє в грудну порожнину, де,
пронизуючи осердя, впадає в пра-
ве передсердя. Загальна її довжина
становить 17-20 см, довжина груд-
ної частини 2-3 см. Вона має вісце-
ральні та парієтальні притоки.
Вісцеральні притоки. Найбіль-
шими з вісцеральних приток є печін-
кові і ниркові вени. Крім того, у ниж-
ню порожнисту вену впадають вени
статевих і надниркових залоз:
• w. hepaticae, печінкові вени, ви-
носять венозну кров з печінки.
Вони впадають у нижню порож-
нисту вену в ділянці sulcus V.
cavae печінки під діафрагмою. Є
три великі печінкові вени (пра-
ва, середня і ліва) і декілька дріб-
них. Ці вени повністю занурені у
речовину печінки, їхні отвори
можна побачити, якщо розтяти
нижню порожнисту вену;
• v. renalis, ниркова вена, парна,
виходить з воріт нирки і прямує
майже горизонтально в медіаль-
ний бік. Ліва ниркова вена дов-
ша від правої, проходить попе-
реду аорти. В неї впадають ліва
яєчкова (яєчникова) і ліва над-
ниркова вени;
• v. testicularis (ovarica) dextra,
права яєчкова (яєчникова) вена,
впадає безпосередньо в нижню
порожнисту вену (ліва впадає
у ліву ниркову вену). Яєчкові
(яєчникові) вени довгі, тягнуть-
ся уздовж відповідних артерій.
У чоловіків яєчкова вена почи-
нається з лезоподібного венозного
сплетення, plexus pampiniformis,
яке розміщене в сім'яному кана-
тику;
• v. suprarenalis dextra, права
надниркова вена, впадає безпо-
середньо в нижню порожнисту
вену, ліва — у ліву ниркову вену.
Пристінкові притоки. До них на-
лежать поперекові і нижні діафраг-
мові вени:
• w. lumbales, поперекові вени, по
чотири з кожного боку, йдуть
поруч з однойменними артерія-
ми. Вони збирають кров з хреб-
тових венозних сплетень і стінок
живота. Поперекові вени з кож-
ного боку з'єднані поздовжнім
анастомозом — висхідними попе-
рековими венами (w. lumbales
ascendentes), які є початковим
відділом непарної та півнепар-
ної вен;
• w. phrenicae inferiores, ниж^ні
діафрагмові вени, супроводжу-
ють однойменні артерії.
СПІЛЬНА КЛУБОВА ВЕНА,
V. ILIACA COMMUNIS
Спільна клубова вена утво-
рюється на рівні крижово-клубо-
вого суглоба внаслідок злиття зов-
нішньої і внутрішньої клубових
вен. Права вена лежить позаду од-
нойменної артерії, ліва — позаду і
медіально від артерії. Обидві вони
прямують медіально, зливаються
й утворюють нижню порожнисту
вену. У ліву спільну клубову вену
впадає v. sacralis mediana.
ВНУТРІШНЯ КЛУБОВА ВЕНА,
V. ILIACAINTERNA
Топографія. Внутрішня клубо-
ва вена є головною венозною суди-
ною малого таза. Вона збирає кров
із його стінок і органів. Її короткий,
але широкий стовбур прямує вгору
позаду однойменної артерії і на рів-
ні крижово-клубового суглоба зли-
вається із зовнішньою клубовою
веною, утворюючи спільну клубову
вену. Розрізняють парієтальні та
вісцеральні притоки внутрішньої
клубової вени. Вісцеральні вени
утворюють венозні сплетення, які
розташовуються навколо органів
малого таза.
Парієтальні притоки подвійні,
вони супроводжують однойменні
артерії. До них належать клубово-
поперекові вени (w. iliolumbales),
верхні сідничні вени (w. gluteae
superiores), нижні сідничні вени
(w. gluteae inferiores), затульні
вени (vv. obturatoriae) і бічні кри-
жові вени (w. sacrales laterales).
ВЕНОЗНІ СПЛЕТЕННЯ І ВІСЦЕРАЛЬНІ ПРИТОКИ
Розрізняють такі венозні спле-
тення малого таза:
1. Прямокишкове венозне спле-
тення, plexus venosus rectalis, роз-
ташовано в стінках прямої кишки
і навколо неї. Із сплетення виносять
кров такі вени:
а) v. rectalis superior, верхня
прямокишкова вена, впадає у ниж-
ню брижову (із системи ворітної
вени);
б) vv. rectales medii, середні
прямокишкові вени, впадають у
внутрішню клубову вену;
в) w. rectales inferiores, ниж-
ні прямокишкові вени, впадають у
внутрішню соромітну вену.
Таким чином, прямокишкове
венозне сплетення — це порто-ка-
вальний анастомоз.
2. Міхурове венозне сплетення,
plexus venosus vesicalis, розташова-
не в ділянці дна та з боків сечового
міхура. Із сплетення виносять кров
міхурові вени, w. vesicales, які впа-
дають у внутрішню клубову вену;
3. Передміхуровозалозове ве-
нозне сплетення, plexus venosus
prostaticus, розміщується навко-
ло передміхурової залози. В нього
впадають вени сім'яних пухирців,
передміхурової залози і статевого
члена. Відтік крові від сплетення
відбувається через міхурові і серед-
ні прямокишкові вени.
4. Піхвове венозне сплетення,
plexus venosus vaginalis, розташо-
ване навколо піхви. Відтік крові від
цього сплетення йде через міхурові,
маткові і середні прямокишкові
вени.
5. Маткове венозне сплетення,
plexus venosus uterinus, лежить
по боках від матки, між листка-
ми широкої зв'язки матки. Відтік
крові відбувається по маткових
венах, vv. uterinae, у внутрішню
клубову вену, а також по яєчни-
ковій вені — в нижню порожнисту
вену.
