СЕРЦЕ, COR
Серце має сплощену конічну
форму. В ньому розрізняють осно-
ву і верхівку, груднинно-реброву та
діафрагмову поверхні і два краї —
правий і лівий, які називаються ще
легеневими поверхнями
• basis cordis, основа серця — це
верхня, розширена частина орга-
на. Основа обернена вгору, назад
і вправо, вона з'єднується з вели-
кими присерцевими судинами;
• арех cordis, верхівка серця, є
нижньою, звуженою і заокруг-
леною його частиною, верхівка
спрямована вниз, вперед і вліво;
справа від верхівки є невелика
вирізка, incisura apicis cordis;
• facies sternocostalis (anterior),
гру днинно -реброва (передня)
поверхня, злегка опукла, вона
обернена вперед і дещо вгору та
вліво;
• facies diaphragmatica (inferior),
діафрагмова (нижня) поверх-
няі, обернена вниз і дещо на-
зад та вправо, вона прилягає до
діафрагми;
• margo dexter, правий край сер-
ця, гострий, відокремлює обидві
поверхні справа; він обернений
вниз і вправо;
• facies pulmonalis dextra et sinistra,
права та ліва легеневі повер-
хні, вони обернені до відповідних
легень (рис. 75).
Борозни
На поверхні серця є поперечна
та поздовжні борозни, які відокремлюють камери серця ззовні; в борознах містяться кровоносні судини і жирова клітковина:
• sulcus coronarius, вінцева бо-
розна, являє собою глибоку ко-
лову борозну, яка відокремлює
передсердя від шлуночків. Пе-
редня частина борозни глибша
від задньої, спереду борозна
прикрита передсердними вуш-
ками;
• sulcus interventricularis anteri-
ог, передня міжшлуночкова бо-
розна, йде уздовж передньої по-
верхні серця і відокремлює пра-
вий та лівий шлуночки серця
спереду;
• sulcus interventricularis posterior,
задня міжіилуночкова бороз-
на, проходить уздовж нижньої
поверхні серця і відокремлює
правий та лівий шлуночки серця
ззаду.
Передня та задня міжшлуноч-
кові борозни з'єднують у ділянці
вирізки верхівки серця.
КАМЕРИ СЕРЦЯ
Серце має чотири камери — два
передсердя, праве та ліве, і два шлу-
ночки, правий та лівий. Передсер-
дя відокремлені міжпередсердною
перегородкою, septum infceratria/e,
а шлуночки — міжгилуночковою,
septum interventriculare. Праве
передсердя і правий шлуночок становлять праву (венозну) полови-
ну серця, а ліве передсердя і лівий
шлуночок — ліву (артеріальну)
його половину.
Праве передсердя,
atrium dextrum
Праве передсердя має форму
куба, з випинанням, яке спрямоване
вперед і медіально — це праве вушко, auricula dextra, яке прилягає доаорти справа Вушко відокремлене від ділянки впадіння порожнистих вен межовою борозною,sulcus terminalis.
Вени, які впадають у праве пе-
редсердя. У праве передсердя впа-
дають верхня та нижня порожнисті вени, а також вінцева пазуха:
• vena cava superior, верхня по-
рожниста вена, відкривається у
праве передсердя отвором, ostium venae cavae superioris, який
розташований на межі між верх-
ньою та передньою стінками;
• vena cava inferior, нижня порож-
ниста вена, відкривається у пра-
ве передсердя отвором, ostium
venae cavae inferioris, який роз-
ташований на задній стінці поб-
лизу вінцевої борозни. Від нижнього краю отвору до міжпередсердної перегородки (до овальної ямки) тягнеться півмісяцева
складка — заслінка нижньої по-
рожнистої вени, valvula venae
cavae inferioris1. Між отворами
верхньої і нижньої порожнистих
вен є невеликий міжвенний гор-
бок, tuberculum intervenosumДілянка правого передсердя,
куди впадають порожнисті вени,
називається пазухою порожнис-
тих вен, sinus venarum cavarum;
• sinus coronarius, вінцева пазуха,
є колекторною венозною судиною, яка збирає кров із стінок
серця. Її отвір розташований
між передсердно-шлуночковим
отвором та отвором нижньої по-
рожнистої вени і має невелику
складку, valvula sinus coronarii1.
Рельєф внутрішньої поверхні
На внутрішній поверхні правого
передсердя є такі утворення:
• fossa ovalis, овальна ямка, являє собою заглибину посередині
міжпередсердної перегородки
(діаметр 1,5-2,0 см), дно якої
утворене тонкою дуплікату-
рою ендокарда. Ямка обмежена
виступаючим краєм — кантом
овальної ямки, limbus fossae ovalis.
В ембріональному періоді тут
є широкий овальний отвір, foramen
ovale, який з'єднує праве
передсердя з лівим. Після народ-
ження він закривається;
• тлі. pectinati, гребенясті м'язи,
розташовані в ділянці правого
вушка та бічної стінки передсердя.
Решта внутрішньої поверхні пра-
вого передсердя гладка.
Правий шлуночок,
ventriculus dexter
Порожнина правого шлуночка
має неправильну форму, дещо на-
гадує піраміду; в ній розрізняють
передню, нижню і медіальну стінки.
Остання являє собою міжшлуноч-
кову перегородку. На поперечному
розрізі порожнина має вигляд пів-
місяця.