З промежини і зовнішніх ста-
тевих органів виносить кров
внутрішня соромітна вена, ри-
denda interna, яка впадає у внут-
рішню клубову вену. Її притоки
відповідають гілкам однойменної
артерії.
ЗОВНІШНЯ КЛУБОВА ВЕНА,
V. ILIACA EXTERNA
Топографія. Зовнішня клубова
вена є безпосереднім продовженням
стегнової вени. Пройшовши через
lacuna vasorum, вона розташовуєть-
ся ззаду і медіально від одноймен-
ної артерії. Зовнішня клубова вена
з'єднується з внутрішньою клубовою
та утворює спільну клубову вену.
Притоки. Зовнішня клубова
вена має такі притоки:
• v. epigastrica inferior, лижня
надчеревна вена, починається в
ділянці пупка, де анастомозує з
однойменною верхньою і при-
пупковими венами. Ці з'єднання
формують кава-кавальний і пор-
то-кавальний анастомози. Ниж-
ня надчеревна вена, спускаючись
униз, супроводжує однойменну
артерію у вигляді поодинокого
стовбура і збирає кров з перед-
ньої стінки живота. Внизу вона
анастомозує із затульною веною;
• v. circumflexa ilium profunda,
глибока огинальна вена клубової
кістки, супроводжує одноймен-
ну артерію.
ВОРІТНА ПЕЧІНКОВА ВЕНА, V. PORTAE HEPATIS
Ворітна печінкова вена є вели-
кою венозною судиною (діаметр
1,5-2,0 см), яка збирає кров з непарних органів черевної порожнини інесе її до печінки.
Топографія. Ворітна печінкова
вена проходить у печінково-дванад-
цятипалокишковій зв'язці, позаду
від загальної жовчної протоки і пе-
чінкової артерії. Її основний стов-
бур, завдовжки 4-5 см, утворюється
позаду головки підшлункової зало-
зи шляхом злиття трьох вен: верх-
ньої брижової, нижньої брижової
і селезінкової (рис. 113).
Верхня брижова вена, х. те-
senterica superior, лежить у брижі
тонкої кишки поряд з одноймен-
ною артерією, її притоки супровод-
жують гілки верхньої брижової ар-
терії. Кожну артерію супроводжує
одна вена. До них належать: киш-
кові вени (w. intestinales), права
шлунково-сальникова вена (v. gastroepiploica
dextra), підіилунково-
дванадцятипалокишкові вени (w.
pancreaticoduodenales), клубово-
ободовокишкова вена (v. ileocolica),
права ободовокишкова вена (v. соїі-
са dextra) і середня ободовокишкова
вена (v. соїіса media). Таким чином,
верхня брижова вена збирає кров із
всієї тонкої кишки, із сліпої кишки
з червоподібним відростком, вис-
хідної і поперечної ободової кишок,
а також частково з шлунка, дванад-
цятипалої кишки і підшлункової
залози.
Нижня брижова вена, v. mesenterica
inferior, проходить поряд
з однойменною артерією, її притоки
відповідають гілкам цієї артерії. Доних належать верхня прямокишковавена (у. rectalis superior), сигмоподібні вени (w. sigmoideae) і ліва ободовокишкова вена (v. соїіса
sinistra). Нижня брижова вена піднімається вгору, проходить позаду
підшлункової залози і впадає або в селезінкову, або у верхню брижовувену. Вона збирає кров з верхньої частини прямої кишки сигмоподібної і низхідної ободової кишок.
Селезінкова вена, v. lienalis, ви-
ходить з воріт селезінки і йде вправо,
розташовуючись позаду підшлун-
кової залози. В ділянці головки за-
лози вона з'єднується з верхньою
брижовою веною. Селезінкова вена має такі притоки: підшлунковозалозові вени (w. pancreaticae), короткі
шлункові вени (vv. gastricae breves) і ліву шлунково-чепцеву вену(v. gastroepiploica sinistra). Таким чином, селезінкова вена збирає кров із селезінки, підшлункової залози і шлунка.
Притоки основного стовбу-
ра. До основного стовбура воріт-
ної вени впадають: права шлункова(v. gastrica dextra), ліва шлункова(v. gastrica sinistra), міхурова (v.cystica), передворотарна (v. prepylorica),
а також припупкові (vv.paraumbilicales) вени. Припупкові вени — невеликі
судини, які йдуть у товщі круглої
зв'язки печінки. В ділянці пупка
вони анастомозують з верхніми і
нижніми надчеревними венами, а
також з підшкірними венами (v.
thoracoepigastrica і w . epigastricae
superficiales), формуючи порто-ка-
вальні анастомози. Якщо протікан-
ня крові по внутрішньопечінкових
гілках ворітної вени утруднене, то
припупкові вени розширюються і
відводять частину крові з ворітної
вени у вени передньої стінки живо-
та, а звідти у верхню та нижню по-
рожнисті вени.
ВЕНИ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ
Вени нижньої кінцівки поділя-
ються на поверхневі і глибокі. По-
верхневі вени розташовуються під
шкірою, зовні від власної фасції.
Глибокі вени подвійні і супровод-
жують артерії.
Поверхневі вени формують ве-
лику і малу підшкірні вени, які по-
чинаються з тильної і підошвової
венозних сіток стопи:
• V. saphena magna, велика під-
шкірна вена, починається з ме-
діального відділу тильної веноз-
ної дуги стопи, проходить по
медіальній поверхні гомілки і
стегна (рис. 114). У верхній тре-
тині стегна вона переходить на
його передню поверхню і в ді-
лянці hiatus saphenus впадає у
стегнову вену. На всьому протязі
вена має численні притоки, які
анастомозують між собою, з при-
токами малої підшкірної вени і з
глибокими венами нижньої кін-
цівки. В ділянці hiatus saphenus
у велику підшкірну вену впа-
дають зовнішні соромітні вени
(w. pudendae externae), поверх-
нева огинальна вена клубової кіс-
тки (v. circumflexa ilium superficialis),
поверхнева надчеревна
вена (v. epigastrica superficialis).
Ці вени можуть впадати безпосе-
редньо у стегнову вену;
v. saphena parva, мала підшкір-
на вена, починається на лате-
ральному боці стопи, проходить
позаду латеральної кісточки і
тягнеться по задній поверхні го-
мілки між головками литкового м'яза. В ділянці підколінної ямки
вона пронизує фасцію і відкри-
вається у підколінну вену. Мала
підшкірна вена має численні при-
токи, які широко анастомозують
з великою підшкірною веною та
з глибокими венами гомілки.
Глибокі вени супроводжують
відповідні артерії (по дві вени на
кожну артерію). Таким чином, є
дві передні великогомілкові вени
(vv. tibiales anteriores), дві задні
великогомілкові вени (w. tibiales
posteriores) і т.д. У верхньому
відділі гомілки передні і задні ве-
ликогомілкові вени зливаються й
утворюють одну підколінну вену,
v. poplitea. Остання піднімається
вгору і входить в canalis adductorius,
де венозний стовбур має назву
стегнової вени.
Стегнова вена, v. femoralis, ле-
жить у стегновому трикутнику ме-
діально від однойменної артерії.
Пройшовши через судинну лакуну,
вона безпосередньо продовжуєть-
ся у зовнішню клубову вену. Най-
більшою притокою стегнової вени
є глибока стегнова вена,\. profunda
femoris.
Глибокі вени широко анастомо-
зують між собою і з поверхневими
венами. Як у поверхневих, так і в
глибоких венах нижньої кінцівки є
численні клапани.
КАВА-КАВАЛЬНІ
АНАСТОМОЗИ
Кава-кавальні анастомози з'єд-
нують притоки верхньої і нижньої
порожнистих вен. Найбільше зна-
чення мають ті з них, що розташо-
вані в ділянках задньої та передньої
стінок живота.
Хребтові сплетення (plexus venosi
vertebrales internl et externi)
представлені широко анастомозу-
ючими венами, які розташовані уз-
довж всього хребтового стовпа.
В крижовому і поперековому
відділах хребта відтік крові з хреб-
тових сплетень відбувається в сис-
тему нижньої порожнистої вени
(через w . lumbales et vv. sacrales).
В грудному і шийному відділах в
систему верхньої порожнистої вени
(через vv. vertebrales, v. azygos et
v. hemiazygos).
Непарна і півнепарна вени, які
несуть кров у верхню порожнисту
вену, представляють собою знач-
ний кава-кавальний анастомоз, бо
корені цих вен (vv. lumbales ascendens)
з'єднані з поперековими
венами, що впадають у нижню по-
рожнисту вену.
На передній черевній стінці
анастомозують верхня і нижня над-
черевні вени. Верхня несе кров у
v. thoracica interna і потім — в сис-
тему верхньої порожнистої вени.
Нижня йде вниз і впадає у зовніш-
ню клубову вену (із системи ниж-
ньої порожнистої вени).
Крім того, у передній черевній
стінці анастомозують підшкірні
вени, з яких V. thoracoepigastrica
прямує вгору і впадає у пахвову ве-
ну, а v. epigastrica superficialis пря-
мує вниз і впадає у стегнову вену.
ПОРТО-КАВАЛЬНІ
АНАСТОМОЗИ
Порто-кавальні анастомози
з'єднують систему ворітної вени
з притоками верхньої та нижньої
порожнистих вен (рис. 115). Най-
більш значними з них є:
В ділянці стравоходу і шлунка,
w. oesophageales, анастомозують
з v. gastrica sinistra. Перші несуть
кров у v. azygos et v. hemiazygos,
а друга впадає у ворітну вену.
В ділянці прямої кишки, V.
rectalis superior, анастомозує із
середньою і нижньою прямокишко-
вими венами. Перша впадає в ниж-
ню брижову вену (система ворітної
вени), а друга — у внутрішню клу-
бову (система нижньої порожнис-
тої вени).
Уздовж круглої зв'язки печін-
ки проходять vv. paraumbilicales,
в ділянці воріт печінки вони впа-
дають у ворітну вену, а в ділянці
пупка анастомозують з венами пе-
редньої черевної стінки, які впада-
ють в системи верхньої та нижньої
порожнистих вен.
ШИЙНЕ СПЛЕТЕННЯ, PLEXUS
CERVICALIS (С,- C1V)
Шийне сплетення утворюєть-
ся передніми гілками чотирьох
верхніх шийних нервів (С, — CIV).
Воно розташоване на шиї попере-
ду поперечних відростків шийних
хребців на глибоких м'язах шиї,
під груднинно-ключично-соскопо-
дібним м'язом (Рис. 36). Із сплетен-
ня виходять шкірні, м'язові та змі-
шані гілки.
Шкірні гілки виходять з-під
груднинно-ключично-соскоподіб-
ного м'яза посередині його заднього
краю:
• n. occipitalis minor, малий поти-
личний нерв, піднімається вгору
та іннервує шкіру потиличної ді-
лянки;
• n. auricularis magnus, великий
вушний нерв, йде вгору та вперед
по груднинно-ключично-соско-
подібному м'язу і, досягнувши
вушної раковини, іннервує її
шкіру, а також шкіру зовнішньо-
го слухового ходу;
• n. transversus colli, шийний по-
перечний нерв, проходить у по-
перечному напрямку і розгалу-
жується в шкірі передньої та біч-
ної ділянок шиї;
• nn. supraclaviculares, надклю-
чичні нерви, спускаються вниз,
проходять в бічному трикутнику
шиї і, перетинаючи ключицю, ін-
нервують шкіру грудей та плеча
(над дельтоподібним м'язом).
Шийна петля, ansa cervicalis,
належить до рухових гілок. Вона
утворюється внаслідок з'єднання
верхнього і нижнього корінців.