Вгорі через широкий правий
передсердно-шлуночковий отвір,
ostium atrioventriculare dextrum,
правий шлуночок сполучається
з правим передсердям, а спереду
вихідна частина порожнини про-
довжується у легеневий стовбур,
truncus pulmonalis, який виходить
із шлуночка.
Правий передсердно-шлуночко-
вий клапан, valva atrioventricularis
dextra, розміщений в ділянці пра-
вого передсердно-шлуночкового
отвору. Він має три стулки, тому
його називають тристулковим кла-
паном, valva tricuspidalis. Розрізня
ють передню, задню і перегородко-
ву (медіальну) стулки (стулки ат-
ріовентрикулярних клапанів в кіль-
кісному відношенні непостійні):
• cuspis anterior, передня стулка,
розташована спереду;
• cuspis posterior, задня стулка,
розташована ззаду;
• cuspis septalis, перегородкова
стулка, розміщена медіально,
вона є найменшою.
Стулки клапана на рівні перед-
сердно-шлуночкового отвору міцно
зрощені з правим фіброзним кіль-
цем, яке оточує цей отвір. Від вер-
шин сосочкоподібних м'язів і стінокшлуночка відходять сухожилкові
струни, chordae tendineae, які при-
кріплюються до вільних країв стулок.
Сосочкоподібні м'язи, mm. ра-
pillares, — це конусоподібні м'язові
виступи на внутрішній поверхні
шлуночка. У правому шлуночку є
такі сосочкові м'язи:
• m. papillaris anterior, передній
сосочкоподібний м'яз, він з'єд-
нується сухожилковими стру-
нами з передньою та задньою
стулками клапана, цей м'яз най-
більший;
• m. papillaris posterior, задній со-
сочкоподібний м'яз, він менший
від переднього, з'єднується сухо-
жилковими струнами із задньою
та передньою стулками клапана.
• mm. papillares septales, перего-
родкові сосочкоподібні м'язи —
це декілька невеликих м'язових
сосочків, які сухожилковими
струнами з'єднуються з перего-
родковою і передньою стулками
клапана.
Внутрішня поверхня правого
шлуночка має численні м'ясисті
перекладки, trabeculae carneae, які
утворюють сіткоподібні структури.
Артеріальний конус (лійка),
conus arteriosus (infundibulum),
являє собою передньо-верхню ви-
хідну частину правого шлуночка з
більш або менш гладкими внутріш-
німи стінками. Звужуючись догори,
артеріальний конус переходить у
легеневий стовбур. Його отвір, ostium
trunci pulmonalis, має клапан.
Клапан легеневого стовбура, valva
trunci pulmonalis, розташований
в отворі легеневого стовбура, він
має три півмісяцеві заслінки у виг-
ляді невеликих кишеньок• valvula semilunaris anterior, пе-
редня півмісяцева заслінка;
• valvula semilunaris sinistra, ліва
півмісяцева заслінка;
• valvula semilunaris dextra, права
півмісяцева заслінка.
Простори, обмежені иівмісяце-
вими заслінками і стінкою легене-
вого стовбура, називаються пазуха-
ми легеневого стовбура, sinus trunci
pulmonalis. Кожна півмісяцева за-
слінка посередині вільного краю
має невеликі вузлики, noduli valvularum
semilunarium, які сприяють
кращому змиканню заслінок.
Ліве передсердя,
atrium sinistrum
Ліве передсердя має форму не-
правильного куба. Спереду перед-
сердя випинається, у вигляді лівого
вушка, auricula sinistra, з фестонча-
тим краєм. Воно прилягає зліва до
легеневого стовбура. На внутріш-
ній поверхні вушка є добре помітні
перекладки, які утворені гребеняс-
тими м'язами. Решта поверхні ліво-
го передсердя гладка. У міжперед-
сердній перегородці є більш тонка
ділянка, яка відповідає овальній
ямці.
Легеневі вени. У ліве передсер-
дя впадають чотири легеневі вени
(по дві з кожної легені), які несуть
артеріальну кров з легень;
• v. pulmonalis superior dextra,
права верхня легенева вена;
• v. pulmonalis inferior dextra,
права нижня легенева вена;
• v. pulmonalis superior sinistra,
ліва верхня легенева вена;
• v. pulmonalis inferior sinistra,
ліва нижня легенева вена.
Отвори легеневих вен, ostia venarum
pulmonalium, розташовані
на задній стінці лівого передсердя і
клапанів не мають. Іноді та чи інша
пара легеневих вен з'єднується перед
впадінням в один непарний стовбур
(у таких випадках передсердя має
меншу кількість отворів) (рис. 78).
Лівий шлуночок,
ventriculus sinister
Порожнина лівого шлуночка
має вигляд конуса, який звужуєть-
ся донизу. На поперечному розрізі
вона має овальну форму. Вгорі шлу-
ночок має два отвори — лівий перед-
сердно-іилуночковий отвір, ostium
atrioventriculare sinistrum; попере-
ду і справа від нього знаходиться
отвір аорти, ostium aortae.
Лівий передсердно-іилуночковий
клапан, valva atrioventricularis sinistra,
розташований в ділянці від-
повідного отвору. Він має дві стул-
ки, тому його називають двостулко-
вим (мітральним) клапаном (valva
bicuspidalis (mitralis)).