Верхній корінець відходить від
під'язикового нерва і являє собою
волокна О,, які приєднуються до
нього, проходячи частину відстані
в його складі. Нижній корінець
відходить від шийного сплетення
(С„ — Сш) і з'єднується з верхнім,
утворюючи петлю. Вона розташо-
вана ззовні від внутрішньої ярем-
ної вени, під груднинно-ключично-
соскоподібним м'язом. Від пет-
лі відходять декілька гілок, які
іннервують підпід'язикові м'язи
(шш. sternohyoideus, sternothyreoideus,
thyrohyoideus, omohyoideus).
М'язові гілки шийного сплетен-
ня, гт. musculares, іннервують гли-
бокі м'язи шиї — mm. longus colli,
longus capitis, шш. scaleni, перед-
ній і бічний прямі м'язи голови —
mm. recti capitis anterior et lateralis,
а також m. levator scapulae.
Діафрагмовий нерв, n. phrenicus,
змішаний, найбільший нерв ший-
ного сплетення. Він прямує вниз,
розташовуючись на передньому
драбинчастому м'язі, ш. scalenus
anterior. Правий діафрагмовий
нерв проходить у грудну порожни-
ну між підключичною артерією і
однойменною веною, лежить попе-
реду кореня легені між плеврою і
осердям. Лівий діафрагмовий нерв
спускається в грудну порожнину
позаду підключичної вени, пара-
лельно до підключичної артерії, перетинає спереду дугу аорти, йде
по бічній стінці осердя косо вперед
і вліво, досягаючи діафрагми. Роз-
галужуючись у діафрагмі, обидва
нерви забезпечують її руховими
гілками (СИ[ — Cv).
Крім рухових волокон, діафраг-
мовий нерв має і чутливі волок-
на. Вони йдуть до плеври і осердя
(r. pericardiacus). Чутливі діафраг-
мово-черевні гілки, rr. phrenicoabdominales,
пронизують діафрагму
і іннервують пристінкову очере-
вину, що її покриває. Гілки право-
го діафрагмового нерва проходять
транзитом через черевне сплетен-
ня і прямують до печінки, вони
іннервують очеревину і фіброзну
капсулу печінки
ПЛЕЧОВЕ СПЛЕТЕННЯ,
PLEXUS BRACHIALIS
(Су - C v m - Th,)
Плечове сплетення утворюєть-
ся передніми гілками чотирьох
нижніх шийних нервів (Cv — С у ш ) і
більшою частиною передньої гілки
першого грудного (ТЦ) нерва.
Топографія. Плечове сплетен-
ня має надключичну і підключичну
частини (Рис. 38).
1) Надключична частина, pars
supraclavicularis, розташована на
шиї між переднім і середнім дра-
бинчастими м'язами у вигляді трь-
ох великих стовбурів — верхньо-
го (truncus superior), середнього
(truncus medius) і нижнього (truncus
inferior).
2) Підключична частина, pars
infraclavicularis, спускається в па-
хвову ямку, де стовбури переплі-
таються і формують три пучки, які
оточують пахвову артерію:
fasciculus lateralis, бічний
пучок, лежить латерально від ар-
терії;
fasciculus medialis, присере-
дній пучок, розташований медіаль-
но від артерії;
fasciculus posterior, задній
пучок, лежить позаду артерії.
Гілки надключичної частини
З цієї частини виходять короткі
гілки плечового сплетення, які роз-
галужуються в ділянці плечового
пояса:
• n. dorsalis scapulae, дорсальний
нерв лопатки, йде назад до ш.
levator scapulae et mm. rhomboidei;
• n. thoracicus longus, довгий груд-
ний нерв, йде вниз по передньому
зубчастому м'язу, який іннервує;
• n. suprascapularis, надлопатко-
вий нерв, проходить через виріз-
ку лопатки в надостьову і підос-
тьову ямки, іннервуючи одной- менні м'язи, а також капсулу
плечового суглоба;
• n. subclavius, підключичний нерв,
йде до однойменного м'яза;
• пп. pectorales lateralis et medialis,
грудні нерви (бічний та при-
середній), іннервують великий та
малий грудні м'язи;
• n. subscapularis, підлопатковий
нерв, іннервує однойменний м'яз
та ш. teres major;
• n. thoracodorsalis, грудо-спинний
нерв, проходить уздовж бічного
краю лопатки і іннервує ш. latissimus
dorsi;
• n. axillaris, пахвовий нерв, най-
більший із коротких гілок спле-
тення. Виходить із заднього
пучка, йде назад через foramen
quadrilaterum, огинає хірургічну
шийку плечової кістки і прони-
кає на задню поверхню плеча, де іннервує дельтоподібний м'яз, ш.
deltoideus, та малий круглий м'яз,
m. teres тіпог. Крім того, він від-
дає гілки до капсули плечового
суглоба і шкіри верхнього відді-
лу задньо-бічної поверхні плеча.
Підключична частина
З підключичної частини від
трьох пучків відходять довгі гілки,
які розгалужуються в ділянці віль-
ної верхньої кінцівки:
• n. musculocutaneus, м'язово-
шкірний нерв, виходить з бічно-
го пучка, пронизує т. согасо-
brachialis і розташовується між
двоголовим м'язом плеча, т. Бі-
сере brachii, і плечовим м'язом,
т. brachialis. Він віддає гілки до
всіх м'язів передньої групи плеча
(шт. biceps brachii, brachialis,
coracobrachialis). Його шкірна
гілка — бічний шкірний нерв перед-
пліччя (n. cutaneus antebrachii
lateralis) виходить з-під бічного
краю двоголового м'яза плеча,
пронизує фасцію і розгалужуєть-
ся в шкірі передньо-бічної ділян-
ки передпліччя (Рис. 39);
• n. cutaneus brachii medialis, при-
середній шкірний нерв плеча, тон-
кий, виходить з присереднього
пучка і розгалужується в шкірі
присередньої поверхні плеча;
• n. cutaneus antebrachii medialis,
присередній шкірний нерв перед-
пліччя, виходить з присередньо-
го пучка, пронизує фасцію плеча
і продовжується на передпліччя,
де іннервує шкіру його передньо-
присередньої сторони.