У мітральному клапані розріз-
няють передню і задню стулки:
• cuspis anterior, передня стулка,
розташована спереду і справа;
• cuspis posterior, задня стулка,
розташована ззаду і зліва, вона
дещо менша від передньої.
Стулки клапана в ділянці перед-
сердно-шлуночкового отвору міцно
зрощені з лівим фіброзним кільцем,
яке оточує отвір. Від вільних кінців
стулок відходять сухожилкові струни, які фіксуються до сосочкопо-
дібних м'язів.
Сосочкоподібні м'язи. У ліво-
му шлуночку є два великі сосочко-
подібні м'язи: передні і задній:
• m. papillaris anterior, передній
сосочкоподібний м'яз, розташо-
ваний на передній стінці лівого
шлуночка;
• m. papillaris posterior, задній
сосочкоподібний м'яз, лежить на
задній стінці лівого шлуночка.
Обидва м'язи зв'язані з обома
стулками мітрального клапана за
допомогою добре помітних сухо-
жилкових струн. Внутрішня повер-
хня лівого шлуночка має м'ясисті
перекладки, які йдуть у різних на-
прямках і надають стінці шлуночка
сіткоподібного вигляду.
Клапан аорти, valva aortae. По-
рожнина лівого шлуночка перехо-
дить косо вгору і вправо в аорту, отвір
якої, ostium aortae, має клапан, valva
aortae. Клапан складається з трьох
півмісяцевих заслінок (рис. 79):
• valvula semilunaris posterior, за-
дня півмісяцева заслінка; • valvula semilunaris sinistra, ліва
півмісяцева заслінка;
• valvula semilunaris dextra, права
півмісяцева заслінка.
Простори, які обмежені півміся-
цевими заслінками і стінкою аорти,
називаються пазухами аорти, sinus
aortae1. У ділянці правої та лівої па-
зух є отвори правої і лівої вінцевих
артерій. На вільних краях півміся-
цевих заслінок розміщені вузлики,
noduli valvularum semilunarium2.
З боків від цих вузликів розташо-
вані потовщені серпики півміся-
цевих залінок, lunulae valvularum
semilunarium.
Практичні зауваження
Клапани серця часто зазнають
патологічних змін (пороки кла-
панів). При розвитку пороку стул-
ки клапанів зростаються, склерозу-
ються і стають мало податливими.
При цьому формується недостат-
ність клапанів або звуження от-
ворів. При недостатності клапанів
їх стулки не змикаються повністю
і пропускають кров у зворотньо-
му напрямку. Звуження (стеноз)
отворів полягає в тому, що стулки
не розмикаються в достатній мірі
і кров проходить через звужений
отвір. Нерідко буває поєднання не-
достатності клапанів і звуження от-
ворів. Найчастіше уражається міт-
ральний клапан (дві третини набу-
тих пороків), потім — клапан аорти.
Тепер досить успішно проводять
хірургічне лікування пороків шля-
хом вшивання штучних клапанів.
Міжіилуночкова перегородка,
septum interventriculare. Міжіилу-
ночкова перегородка має м'язову
та перетинчасту частини (рис. 80):
• pars muscularis, м'язова части-
на, є більшою нижньою час-
тиною, вона утворена товстим
м'язовим шаром;
• pars membranacea, перетинчас-
та частина, — це верхня неве-
лика тонка частина перегородки
довжиною 1 см, яка складається
з фіброзної тканини. Вона утво-
рюється в тому місці, де у ембріо-
на зростаються три перегород-
ки — міжпередсердна, міжшлу-
ночкова і перегородка артеріаль-
ного стовбура3.
БУДОВА СТІНКИ СЕРЦЯ
Шари стінки
Стінка серця складається з
трьох шарів — епікарда, міокарда і
ендокарда:
• epicardium, епікард, покриває
серце ззовні, він є вісцеральним
листком серозної оболонки (пе-
рикарду). Під епікардом лежить
жирова клітковина, яка особли-
во добре розвинута в борознах
серця;
• myocardium, міокард, являє со-
бою середню (найтовіцу) обо-
лонку. В міокарді є особливі
м'язові пучки провідної системи
серця;
• endocardium, ендокард — це
внутрішня оболонка, яка висте-
ляє зсередини порожнини серця.
Ендокард за будовою відповідає
стінці кровоносних судин. Кла-
пани є дуплікатурою ендокарду
із щільним прошарком сполуч-
ної тканини.
Фіброзні кільця,
anuli fibrosi
М'язові волокна і клапани сер-
ця прикріплюються до фіброз-
них кілець, які утворюють щіль-
ний сполучнотканинний скелет
серця. Є чотири фіброзні кільця
(рис. 81):
1) anulus fibrosus sinister, ліве
волокнисте кільце, розташованенавколо лівого передсердно-шлу-
ночкового отвору1;
2) anulus fibrosus dexter, пра-
ве волокнисте кільце, розташоване
навколо правого передсердно-шлу-
ночкового отвору;
3) волокнисте кільце навколо
отвору легеневого стовбура;
4) волокнисте кільце навколо
отвору аорти.
Ліве волокнисте кільце з'єд-
нується з волокнистим кільцем
аорти, утворюючи два трикутни-
ки, що розташовані позаду аорти —
trigonum fibrosum dextrum et sinistrum.