Три інші ДОВГІ нерви плечового
сплетення — серединний, ліктьовий
і променевий є основними нервами
верхньої кінцівки.
Серединний нерв,
n. medianus
Топографія. Серединний нерв
починається двома корінцями з
присереднього та бічного пучків
плечового сплетення. На плечі
нерв лежить у sulcus bicipitalis
medialis, у спільному судинно-
нервовому пучку. На передпліч-
чя він проходить через ліктьову
ямку, пронизує m. pronator teres
і лягає між поверхневим та гли-
боким м'язами-згиначами пальців,
В нижньому відділі передпліччя нервпроходить по sulcus medianus і через канал зап'ястка, canalis сагрі, проникає на долоню. Тут, під долонним апоневрозом, серединний нерв ділиться на три кінцеві гілки — nn. digitales palmares communes
(спільні долонні пальцеві
нерви), які в свою чергу віддають
сім власних долонних пальцевих не-
рвів, nn. digitales palmares proprii. Вони прямують до обох сторін І,
II, III пальців і до променевої сто-
рони IV пальця (Рис. 41).
Ділянки іннервації
серединного нерва
На плечі серединний нерв гілок
не віддає. Перші гілки посилає до
ліктьового суглоба.
На передпліччі серединний нерв
іннервує обидва м'язи-привертачі,
mm. pronatores teres et quadratus,
та всі м'язи-згиначі, крім m. flexor
carpi ulnaris і половини глибокого
м'яза-згинача пальців, mm. flexor
digitorum profundus. До глибоких
м'язів передпліччя серединний нерв
віддає передній міжкістковий нерв
передпліччя, n. interosseus antebrachii
anterior, який проходить по
передній поверхні міжкісткової пе-
ретинки. Він закінчується в капсулі
променево-зап'ясткового суглоба.
На кисті рухові волокна сере-
динного нерва іннервують м'язи
великого пальця, крім m. adductor
pollicis і глибокої голівки ш.
flexoris pollicis brevis, а також два
(бічні) червоподібні м'язи, mm. lumbricales.
Його шкірні гілки іннерву-
ють шкіру підвищення великого
пальця (thenar), середини долоні і
шкіру долонної поверхні І, II, III та
половини IV пальця
Крім того, серединний нерв від-
дає гілочки до шкіри тильної по-
верхні дистальних фаланг II, III і
половини IV пальця.
Ліктьовий нерв,
n. ulnaris
Топографія. Ліктьовий нерв по-
ходить з присереднього пучка плечо-
вого сплетення. На плечі він лежить
спочатку в sulcus bicipitalis medialis
у спільному судинно-нервовому
пучку. Потім нерв відхиляється
медіально і назад, проходить по лік-
тьовій борозні позаду присередньо-
го надвиростка плеча, epicondylus
medialis, де залягає поверхнево під
фасцією і шкірою. Переходячи на
передпліччя, ліктьовий нерв роз-
ташовується в sulcus ulnaris antebrachii
поряд з ліктьовою артерією.
В нижній третині передпліччя він
розділяється на дві гілки — тильну
(r. dorsalis) і долонну (r. palmaris)
Гілки нерва і ділянки іннервації
На плечі ліктьовий нерв гілок
не віддає. Перші гілки він посилає
до ліктьового суглоба. В ділянці
передпліччя і кисті він віддає такі
гілки:
• гг. musculares, м'язові гілки, ін-
нервують м'язи передпліччя —
ліктьовий м'яз-згинач зап'ястка
і половину глибокого м'яза-зги-
нача пальців; r. dorsalis, тильна гілка, відхо-
дить від ліктьового нерва в ниж-
ній третині передпліччя, прохо-
дить під сухожилком ліктьового
м'яза-згинача зап'ястка на тил
кисті, де розділяється спочатку
на три, а потім на п'ять тильних
пальцевих нервів (Рис. 43);
nn. digitales dorsales. Вони ін-
нервують шкіру присередньої
частини тила кисті, а також шкі-
ру тильної поверхні V, IV і поло-
вини III пальців;
r. palmaris, долонна гілка, відхо-
дить на одному рівні з тильною
гілкою і, разом з ліктьовими су-
динами, проходить через ліктьо-
вий канал зап'ястка на долонну
поверхню кисті. На рівні горохо-
подібної кістки вона ділиться на
дві гілки — поверхневу і глибоку:
r. superficialis, поверхнева гіл-
ка, іннервує шкіру підвищення
мізинця, hypothenar, та шкіру
присередньої частини долоні, а
також m. palmaris brevis. Поді-
лившись на три власні долонні
пальцеві нерви (nn. digitales palmares
ргоргіі), ця гілка іннервує
шкіру долонної поверхні V і по-
ловини IV пальців;
r. profundus, глибока гілка, про-
никає глибоко на долоню, по-
вертає латерально і супроводжує
глибоку долонну дугу. Вона ін-
нервує всі м'язи мізинця, тиль-
ні і долонні міжкісткові м'язи,
третій та четвертий червоподібні мязи
щення великого пальця — ш.
adductoris pollicis і глибоку го-
ловку m. flexoris pollicis brevis.
Променевий нерв,
n. radialis
Топографія і гілки. Промене-
вий нерв досить великий, почи-
нається із заднього пучка плечового
сплетення. На плечі він проходить
у каналі променевого нерва, canalis
n. radialis seu canalis humeromuscularis,
разом з глибокою артерією
плеча, огинаючи ззаду плечову кіс-
тку по ходу sulcus n. radialis.
Тут нерв прикривається триго-
ловим м'язом плеча, m. triceps brachii.