Волокнисті кільця і трикут-
ники відокремлюють міокард пе-
редсердь від міокарду шлуночків.
Міокард передсердь тонший
(2-3 мм) від міокарда шлуночків.
Він починається від фіброзних
кілець і має два шари — поверхне-
вий і глибокий. Поверхневий шар,
спільний для обох передсердь, має
поперечний напрямок м'язових во-
локон. Глибокий шар має м'язові
волокна двох напрямків — поздовж-
ні і колові. Переважають поздовжні
м'язові волокна, вони в вигляді пе-
тель охоплюють кожне передсердя
окремо, а навколо вен, що впадають
в передсердя, колові м'язові волокна
утворюють стискачі. За рахунок поз-
довжніх м'язових волокон утворю-
ються гребенясті м'язи передсердь.
Міокард шлуночків значно
товщий за міокард передсердь.
Особливо сильно він розвинутий у
стінці лівого шлуночка, де його товщина досягає 1,5 см. Товщина стінки правого шлуночка менша — 0,7-0,8 см. Міокард шлуночків утворюєскладну систему переплетених і
петлеподібних м'язових пучків, серед яких є три шари:
• зовнішній (косий) шар почи-
нається спереду від фіброзних
кілець, він тягнеться косо вниз
і вліво до верхівки серця, потім
петлеподібно завертає, утворює
завиток серця, vortex cordis, і
переходить у внутрішній поз-
довжній шар. За рахунок вну
рішнього поздовжного шару ут-
ворюються м'ясисті перекладки і
сосочкоподібні м'язи. Зовнішній
та внутрішній іпари є спільними
для обох шлуночків;
• середній шар складається з
більш-менш поперечних воло-
кон, які оточують правий і лівий
шлуночки окремо, він є найпо-
тужнішим.
Останнім часом досліджено, що
м'язові волокна серця утворюють
тривимірну сітку. Безперервна змі-
на напрямку волокон забезпечує
ефективне прикладання сили міо-
карда при його скороченні.
ПРОВІДНА СИСТЕМА СЕРЦЯ
Провідна система серця скла-
дається з м'язових волокон особли-
вої будови (більш світлих, бідних на
міофібрили і багатих на саркоплаз-
му), яким властивий автоматизм,
тобто здатність генерувати і про-
водити ритмічні імпульси до робо-
чого міокарда. Завдяки цьому від-
буваються послідовні скорочення
(систоли) передсердь і шлуночків.
В провідній системі серця розрізня-
ють вузли і пучки волокон, які про-
водять імпульси (рис. 82).
Пазухо-передсердний вузол,
nodus sinuatrialis (вузол Кис-Фля-
ка), розташований у стінці правого
передсердя під епікардом між верхньою порожнистою веною і правим
вушком. Його розміри становлять
2x2 мм. У вузол проникають чис-
ленні нервові волокна. Тут зарод-
жуються автоматичні імпульси з
частотою 60-80 разів на хвилину (успокої) і поширюються по пучкахпровідних волокон на міокард передсердь і передсердно-шлуночкового вузла.
Цей вузол називають «водієм»
серцевого ритму (пейс-мейкером).
Передсердно-іилуночковий ву-
зол, nodus atrioventricularis (вузол
Ашофф-Тавара), розташований під
ендокардом у нижній частині між-
передсердної перегородки справа.
Його розміри становлять 5x3 мм.
За допомогою волокон провідної
системи цей вузол зв'язаний з па-
зухо-иередсердним вузлом. Від пе
редсердно-шлуночкового вузла відходить вниз передсердно-гилуночковий пучок.
Передсердно-иїлуночковий пу-
чок, fasciculus atrioventricularis,
(пучок Гіса), починається від
передсердно-шлуночкового вузла,
проходить через отвір у правому
фіброзному трикутнику в міжш-
луночкову перегородку у вигляді
стовбура довжиною близько 1 см.
У міжшлуночковій перегородці
він ділиться на праву і ліву ніж-
ки — crus dextrum et crus sinistrum,
які спускаються під ендокардом по відповідній стороні перегородки.
Ніжки пучка Гіса діляться на чис-
ленні волокна (волокна Пуркіньє),
які пронизують м'ясисті переклад-
ки, соскоподібні м'язи і робочий
міокард. Передсердно-шлуночко-
вий пучок проводить імпульси від
передсердь до м'язів шлуночків.
ПЕРИКАРД (ОСЕРДЯ), PERICARDIUM
Розміщуючись у середостінні, рикардом (осердям), pericardium
серце оточене серозною оболон- serosum, котрий ззовні зрощений із
кою, яка називається серозним пе- сполучнотканинною оболонкою
фіброзним перикардом, pericardiumfibrosum.
Серозний перикард має дві
пластинки, між якими розташована
серозна порожнина:
• lamina visceralis, вісцеральна
пластинка або епікард, зроста-
ється з м'язовою оболонкою і пе-
реходить у парієтальну пластин-
ку в ділянці присерцевих судин;
• lamina parietalis, парієтальна
пластинка, зростається з фіброз-
ним перикардом;
• cavitas pericardiaca, порожнина
осердя, являє собою замкнену
серозну порожнину, яка роз-
ташована між вісцеральною та
парієтальною пластинками се-
розного перикарда. Вона містить
серозну рідину (10-15 мл), котра
зволожує поверхні. В порожнині
перикарда є поперечна та коса
пазухи:
• sinus transversus pericardii, по-
перечна пазуха перикарда, роз-
міщена позаду аорти і легене-
вого стовбура, ззаду обмежена
верхньою порожнистою веною і
стінкою правого передсердя;
• sinus obliquus pericardii, коса
пазуха перикарда, розташована
між лівими легеневими венами і
стінкою лівого передсердя зліва
і нижньою порожнистою веною
справа. Його передню стінку ут-
ворює задня поверхня лівого пе-
редсердя, а задню — перикард.