З каналу він виходить в ниж-
ній частині плеча з латерального
боку між плечовим, m. brachialis,
та течо-променевим, ш. brachioradialis,
м'язами і прямує в ліктьову
ямку, де на рівні головки промене-
вої кістки ділиться на поверхневу і глибоку гілки:
• r. profundus, глибока гілка, біль-
ша, йде під m. supinator і, вий-
шовши на задню поверхню пе-
редпліччя, розгалужується на численні м'язові гілки, серед
яких найдовшим є задній між-
кістковий нерв передпліччя, п.
interosseus antebrachii poste-
гіог. Він проходить по міжкіс-
тковій перетинці передпліччя
досягаючи капсули променево-
зап'ясткового суглоба;
• г. superficialis, поверхнева гілка,
йде по променевій борозні пе-
редпліччя разом з променевою
артерією, потім проходить між променевою кісткою і плечо-
променевим м'язом і прямує на
тил кисті, де ділиться на тильні
пальцеві нерви, nn. digitales dorsales.
Ділянки іннервації
Променевий нерв є нервом зад-
ньої поверхні верхньої кінцівки.
На плечі від нього відходять
м'язові гілки до ш. triceps brachii
et m. anconeus. Тут же він віддає
задній шкірний нерв плеча, n. си-
taneus brachii posterior, ЯКИЙ ін-
нервує шкіру плеча, і задній шкір-
ний нерв передпліччя, n. cutaneus
antebrachii posterior. Останній від-
ходить в каналі променевого нерва
і прямує до шкіри задньої поверхні
передпліччя.
На передпліччі глибока гіл-
ка променевого нерва іннервує всі
м'язі розгиначі, а також m. supinator
і m.brachioradialis.
На кисті променевий нерв ін-
нервує лише шкіру. Його поверх-
нева гілка йде на тил кисті, де іннер-
вує шкіру її латеральної поверхні,
а також шкіру тильної поверхні І, II
і половини III пальців. В ділянці II
і III пальців гілки променевого не-
рва досягають лише їх середини.
Шкіра тильної поверхні кінцевих
фаланг цих пальців іннервується
серединним нервом. ПЕРЕДНІ ГІЛКИ ГРУДНИХ НЕРВІВ
Передні гілки грудних нервів І
сплетень не утворюють, вони збері- ;
гають сегментарне розташування,
проходять в міжребрових проміж-
ках і називаються міжребровими
нервами.
Передня гілка І грудного нер-
ва більшою своєю частиною бере
участь в утворенні плечового спле- і
тення, меншою — утворює тонкий
І міжребровий нерв.
Передня гілка XII грудного нер-
ва віддає гілку до поперекового
- -—
сплетення і утворює підребровий
нерв, n. subcostalis, який проходить
під XII ребром.
Міжреброві нерви,
nn. intercostales
Топографія. Міжреброві не-
рви проходять по нижньому краю
ребра, по sulcus costae, у складі
міжребрового судинно-нервового
пучка. До кутів ребер нерви про-
ходять під плеврою, а потім — між
внутрішнім і зовнішнім міжреб- ровими м'язами. I-VI міжреброві
нерви доходять до краю груднини;
VII-XII — виходять з міжребрових
проміжків і прямують косо до пе-
редньої черевної стінки, де розта-
шовуються між внутрішнім косим і
поперечним м'язами живота. Потім
вони проникають у піхву прямого
м'яза живота і досягають середньої
лінії (Рис. 44).
Ділянки іннервації. Міжреброві
нерви є змішаними, вони містять
рухові та чутливі гілки:
• рухові гілки іннервують власні
м'язи грудної клітки (зовнішні
та внутрішні міжреброві м'язи,
mm. intercostales externi et interni,
поперечний м'яз грудної
клітки, m. transversus thoracis,
підреброві м'язи, mm. subcostales)
і м'язи живота (зовнішній
та внутрішній косі, mm. obliguus
externus et internus abdominis,
поперечний, m. transversus abdominis,
прямий м'яз живота,
m. rectus abdominis, і пірамідаль-
ний, m. piramidalis, квадратний
м'яз попереку, ш. quadratus Iumborum);
• чутливі гілки іннервують шкіру
грудної клітки і живота. Від кож-
ного міжребрового нерва відхо-
дять передня (г. cutaneus anteri-
ог) і бічна (r. cutaneus lateralis)
шкірні гілки. Передні гілки ін-
нервують шкіру присередньої,
а бічні — шкіру бічної ділянок
грудної клітки і живота. Передні
шкірні гілки відходять по боках
груднини і прямого м'яза живо-
та, а бічні — на рівні середньої
пахвової лінії.
ПОПЕРЕКОВЕ СПЛЕТЕННЯ,
PLEXUS LUMBALIS (Thxn, L, — L1V)
Топографія. Поперекове спле-
тення утворюється передніми гілка-
ми трьох верхніх поперекових, час-
тиною передньої гілки XII грудного
і IV-ro поперекового спинномоз-
кових нервів. Воно розташоване в
поперековій ділянці, попереду по-
перечних відростків поперекових
хребців, у товщі і позаду ш. psoas
major (Рис. 45). Внизу поперекове
сплетення безпосередньо сполучене
з крижовим сплетенням. Більшість
гілок поперекового сплетення вихо-
дять з-під латерального краю вели-
кого поперекового м'яза, один нерв
пронизує цей м'яз, виходячи на його
передню поверхню (n. genitofemoralis),
і один нерв виходить з-під
медіального краю великого попе-
рекового м'яза (n. obturatorius).