Фіброзний перикард (волокнис-
те осердя), являє собою щільну
фіброзну капсулу, яка оточує серце
ззовні, його внутрішня поверхня
зростається з парієтальним лист-
ком серозного перикарда; волок-
нисте осердя має форму конуса
з основою, оберненою до діафраг-
ми. Тут воно міцно зростається з
нею в ділянці сухожилкового цен-
тру. Верхівка конуса обернена до
присерцевих судин, з якими пери-
кард теж зростається. Передня по-
верхня осердя прикрита легенями,
вільна від легень ділянка розташо-
вана позаду груднини і хрящів ре-
бер, з якими перикард з'єднується
пухкою сполучною тканиною. Ця
тканина утворює груднинно-осерд-
ні зв'язки, ligg. sternopericardiaca.
Вгорі до передньої поверхні пери-
карда прилягає загруднинна зало-
за. Бічні поверхні перикарда обер-
нені до легень і міцно зрощуються
із середостінною плеврою. Задня
поверхня волокнистого осердя
обернена до органів заднього сере-
достіння (аорти, стравоходу, непар-
ної і півнепарної вен).
ТОПОГРАФІЯ СЕРЦЯ
У середостінні серце розташо-
ване асиметрично, його більша
частина лежить зліва від середньої
лінії. Крім того, серце обернене так,що його праве передсердя і правий
шлуночок розміщені більше спере
ду, а лівий шлуночок і ліве перед-
сердя — ззаду.
Проекція серця на передню
грудну стінку
1. Верхівка серця проектується
у V міжребровому проміжку на 1 сммедіально від лівої середньоклю-
чичної лінії.
2. Верхня межа серця прохо-
дить горизонтально по верхньому
краю хрящів Ш ребер
3. Права межа серця йде вер-
тикально вниз від III до V правого
ребра на 2 см латерально від правого краю груднини.
4. Ліва межа серця йде косо вниз
і латерально від верхнього краю III
лівого ребра по пригруднинній лінії до верхівки серця.
5. Нижня межа серця проходить
майже поперечно від хряща правого
V ребра до верхівки серця.
Проекція отворів
Отвір легеневого стовбура про-
ектується над місцем прикріплення
хряща III лівого ребра до груднини.
Отвір аорти — позаду лівого краю
груднини у III міжребер'ї.
Передсердно-шлуночкові отво-
ри проектуються на лінії, яка з'єд-
нує хрящ III лівого ребра з хрящем
VI правого ребра. Проекція лівого
отвору знаходиться на рівні III лі-
вого ребрового хряща, а правого
на рівні хряща V правого ребра.
Практичні зауваження
Місця вислухування працю-
ючих клапанів не відповідають
проекції отворів. Це пов'язано з
особливостями проведення зву-
ків через тканини. Мітральний
клапан вислухується на верхівці
серця, тристулковий — на груд-
нині на рівні V правого реброво-
го хряща, що відповідає основі
мечоподібного відростка; клапан
аорти — справа від груднини у II
міжребровому проміжку, а кла-
пан легеневого стовбура — зліва
від груднини у II міжребровому
проміжку.
ВІНЦЕВІ АРТЕРІЇ СЕРЦЯ
Серце кровопостачається двома
вінцевими артеріями (правою і лі-
вою), аа. coronariae (dextra et sinistra),
які починаються з правої та
лівої пазух аорти (рис. 83). Отвори
вінцевих артерій розташовані ни-
жче вільних країв півмісяцевих за-
слінок. При скороченні шлуночків
півмісяцеві заслінки закривають
отвори вінцевих артерій і не про-
пускають кров до серця. При роз-
слабленні шлуночків, коли пазухи
аорти заповнюються кров'ю, отвори
вінцевих артерій відкриваються.
Ліва вінцева артерія, а. согопа-
гіа sinistra, (діам. 4-6 мм, довжина
1-1,5 см), виходить з лівої пазухи
аорти між легеневим стовбуром і
лівим вушком і поділяється на дві
свої основні гілки — передню міжш-
луночкову та огинальну.
Передня міжиїлуночкова гілка,
r. interventricularis anterior, йде по
передній міжшлуночковій борозні
вниз до верхівки серця і в ділянці
вирізки серця утворює анастомоз з
задньою міжшлуночковою гілкою
правої вінцевої артерії.
Огинальна гілка, г. circumflexus,
лягає у вінцеву борозну, огинає лі-
вий край серця і переходить на його
задню (нижню) поверхню, де утво
рює анастомоз з правою вінцевою
артерією.
Ліва вінцева артерія постачає
кров'ю ліве передсердя, всю перед
ню, бічну і більшу частину задньої
(нижньої) стінки лівого шлуночка,
передні дві третини міжшлуночко-
вої перегородки і частину передньої
стінки правого шлуночка.
Права вінцева артерія, а. сого-
пагіа dextra (діам. 3-5 мм), вихо-
дить з правої пазухи аорти і відразу
лягає у вінцеву борозну, огинає пра-
вий край серця і переходить на його
задню (нижню) поверхню, де утво
рює анастомоз з лівою вінцевою аргерією. Найбільшою гілкою правої
вінцевої артерії є задня міжшлуноч-
кова гілка, r. interventricularis posterior,
яка по однойменній борозні
досягає верхівки серця і утворює
анастомоз з передньою міжшлуноч-
ковою гілкою лівої вінцевої артерії.
Права вінцева артерія постачає
кров'ю праве передсердя з вузлами
провідної системи, частково пе-
редню і всю задню стінку правого
шлуночка, частину задньої стінки
лівого шлуночка і задню третину
міжшлуночкової перегородки.
Типи (варіанти) розгалуження
вінцевих артерій.
Ступінь розвитку правої і лівої
вінцевих артерій та їхніх гілок ін-
дивідуально варіює. Розрізняють
три типи розгалуження артерій:
лівовінцевий, рівномірний та пра-
вовінцевий.
Лівовінцевий тип
Задню міжшлуночкову гілку
утворює ліва вінцева артерія, вона
кровопостачає всю задню стінку
лівого шлуночка і більшу частину
задньої стінки правого шлуночка.
Міжшлуночкову перегородку (де
проходить пучок Гіса і його ніжки)
постачають передні і задні перего-
родкові гілки лише від лівої вінце-
вої артерії. Остання різко переважає
над правою. Такий тип трапляється
приблизно в 10% випадків.
Рівномірний тип
Обидві вінцеві артерії розвинуті
приблизно однаково. Задню міжш-
луночкову гілку утворює права
вінцева артерія, проте значну час-
тину задньої стінки лівого шлуноч-
ка постачає огинальна гілка лівої
вінцевої артерії. Міжшлуночкова
перегородка постачається перед-
німи перегородковими гілками від
лівої вінцевої артерії і задніми пе-
регородковими гілками від правої
вінцевої артерії. Такий тип розгалу-
ження артерій трапляється майже у
60% випадків.
Правовінцевий тип
Задню міжшлуночкову гілку від-
дає права вінцева артерія, яка є пере-
важаючою і постачає кров'ю більшу
частину задньої стінки лівого шлу-
ночка. Огинальна гілка лівої вінце-
вої артерії розвинута слабо і закін-
чується в ділянці лівого краю серця.
Міжшлуночкова перегородка одер-
жує гілки з обох вінцевих артерій.
Такий тип розгалуження трапляєть-
ся приблизно у 30% випадків.
Анастомози
Між гілками вінцевих артерій є
невеликі анастомози, які поділяють
на міжсистемні і внутрішньосис-
темні:
• міжсистемні анастомози явля-
ють собою з'єднання гілок пра-
вої і лівої вінцевих артерій. Такі
анастомози розташовуються в ді-
лянці верхівки серця. На задній
поверхні у вінцевій борозні та в
міжшлуночковій перегородці;
• внутрішньосистемні анастомо-
зи утворюються за рахунок
з'єднання гілок у басейні розгалуження однієї (правої або лівої)
вінцевої артерії. Таких анасто-
мозів небагато, але вони є в різ-
них ділянках серця.
ВЕНИ СЕРЦЯ
Вени серця поділяють на три
групи: 1) вени вінцевої пазухи,
вони численні і найбільші; 2) пе-
редні вени серця; 3) найменші вени
серця1 (рис.84).
Вінцева пазуха, sinus coronarius
cordis2, — це коротка (довж. 3-5 см),
але широка судина, яка є колектором
для численних вен серця. Вона ле-
жить на задній поверхні серця в лівій
частині вінцевої борозни і відкри-
вається у праве передсердя отвором,
який розташований на його задній
стінці. В отворі вінцевої пазухи є не-
велика заслінка, valvula sinus coro-
пагіі. У пазуху впадають такі вени:
• v. cordis magna, велика вена сер-
ця, починається в ділянці верхів-
ки серця, піднімається вгору по
передній міжшлуночковій бороз-
ні, а потім повертає наліво і лягає
у вінцеву борозну. Проходячи по
останній, вена огинає лівий край
серця і на його задній поверхні
впадає у вінцеву пазуху. У вели-
ку вену серця впадають шлуноч-
кові вени (w. ventriculares), які
збирають кров із стінок правого
і, головним чином, лівого шлу-
ночків, а також передсердні вени
(w. atriales), які йдуть від сті-
нок лівого передсердя;
• v. cordis media, середня вена сер-
ця, починається на верхівці сер-
ця, піднімається вгору по задній
міжшлуночковій борозні і впадає у вінцеву пазуху біля її отво-
ру. Середня вена серця приймає
праві та ліві шлуночкові вени із
задніх стінок правого та лівого
шлуночків;
• v. cordis parva, мала вена серця,
невелика, розташована в правій
частині вінцевої борозни. Вона
йде від правого шлуночка налі-
во, приймаючи невеликі пе-
редсердні та шлуночкові гілки,
і впадає у вінцеву пазуху, або
в середню вену серця.