Гілки. Найбільшими гілками
поперекового сплетення є стегно-
вий і затульний нерви. Крім того,
від сплетення відходять невеликі
гілки, які розгалужуються в м'язах і шкірі живота, нижньої кінцівки та в зовнішніх статевих органах;
• rr. musculares, м'язові гілки,
йдуть до великого і малого попе-
рекових м'язів, квадратного м'яза попереку та міжпоперечних
м'язів попереку;
• n. iliohypogastricus, клубово-
підчеревний нерв, виходить з-під
латерального краю великого по-
перекового м'яза, проходить між
поперечним та внутрішнім косим
м'язами живота й іннервує всі
м'язи живота, шкіру підчеревної
ділянки та верхньо-латеральної
частини сідничної ділянки;
• n. ilioinguinalis, клубово-пахвин-
ний нерв, йде спочатку поряд з
попереднім нервом, потім про-
никає в пахвинний канал і, про-
ходячи попереду сім'яного кана-
тика або круглої зв'язки матки,
закінчується в шкірі лобка і ка- литки (великих соромітних губ),
а також віддає гілки до м'язів
живота — зовнішнього та внут-
рішнього косих і поперечного
м'яза;
• n. genitofemoralis, статево-стег-
новий нерв, пронизує m. psoas
major і проходить по його пе-
редній поверхні, де ділиться н статеву (r. genitalis) і стегнову
(r. femoralis) гілки. Перша з них
прямує в пахвинний канал, де
проходить позаду від сім'яного
канатика або круглої зв'язки мат-
ки, іннервуючи ш. cremaster, tunica
dartos і шкіру калитки (або
шкіру великої соромітної губи),
а також шкіру верхньо-медіаль- ної поверхні стегна; друга гілка
(r. femoralis) проходить під па-
хвинною зв'язкою через судинну
затоку на стегно, де іннервує не-
велику ділянку шкіри (в верхній
частині стегнового трикутника).
• n. cutaneus femoris lateralis, біч-
ний шкірний нерв стегна, вихо-
дить з-під бічного краю великого
поперекового м'яза і прямує косо
до spina iliaca anterior superior,
де виходить на стегно і розгалу-
жується в шкірі його бічної по-
верхні.
Затульний нерв, n. obturatorius,
це значна гілка поперекового спле
тення. Він виходить з присередньої
сторони великого поперекового
м'яза і по бічній стінці малого таза
підходить до затульного каналу,
через який проникає на стегно. На
стегні затульний нерв лежить між
привідними м'язами і ділиться на
передню та задню гілки, які іннерву-
ють ці м'язи, а також m. pectineus,
т . gracilis, ш. obturatorius externus
і капсулу кульшового суглоба. Крім
того, його шкірна гілка іннервує
шкіру присередньої поверхні стегна
над колінним суглобом.
Як правило, існує ще й додатко-
вий затульний нерв, n. obturatorius
accessorius.
Стегновий нерв, n. femoralis, є
найбільшим нервом поперекового
сплетення.
Топографія. Нерв виходить
з-під бічного краю великого попе-
рекового м'яза і через lacuna musculorum
проходить на стегно, де
лежить у стегновому трикутнику,
латерально від стегнової артерії
Гілки. В стегновому трикутнику
нерв віялоподібно розгалужується
на численні гілки:
• гг. musculares, м'язові гілки, ін-
нервують чотириголовий, кра-
вецький і гребінний м'язи стегна;
• rr. cutanei anteriores, передні
шкірні гілки (3-4), виходять з-під
фасції і розгалужуються в шкірі
передньо-медіальної поверхні
стегна;
• n. saphenus, підшкірний нерв,
найдовший, він прямує в canalis
adductorius разом із стегновими
артерією і веною. З каналу нерв
виходить через його передній
отвір в lamina vastoadductoria
(Рис. 47). Пройшовши під кра-
вецьким м'язом, він тягнеться
уздовж присередньої поверхні
гомілки та стопи, супроводжу-
ючи v. saphena magna, і досягає
великого пальця. На стегні він
гілок не віддає. Перша гілка від-
ходить від нього на рівні колін-
ного суглоба — r. infrapatellaris.
Вона іннервує шкіру в ділянці
наколінка і на медіальній повер-
хні колінного суглоба. Підшкір-
ний нерв іннервує також шкіру
медіальної поверхні голінки і
медіального краю стопи до вели-
кого пальця.
КРИЖОВЕ СПЛЕТЕННЯ, PLEXUS SACRALJS,
Топографія. Крижове сплетен-
ня є найбільшим сплетенням. Воно
утворене передніми гілками верх-
ніх чотирьох крижових, а також V
поперекового і частиною передньої
гілки IV поперекового спинномоз-
кових нервів. Частина передньої
гілки IV поперекового спинномоз-
кового нерва і передня гілка V попе-
рекового нерва з'єднуються у спіль-
ний стовбур, truncus lumbosacralis,
який спускається в порожнину
малого таза і приєднується до пе-
редніх гілок крижових нервів. Най-
нижча частина крижового сплетен-
ня, яка утворена передніми гілками
V крижового (Sv) і куприкового
(Со,) нервів, має назву куприкового
сплетення (plexus coccygeus).
Крижове сплетення лежить на
бічній стінці малого таза, на т . рігі-
formis, у вигляді ТОВСТОЇ трикутної
пластинки. Його гілки виходять з
таза через над- і підгрушоподібний
отвори і діляться на короткі та дов-
гі. Найбільшим нервом крижового
сплетення є сідничий нерв.