• v. ventriculi sinistri posterior,
задня лівоиїлуночкова вена, утво-
рюється з кількох дрібних вен на
задній поверхні лівого шлуночка
біля верхівки серця. Вона впадає
в вінцевий синус або в кінцеву
частину великої вени серця.
• v. obliqua atrii sinistri, коса вена
лівого передсердяі, проходитькосо по стінці лівого передсердя
і впадає у вінцеву пазуху на межі
з великою веною серця.
Передні вени серця, w. cordis
anteriores, це декілька невеликих
вен, які йдуть по передній стінці
правого шлуночка вгору. Вони пе-
ретинають вінцеву борозну і від-
криваються самостійними отвора-
ми в праве передсердя.
Найменші вени, vv. cordis minimae,
збирають кров з невеликих
ділянок міокарда правого шлуноч-
ка і правого передсердя, вони від-
криваються численними отвора-
ми, foramina venarum minimarum,
на ендокарді правого передсердя і
правого шлуночка. Основна кіль-
кість цих вен має мікроскопічні
розміри.
ОСОБЛИВОСТІ КРОВООБІГУ У ПЛОДА
Як уже зазначалось вище, в ем-
бріональному періоді формується
три кола кровообігу — один внут-
рішньозародковий і два позаза-
родкові — жовтковий і алантоїдний
(або пупковий).
Жовткове коло існує недовго
і швидко зникає, але алантоїдне
коло інтенсивно розвивається і до-
сягає найвищого розвитку у ссавців
та людини.
Формування плацентарного
кровообігу. На ранній стадії роз-
витку зародка мезодерма в ділянці
алантоїсу1 утворює пупкові крово
носні судини, які розростаються
далеко за межі ембріона і вступа-
ють у зв'язок з ворсинками хоріона,
розгалужуючись у них на капіляри.
Пізніше, наприкінці 2-го місяця
розвитку, утворюється плацента,
яка зв'язується з судинами тіла
зародка за допомогою пупкових
вен. З формуванням плацентарного
кровообігу вся кров плода прохо-
дить через плаценту, хоріальні вор
синки якої омиваються кров'ю ма-
тері у міжворсинчастих просторах.
Тут через ендотелій кровоносних
капілярів і відбувається обмін речовин між кров'ю матері і плода. Слід
відзначити, що під час вагітності ніколи не відбувається безпосереднє
зіткнення і змішування крові ма-
тері та плода. Кровоносна система
плода відокремлена від крові матері
ендотеліальним шаром капілярів.
Отже, поживні речовини і ки-
сень, що адсорбуються з крові ма-
тері, повинні потрапити з плаценти
в тіло зародка по його кровоносних
судинах. Через плаценту відбу-
вається і видалення продуктів обміну зародка.
Пупкові артерії і вена. Сфор-
мовані парні пупкові артерії (аа.
umbilicales) відходять у плода від
внутрішніх клубових артерій і тяг-
нуться по внутрішній поверхні пе-
редньої черевної стінки до пупко-
вого кільця, проходять через нього
і входять до складу пупкового ка-
натика. Пупкові артерії звивають-
ся спірально, досягають плаценти і
розгалужуються в ній до капілярів.
Вони несуть змішану кров у напрям-
ку від плода до плаценти. В рідких
випадках замість двох пупкових артерій присутня тільки одна.
Насичена поживними речови-
нами і киснем артеріальна кров від
плаценти тече по одиночній ши-
рокій пупковій вені. Вона прохо-
дить у складі пупкового канатика
і входить у тіло зародка через пуп-
кове кільце.
Топографія пупкової вени.
Ввійшовши в черевну порожнинуплода, пупкова вена прямує до пе-
чінки, де лягає в борозну на її віс-
церальній поверхні (sulcus v. umbilicalis),
і в ділянці воріт печінки
ділиться на дві неоднакові гілки.
Більша гілка з'єднується з воріт-
ною веною, по якій артеріальна
кров спрямовується в печінку.
Менша гілка носить назву веноз-
ної (аранцієвої) протоки, ductus
venosus Arantii, яка з'єднується з
нижньою порожнистою веною. Таким чином, артеріальна кров через
це з'єднання потрапляє безпосе-
редньо в нижню порожнисту вену.
Та частина артеріальної крові, яка
проходить через печінку, по печін-
кових венах теж потрапляє в ниж-
ню порожнисту вену. Остання несе
венозну кров від нижніх кінцівок
і нижньої частини тулуба. Отже,
вище впадіння аранцієвої протоки
і печінкових вен у нижній порож-
нистій вені кров буде змішаною.
Лише печінка плода отримує
чисто артеріальну кров, однак і до
неї підмішується невелика кіль-
кість венозної крові із системи
слабо розвинутої ворітної вени. Це
пов'язано з тим, що печінка плода
досить сильно розвинута і виконує
кровотворну функцію.
Циркуляція крові у серці пло-
да. Нижня порожниста вена, яка
несе змішану кров, впадає в праве
передсердя. Крім неї сюди впадає і
верхня порожниста вена, яка зби-
рає венозну кров з верхніх кінцівок,
голови, шиї і грудної стінки. За-
вдяки тому, що нижня порожниста
вена має добре розвинуту заслінку
(valvula v. cavae inferioris), потік
крові з нижньої порожнистої вени
прямує до широкого овального
отвору, через який потрапляє в ліве
передсердя.
Потік венозної крові з верхньої
порожнистої вени проходить через
передсердно-шлуночковий отвір і
потрапляє в правий шлуночок, а
потім - в легеневий стовбур.
Таким чином, завдяки наяв-
ності євстахієвої заслінки, високого
тиску крові й особливостей впадін-
ня у передсердя порожнистих вен,
у правому передсерді не відбува-
ється значного змішування крові,
яка надходить сюди з верхньої та
нижньої порожнистих вен. Змі-
шуванню крові двох порожнистих
вен перешкоджає також міжвенний
горбок (tuberculum intervenosum)
Роль боталової протоки. Внас-
лідок того, що легені у плода стис-
нені і не функціонують, в легеневі
артерії (вони слабо розвинуті)
надходить незначна частина крові.
Тому більша частина венозної крові,
яка надходить з правого шлуночка
в легеневий стовбур, відводиться
в аорту через широку артеріальну
(боталову) протоку. Остання являє
собою анастомоз між біфуркацією
легеневого стовбура і ввігнутою час тиною (перешийком) дуги аорти. -
КРОВОНОСНІ СУДИНИ МАЛОГО КОЛА КРОВООБІГУ
Мале (легеневе) коло кро-
вообігу забезпечує циркуляцію
крові через легені, де відбувається
насичення її киснем. Воно почи-
нається з правого шлуночка леге-
невим стовбуром і закінчується в
лівому передсерді чотирма леге-
невими венами1.
ЛЕГЕНЕВИЙ СТОВБУР, TRUNCUS PULMONALIS
Легеневий стовбур несе веноз-
ну кров у легені. Він виходить із
правого шлуночка (має довжину
5-6 см, діаметр 3,5 см), йде косо
вгору і вліво, розташовуючись спо
чатку спереду і зліва від аорти, а
потім — під її дугою, де ділиться
під тупим кутом (bifurcatio trunci
pulmonalis) на праву і ліву легеневі
артерії.
Від місця поділу легеневого
стовбура, або початку лівої легене
вої артерії, в напрямку до нижньої
поверхні дуги аорти тягнеться ар-
теріальна зв'язка, lig. arteriosum,
(довж. 6-8 мм, товщ. З мм), яка яв-
ляє собою зарослу артеріальну (бо
толову) протоку, ductus arteriosus
(Botalli)2. По ній в ембріональному
періоді кров з легеневого стовбура
направляється в аорту.
Права легенева артерія, а. pulmonalis
dextra, дещо довша і шир-
ша від лівої (довж. 4-5 см, діам. 2,0-
2,5 см). Вона йде горизонтально
позаду висхідної аорти і верхньої
порожнистої вени, з якою зроста-
ється, входить до складу кореня ле-
гені, де лежить попереду (і нижче)
головного бронха, але вище леге-
невих вен. У воротах легені відбу-
вається її поділ на гілки, які входять
у легеню.
Ліва легенева артерія, а. pulmonalis
sistra, коротша і вужча
від правої (довж. 3,0-3,5 см, діам.
2,0 см). Вона проходить під дугою
аорти косо вгору і вліво, огинає
зверху лівий бронх і розміщується
попереду нього. Підходячи до во-
ріт легені, артерія ділиться на свої
гілки.
Внутрішньоорганні
розгалуження
Поділ як правої, так і лівої ле-
геневих артерій не зовсім відпові-
дає розгалуженню бронхів. Від
основного стовбура легеневої ар-
терії відходять гілки, які супро-
воджують часткові і сегментарні
бронхи. Усередині сегментів від-
бувається послідовне і швидке
розгалуження артерій на дрібні
судини, аж до часточкових, кін-
цеві гілки яких утворюють широ-
кі капіляри, що оплітають густою
сіткою альвеоли. Капіляри фор-
мують венули і вени, які виносять
артеріальну кров з легень. Вени
не супроводжують бронхи, а роз-
ташовуються між ацинусами, час-
точками, сегментами і частками
легені.
ЛЕГЕНЕВІ ВЕНИ
З кожної легені виходять дві
короткі (довж. близько 1,5 см), але
широкі легеневі вени. В ділянці
воріт легеневі вени розташовують-
ся у найнижчому відділі кореня
легені.
З правої легені виходять дві
вени:
• v. pulmonalis dextra superior,
права верхня легенева вена, ви-
носить кров з верхньої та серед-
ньої часток легені;
• V. pulmonalis dextra inferior,
права нижня легенева вена, ви-
носить кров з нижньої частки.
Обидві вени, проходячи у ко-
рені правої легені, розташовуються
нижче від легеневої артерії і маютьмайже горизонтальний напрямок.
Пройшовши через перикард, вони
відкриваються у ліве передсердя
двома отворами, які розташовані на
його задній стінці.
З лівої легені також виходять
дві вени:
• v. pulmonalis sinistra superior,
ліва верхня легенева вена, вино-
сить кров з верхньої частки ле-
гені;
• v. pulmonalis sinistra inferior,
ліва нижня легенева вена, ви-
носить кров з нижньої частки
легені.
Обидві вени в корені лівої ле-
гені залягають нижче від легеневої
артерії і нижче (але спереду) лівого
бронха. Ліві легеневі вени дещо ко-
ротші від правих. Прямуючи майже
горизонтально зліва направо, вони
проходять через перикард і відкри-
ваються двома отворами у ліве пе-
редсердя.
|