Короткі гілки
Ці гілки розгалужуються у ді-
лянці тазового пояса, до них нале-
жать:
• гг. musculares, м'язові гілки,
йдуть до грушоподібного, внут-
рішнього затульного, близню-
кових м'язів і квадратного м'яза
стегна;
• n. gluteus superior, вершій сід-
ничний нерв, виходить через над-
грушоподібний отвір до серед-
нього і малого сідничних м'язів і
m. tensor fasciae latae;
• n. gluteus inferior, нижній сід-
ничний нерв, виходить з таза че-
рез підгрушоподібний отвір і
розгалужується у великому сід-
ничному м'язі і капсулі кульшо-
вого суглоба;
• n. pudendus, соромітний нерв,
виходить із таза через підгрушо-
подібний отвір, огинає spina ischiadica
і через малий сідничий
отвір входить у fossa ischiorectalis,
де розгалужується. Його
гілки іннервують зовнішній
м'яз-замикач відхідника та інші
м'язи промежини, а також її
шкіру (nn. perineales). Кінцева
гілка соромітного нерва прямує
до дорсальної поверхні стате-
вого члена (клітора) під назвою
n. dorsalis penis (clitoridis). Цей
нерв іннервує печеристі тіла
статевого члена (клітора), зов нішній м'яз-замикач сечівника,
глибокий поперечний м'яз про-
межини, а також шкіру статевого
члена у чоловіків, великих та ма-
лих соромітних губ у жінок.
Довгі гілки
До довгих гілок належать задній
шкірний нерв стегна і сідничий нерв.
N. cutaneus femoris posterior,
задній шкірний нерв стегна, вихо-
дить з порожнини таза через під гру-
шоподібний отвір, йде вниз на стег-
но й іннервує шкіру його задньої
поверхні (Рис. 48, 49). Крім того,
від нього відходять нижні нерви
сідниць (nn. clunium inferiores) до
шкіри сідничної ділянки.
Сідничий нерв,
n. ischiadicus
Топографія. Сідничий нерв є
найбільшим нервом тіла. До його
складу входять волокна майже від
усіх передніх гілок, які беруть участь
в утворенні крижового сплетення.
Нерв виходить з таза через foramen
infrapiriforme, розташовуючись під
великим сідничним м'язом. Потім
він проходить посередині між сід-
ничим горбом і великим вертлюгом
стегнової кістки, лягає на квадрат-
ний м'яз стегна і виходить з-під
нижнього краю великого сіднич-
ного м'яза {Рис. 49). На стегні нерв
залягає глибоко між м'язами. Біля
верхнього краю підколінної ямки
сідничий нерв ділиться на свої дві
кінцеві гілки — великогомілковий
і загальний малогомілковий не-
рви. Часто спостерігається високий
поділ сідничого нерва на два стов-
бура, які йдуть поруч. Від основного
стовбура сідничого нерва відходять
м'язові гілки до задньої групи м'язів
стегна (півсухожилкового, півпере-
тинчасгого м'язів і довгої головки
двоголового м'яза стегна).
Практичні зауваження
Внаслідок переохолодження
(простуда) нерідко виникає неврит
сідничого нерва (ішіас). При цьому
спостерігаються болі в сідничній ді-
лянці і в задній частині стегна. Мо-
жуть бути розлади чутливості і рухів.
Великогомілковий нерв,
n. tibialis
Топографія. Великогомілковий
нерв є продовженням сідничого
нерва і прямує вертикально вниз
(Рис. 50). В підколінній ямці він ле-
жить поруч з підколінною артерією
і веною, розміщуючись найбільш
поверхнево. З підколінної ямки
нерв спускається на гомілку, де
проходить в canalis cruropopliteus
(між глибокими м'язами задньої по-
верхні гомілки і камбалоподібним
м'язом). Вийшовши з каналу, ве-
ликогомілковий нерв огинає ззаду
ирисередню кісточку, де віддає гг.
calcanei mediales і гілки до капсули
надп 'ятково-гомілкового суглоба,
і під retinaculum mm. flexorum ді-
литься на дві кінцеві гілки — присе-
редній та бічний підошвові нерви.
Гілки. Від великогомілкового
нерва відходять такі гілки:
• гг. musculares, м'язові гілки,
йдуть до всіх м'язів задньої гру-
пи гомілки (литкового, камба лоподібного, підошвового, під-
колінного і глибоких м'язів);
• n. cutaneus surae medialis, при-
середній шкірний нерв литки, від-
ходить у підколінній ямці. Він
прямує латерально і з'єднується
з бічним шкірним нервом литки
(який відходить від загального
малогомілкового нерва), утво-
рюючи литковий нерв. Литковий нерв, n. suralis, спус-
кається під фасцією і шкірою по-
середині гомілки, супроводжуючи
v. saphena parva, огинає бічну кіс-
точку, де віддає гг. calcanei laterales,
далі йде по бічному краю тила
стопи під назвою бічний тильний
шкірний нерв, n. cutaneus dorsalis lateralis (Рис. 48). Литковий нерв
іннервує шкіру задньо-бічної по-
верхні гомілки і бічного краю сто-
пи, включаючи бічну поверхню V
пальця.
Присередній підошвовий нерв,
n. plantaris medialis, лежить в однойменній борозні разом з
однойменною артерією (Рис. 51).
На середині підошвової поверхні
стопи він ділиться на спільні пі-
дошвові пальцеві нерви (nn. digitales
plantares communes), які
в свою чергу розгалужуються на
власні підошвові пальцеві нерви
(nn. digitales plantares ргоріі). Во-
ни іннервують шкіру присеред-
ньої сторони підовіви та шкіру І,
II, III і половини IV пальців.
М'язові гілки присереднього
підошвового нерва йдуть до m. flexor
digitorum brevis, м'язів велико-
го пальця (крім ш. adductor hallucis
і латеральної голівки m. flexor
hallucis brevis) і до двох черво-
подібних м'язів (І та II).
Бічний підошвовий нерв, п. ріап-
taris lateralis, проходить по одной-
менній борозні і ділиться на по-
верхневу (r. superficialis) і глибоку
(r. profundus) гілки. Поверхнева
гілка розгалужується на спільний
і власні підошвові пальцеві нерви,
які іннервують шкіру бічної час-
тини підошви, а також шкіру V і
половини IV пальців. Глибока гіл-
ка йде до м'язів мізинця, всіх між-
кісткових м'язів, двох червоподіб-
них м'язів, до m. adductor hallucis,
m. quadratus plantae і латеральної
головки m. flexor hallucis brevis.
|
